Свято-Михайлівська церква (Боярка)
Свято-Михайлівська церква — чинна церква у місті Боярці Київської області; найдавніший та сучасний духовний осередок міста; є пам'яткою архітектури (охоронний № 72-кв). Дерев'яна, обкладена цеглою (крім бані та дзвіниці)[1]. Парафія належить до УПЦ (МП).
Свято-Михайлівська церква | |
---|---|
![]() Свято-Михайлівська церква у Боярці | |
50°18′36″ пн. ш. 30°18′21″ сх. д. | |
Тип споруди | церква |
Розташування |
![]() |
Архітектор | М. М. Горденін |
Початок будівництва | 1898 |
Кінець будівництва | 25 жовтня 1901 року |
Стиль | російський стиль |
Належність | УПЦ МП |
Адреса | вул. І.Франка, 4 |
Епонім | Архангел Михайло |
![]() ![]() Свято-Михайлівська церква (Боярка) (Україна) | |
![]() | |
![]() |
![](../I/%D0%91%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%BA%D0%B0._%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE-%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_(1898-1902_%D1%80.)_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D1%83%D0%B4_%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0.jpg.webp)
Церква розташована на узвишші над Церковним ставом на річці Притварці на території давнього городища. Офіційна адреса: вул. І. Франка, 4, м. Боярка—08150 (Київська область).
Настоятель Свято-Михайлівського храму — протоієрей Віктор (станом на кінець червня 2020 року)[2].
Опис
Боярський Свято-Михайлівський храм (автор проекту — відомий київський архітектор М. М. Горденін) витриманий переважно в російському стилі: має характерний півциркульний купол основної будівлі, до якої примикає дзвіниця з шатровим завершенням, розписана богомазом Корнилом Пимоненком.
Нині Михайлівська церква відреставрована і знаходиться у задовільному стані.
Історія храму
![](../I/%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D1%96_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%BA%D0%B0.jpg.webp)
Свято-Михайлівська церква в Боярці височиє на місці давньоруського поселення — городища «Перетворка, Притварка», яке отримало свою назву від річки, що тече поруч. Формування городища відноситься до V—VI століть. Пізніше ця місцевість стала селом Болдаївка, потім Будаївка (нині місто Боярка), яке з 1741 по 1786 належало Києво-Печерській Лаврі.
Відомо, що на місці древнього будаївського валу в період 1756—1796 років розташовувалась церква святих Жон Мироносиць, яка була закрита після секурулізації церковних земель.
В 1862 завдяки багаторічним старанням Марка Андрійовича Гирявця та його дружини Татьяни Саввиної Лахтадир була побудована нова церква святого Архістратига Михайла, з розібраної в селі Жулянах старої церкви.
У зв'язку з початком будівництва залізниці Київ-Фастів та заснуванням залізничної станції Боярка, ця місцевість перетворилася на дачні ділянки. Населення стало швидко розростатися, що вимагало будівлі великої парафіяльної церкви.
Відтак, 9 грудня 1894 Київська духовна консисторія і Будівельне відділення Київського губернського управління затвердили проект дерев'яної церкви, виконаний архітектором Миколою Миколайовичем Горденіним. План місцевості, підписаний М. Горденіним, свідчить, що майбутню церкву передбачалося побудувати в московському стилі з п'ятиглавим шатровим куполом і дзвіницею над входом.
На численні прохання жителів Будаївка Київське єпархіальне керівництво 8 червня 1898 року благословило будувати нову церкву.
Спочатку церкву побудували з деревини, а через рік обклали цеглою[3].
Новий Свято-Михайлівський храм був освячений 25 жовтня 1901 року єпископом Уманським Сергієм, вікарієм Київської митрополії на честь святого Архістратига Божого Михаїла. На освяченні були присутні велику кількість духовенства і народу безліч.
Після Жовтневого заколоту (1917), коли повсюдно організовувалися антирелігійні мітинги і демонстрації, звучали гучні театралізовані зречення від Бога, закривалися церкви, знімалися хрести і дзвони, не минуло ця антирелігійна кампанія і будаївський Свято-Михайлівський храм. Зберігся місцевий переказ на цю тему:
- У 1920 році, начебто, один молодий комсомолець зібрав будаївців, які громадою вирушили знімати хрести зі свого храму. Молодик забрався на сходи і почав знімати хрест зі дзвіниці, але перечепившись ногою, послизнувся і впав на штир, що стирчить над ґанком. Всі ті, хто зібрався, пояснили це карою Божою на посягання на Божий дім.
Навряд чи з причини, що описана в переказі, однак Свято-Михайлівський храм у Будаївці-Боярці зберігався і радянський час.
Не закривалась церква і в роки Німецько-радянської війни.
