Свято-Миколаївська церква (Корнин)

Свято-Миколаївська церква — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення (Ох.№ 1518/1, 1518/2), у селі Корнин Рівненського району Рівненщини. Парафія належить до Рівненського районного благочиння Рівненської єпархії Православної церкви України.

Свято-Миколаївська церква
50.55437° пн. ш. 26.29437° сх. д. / 50.55437; 26.29437
Країна  Україна
Місто с.Корнин
Рівненський район
Рівненська область
Конфесія Православна церква України
Єпископство Рівненська єпархія
Тип будівлі Церква
Стиль дерев'яна архітектура
Перша згадка XVIII ст.
Будівництво ???—XVIII ст.
Статус  Пам'ятка архітектури національного значення (Ох.№ 1518/1, 1518/2)
Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївська церква (Україна)
Свято-Миколаївська церква
Свято-Миколаївська церква (Рівненська область)

Розташування

Розташована в історичній частині села Корнин на земельній ділянці, утвореній роздоріжжям двох вулиць. Відіграє роль висотної домінанти в панорамі села.

Історія

Точна дата будівництва невідома (копії метричних книг відомі з 1771 р.). Дзвіниця споруджена в 1867 році.[1][2]

Архітектура

Церква дерев'яна, одноверха, тризрубна з рівновисокими зрубами (бабинець, нава, вівтар). Приміщення бабинця та вівтаря наближені у плані до квадрату, головна нава має нетипове співвідношення ширини до довжини в пропорції 1 : 1,2.

Стінові конструкції зрубів та ризниці мають вертикальне шалювання з дощок та нащільників, поєднаних вгорі підкарнизним фризом у вигляді півциркульних викружок різної ширини. Зовнішні кути зрубів підкреслені пілястрами з дощок. Над центральним зрубом знаходиться масивний восьмерик, з двома вікнами з півдня та півночі. Баня на «восьмерику» має приземисту грушоподібну форму з декоративною маківкою. Форма даху над бабинцем та вівтарем — вальмова, трисхила. Цегляні прибудови від головного входу і біля північної стіни вівтаря пізнішого походження.

Дзвіниця розташована в південно-західному куті території. Споруда зрубної конструкції на плані квадрату по типу «четверик на четверику», з незначним нахилом (ентазисом) зовнішніх стін до середини.[3][4]

У 2010 році поверх старої покрівлі бані з плоских листів покрівельної бляхи влаштовано новий покрівельний шар з анодованих металевих листів з діагональним характером малюнку. Зовні стіни опоряджені штучним сайдингом. Тим не менш спотворена церква є характерним взірцем дерев'яного церковного будівництва на Волині в 2-й пол. XVIII ст., в архітектурних формах якого спостерігаються стилістичні впливи пізнього бароко.

Світлини

Див. також

Примітки
  1. Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. — Житомир, 1914. — C. 346 
  2. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — C. 501 
  3. Девятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 гг. Ч.1-2. — Житомир, 1892. — C. 518—519
  4. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Ил. справочник-каталог. В 4-х т.  – К., 1983. — Т.3.  […], Ровенская обл. 1985. — С. 330

Джерела
  • Войтович В. Храм: Пам'ятки церковної архітектури міста Рівного та його околиць: Альбом. — Рівне, 1995. — C. 24

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.