Лоскот Євген Олександрович

Лоскот Євген Олександрович;
	Капітан
Загальна інформація
Народження	22 червня 1983; Чернігів
Смерть	7 вересня 2014 (31 рік); Весела Гора, Луганська область
Alma Mater	ОІСВ
Псевдо	Баха, Локоть, Дамба-22
Військова служба
Роки служби	2006—2011, 2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Танкові війська
Формування	1 ОТБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Лутугине; Бої за Луганський аеропорт; Бої під Щастям (2014);
Командування
	заступник командира роти з озброєння
Нагороди та відзнаки
	Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Євге́н Олекса́ндрович Ло́скот (22 червня 1983(19830622) — 7 вересня 2014) — український військовик, капітан Збройних сил України. Герой України (посмертно).

Життєвий шлях

Народився 1983 року в місті Чернігові. 2000 року закінчив загальноосвітню школу в селищі Десна Козелецького району Чернігівської області.

2006 року закінчив Одеський інститут Сухопутних військ, розпочав службу на посаді командира взводу. 2011-го звільнився з лав ЗС України в званні капітана.

Брав активну участь у громадсько-політичному житті, від 2010 року був членом Козелецької районної організації ВО «Свобода». Активний учасник Революції Гідності, перебував у лавах Автомайдану, зазнав поранення у протистояннях на вулиці Грушевського, брав участь у захисті Майдану 18-20 лютого 2014 року.

Добровольцем пішов до військкомату, мобілізований 21 березня 2014-го, призначений на посаду заступника командира роти з озброєння розвідувальної роти 1-ї окремої гвардійської танкової бригади. Брав участь у боях поблизу населених пунктів Жовте, Лутугине, Раївка, Сабівка, за стратегічні блокпости. За оборону Луганського аеропорту достроково отримав звання майора, проте так і не встиг змінити погони.

У вересні по важких боях залишився під Луганськом прикривати відхід основної тактичної групи, приєднався до бійців 22-го батальйону тероборони «Харків». Хлопці залишилися без офіцерів, тож Лоскот вирішив очолити обезголовлений підрозділ, про що доповів своєму командуванню.

Обставини загибелі

5 вересня на позиції «Щогла» залишалося 17 бійців 1-ї танкової бригади, близько 30 бійців 3-го батальйону територіальної оборони, і троє з 22-го батальйону. З техніки залишилась лише одна БМП і дві вантажівки — 3 БМП вийшли звідти раніше з командиром 1 ОТБр Грицьковим. Бійці чули танкові двигуни противника, що зайшов до Олександрівська, що неподалік. А приблизно о 7 вечора виявили, що в тил до них у кількох сотнях метрів, на межі сільгоспугідь і найближчого терикону, зайшла й зупинилася табором група цивільних позашляховиків. Огляд виявив, що це був загін проросійських сил. Капітан Лоскот сів у БМП, взяв на борт двох вояків. Лоскот вирішив атакувати противника, використавши ефект неочікуваності. Хлопці використали кулемет і автомати, чавили й таранили «Лексуси» і «БМВ». Коли російські бойовики прийшли до тями, старенька БМП вже залишала розташування. На башті БМП спалахнув вибух ПТКР, в бронемашину влучила граната РПГ. Вона ще трохи проїхала і зупинилася, почала горіти. Екіпаж її покинув і невдовзі у БМП вибухнув боєкомплект.[1] Хлопці розділилися — один з воїнів зміг повернутися до своїх, другий потрапив у полон. Євген встиг відійти з поля бою, зв'язатися з «айдарівцями» і домовитися про допомогу у переправленні на другий берег Сіверського Донця. Добровольці попросили ще скоригувати артилерійський вогонь, на що офіцер погодився. Артилерія щільним вогнем накрила вороже угруповання.

Проте Лоскота видали місцеві, поранений капітан потрапив в оточення та прийняв свій останній бій на закинутій фермі поблизу села Весела Гора Слов'яносербського району. Коли закінчились набої, підірвав себе гранатою, прохрипівши дивну для терористів фразу:

«Русские не сдаются! Слава Україні!»

Після цього російські бойовики добили українського офіцера пострілом у голову. Російсько-терористичні формування на добу пригальмували просування вглиб української території до міста Щастя. За цей час змогли вийти з оточення півсотні українських вояків, підтягнулися до Щастя та закріпилися добровольці з батальйону «Айдар» і бійці 92-ї мехбригади полковника Віктора Ніколюка.

Рештки Героя були виявлені пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 22 червня 2015 року на місці його загибелі та ідентифіковані за результатами ДНК-експертизи.

9 вересня 2015 року офіцера поховали в смт Десна[2].

Залишилися мати Ксенія Лоскот, дружина Тетяна та син Тарас 2010 р.н.

Нагороди та звання

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2017, посмертно) — за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3][4]
Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)

Вшанування пам'яті

19 лютого 2016 року розпорядженням Козелецької селищної ради вулиця Пролетарська в Козельці перейменована на вулицю Євгенія Лоскота[5].
2 квітня 2016 року в селищі Козелець відбувся більярдний турнір, приурочений пам'яті загиблого на Луганщині капітана Лоскота[6].
29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.

Примітки

Цензор.НЕТ. ГЕРОЙ МАЙДАНУ, ГЕРОЙ ВІЙНИ, ГЕРОЙ УКРАЇНИ: ОСТАННІЙ БІЙ КАПІТАНА ЛОСКОТА. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 8 вересня 2017.
На Чернігівщині поховали майора ЗСУ свободівця Євгена Лоскота // «Голос Свободи», 9 вересня 2015
Указ Президента України від 23 серпня 2017 року № 235/2017 «Про присвоєння Є.Лоскоту звання Герой України»
Президент присвоїв звання Герой України лейтенанту Василю Тарасюку та капітану Євгену Лоскоту посмертно // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2017
Про перейменування вулиць // Козелецька селищна рада, 19 лютого 2016
Ушанували пам'ять Євгенія Лоскота // Козелецька РДА, 2 квітня 2016

Джерела

Лоскот Євген Олександрович // Книга пам'яті полеглих за Україну
Герої не вмирають: Лоскот Євгеній Олександрович // Сайт Чернігівської облдержадміністрації.
Олександр Виговский. «Русские не сдаются! Слава Україні!» // Тижневик «Деснянка» № 37 (565), публікація на Gorod.cn.ua, 9 вересня 2015.
Президент присвоїв звання Герой України лейтенанту Василю Тарасюку та капітану Євгену Лоскоту посмертно // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2017.

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 177 23 серпня 2017	Наступник:
Жизневський Михайло Михайлович		Тарасюк Василь Олександрович

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Цензор.НЕТ. ГЕРОЙ МАЙДАНУ, ГЕРОЙ ВІЙНИ, ГЕРОЙ УКРАЇНИ: ОСТАННІЙ БІЙ КАПІТАНА ЛОСКОТА. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 8 вересня 2017.

[2] На Чернігівщині поховали майора ЗСУ свободівця Євгена Лоскота // «Голос Свободи», 9 вересня 2015

[3] Указ Президента України від 23 серпня 2017 року № 235/2017 «Про присвоєння Є.Лоскоту звання Герой України»

[4] Президент присвоїв звання Герой України лейтенанту Василю Тарасюку та капітану Євгену Лоскоту посмертно // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2017

[5] Про перейменування вулиць // Козелецька селищна рада, 19 лютого 2016

[6] Ушанували пам'ять Євгенія Лоскота // Козелецька РДА, 2 квітня 2016