У 1951 році відома в той час святошинська стариця схимонахиня Марія благословила своє духовне чадо, насельницю Флорівського монастиря (Київ), схимонахиню Таїсію Сусь (†1994), на несення життєвого хреста — відновлення Свято-Михайлівського храму в місті Боярці. Побачивши у благословенні матінки Волю Божу, схимонахині вирушила до Боярки, де прожила решту свого життя в працях і молитві. Свято-Михайлівська церква на той час перебувала в аварійному стані і потребувала капітального ремонту. Комісії та перевірки з боку можновладців відбувалися щомісяця, оскільки аварійний стан храму постійно лишався вагомим приводом для його закриття. Проводити ремонтні роботи забороняли, а будматеріали, необхідні для відновлення Свято-Михайлівського храму, дістати було вкрай важко (для церковних потреб їх не продавали, вважаючи це за недоцільне). Проте ремонт Свято-Михайлівського храму силами церковників і вірних парафіян було розпочато. Для зміцнення стін доводилося використовувати стару цеглу, що залишилася після знесення житлових будинків у Києві. У правій частині храму було споруджено малий боковий вівтар, який освятив, на честь Святого Духа, Преосвященніший Варлаам (Ільющенко), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської митрополії. Тут відбувалися богослужіння в той час, коли здійснювалися ремонтні роботи в центральній частині храму. Також була встановлена міцна металева огорожа.
![](../I/%D0%91%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%BA%D0%B0_22.jpg.webp)
13 серпня 1985 року настоятелем у боярський Свято-Михайлівський храм був призначений протоієрей Віктор. З його приходом церква отримала нове життя: згуртувалася парафіяльна громада, в перші ж роки почалися активні роботи з храмового благоустрою. У 1987 році був встановлений новий іконостас, а в 1989 — храм був розписаний. Попри існуючі заборони, розпочалося спорудження нового будинку, в якому передбачалося розмістити хрестильні, просфорні і трапезну. Будувати доводилося своїми силами. Відтак, до свята Тисячоліття Хрещення Русі (1988), основні будівельні роботи були завершені, проведено опалення, викопаний церковний колодязь, заасфальтована територія, а храм був увінчаний новим куполом[2].
2005 рік в історії храму був ознаменований церковним чудом — 20 листопада напередодні престольного свята Святого Архістратига Божого Михаїла виявили, що чудесним чином відбилася на склі ікона Спасителя, що знаходилася в іконостасі, у хрестильні. Спершу всіх узяли сумніви з приводу чуда, однак під спів канону Ісусу Найсолодшому, одягнувши єпітрахиль, отець Віктор відкрив ікону — побачивши на склі строго по контуру, немов легкими крейдяними штрихами точний відбиток силуету Спасителя, всі присутні увійшли в подив і урочисто, зі сльозами на очах заспівали: «Ісусе найсолодший, спаси нас!». Відтоді ікона та її відбиток перенесені до Свято-Михайлівського храму для поклоніння.
У теперішній час (2000-ні) боярський Свято-Михайлівський храм живе повноцінним духовним життям — у недільні та святкові дні відбуваються богослужіння, церковні таїнства, діє недільна школа та бібліотека. Парафіяльна громада активно займається благодійною діяльністю.
![](../I/%D0%91%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%BA%D0%B0_23.jpg.webp)
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков св. Жон Мироносиць, св. Михаїла с. Будаївка (іст. Болдаївка) (приписне с.* Малютинка) XVIII ст - Київської сот. і п., з 1781 р. Київського пов. і нам., з 1797 р. Київського пов. і губ.; ХІХ ст. - Глеваської волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/buda_004.xml
Церковний цвинтар і святині
![](../I/%D0%96%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2%D0%B0%D0%BC_%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8F_%D0%91%D0%BE%D1%8F%D1%80%D0%BA%D0%B0.jpg.webp)
Біля боярської Свято-Михайлівської церкви розташоване давнє церковне кладовище, де знайшли місце останнього спочинку чимало знаменитих людей різних часів. Серед них, зокрема: засновник стипендій у Київському політехнічному інституті, Київської Духовної Семінарії, Києво-Подільському та Києво-Софіївському духовних училищах — Флавіан Дмитрович Василевський, московський міщанин Фома Осипов, український письменник Володимир Самійленко.
У 1994 році на цвинтарі встановлено пам'ятник жертвам Чорнобильської катастрофи — тут щорічно, за традицією, 26 квітня відбувається панахида за упокій ліквідаторів аварії.
У храмі зберігається ковчег з часточками мощей святих угодників Божих: великомученика і цілителя Пантелеймона, мученика Трифона, преподобномучениці Параскеви П'ятниці Серед інших святинь боярського Свято-Михайлівського храму: особливо шанований древній список чудотворної ікони Божої Матері Касперівської і козацькі хоругви, подаровані храму 12-м драгунським Стародубським і 3-м Уфімсько-Самарським Полком Оренбурзького козацького війська в 1914 році.
Виноски
- Олександр Михайлик. Старовинні храми Київщини. К., 2017, с.60
- Храм Святого Архістратига Божого Михаїла (Свято-Михайлівська церква) на www.boyarka.hrest.info («Православна Боярка»)
- Бреяк О.В. (завідувач відділу краєзнавства обласного Центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини управління культури і туризму КОДА) Архітектор Микола Горденін Архівовано 19 грудня 2009 у Wayback Machine. на Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді (офіційний сайт) Архівовано 12 квітня 2010 у Wayback Machine.
Джерела та посилання
- Храм Святого Архістратига Божого Михаїла (Свято-Михайлівська церква) на www.boyarka.hrest.info («Православна Боярка»)
- Олександр Михайлик. Старовинні храми Київщини. К., 2017
- Києво-Святошинський район на сайті Київської обласної туристичної агенції
- Свято-Михайлівська церква. Боярка. Відео з квадрокоптера