Світлосигнальна система аеродрому

Світлосигнальна система аеродрому (ССА) ― призначена для пілотів повітряних суден під час здійснення посадки та зльоту і вона є

Світлосигнальна система М-2, Миколаїв, 1998 рік.

єдиним джерелом зорової інформації у складних метеоумовах.[1]

Система забезпечує світлове позначення злітно-посадкової смуги (ЗПС). Пілоти повинні взаємодіяти з вогнями ССА під час посадки та зльоту і ухвалюють рішення про переривання маневру у разі втрати зорового контакту.[1]

Світлосигнальна система аеродрому є складною та багатоелементною. Правильна робота усіх складових, є обов'язковою умовою створення потрібного рівня безпеки польотів. Аеродромні вогні є головними елементами підсистем ССА, які безпосередньо створюють світлосигнальну картину. У стандартах ІСАО (Міжнародна організація цивільної авіації) зазначено, що найбільш далекосяжним напрямком підвищення надійності світлосигнальної системи, є автоматизація контролю усіх елементів і, насамперед, аеродромних вогнів як найбільш чисельних, та найменш надійних.[1]Для забезпечення нормованого рівня безпеки польотів на етапі зорового пілотування, потрібно, щоб усі вогні були працездатними, а контроль їх технічного стану, обов'язково був автоматизованим. Для будь-якої підсистеми ССА, критерієм відмови треба вважати дві ознаки: кількісну та топологічну, тобто максимально допустиму кількість вогнів, що не працюють у підсистемі та їх взаємне розташування.[1] Світлосигнальні системи поділяються на ССА вогнів малої інтенсивності та ССА вогнів великої інтенсивності, тобто вони розрізняються за яскравістю (потужністю) лампочок та кількістю вогнів у системі і використовуються в аеропортах, залежно від категорії аеродрому.

Структура
Лампи світлосигнального обладнання ЗПС10 в Івано-Франківську
Світлосигнальна система Львівського аеропорту (ЗПС 31)

До ССА, зазвичай, входять: вогні наближення (розташовано за межами ЗПС ― позначають її вісь, отже, і напрямок руху повітряного судна), вогні горизонту (містяться перпендикулярно до осі ЗПС на відстані 150-300 метрів від краю злітної смуги та допомагають пілоту визначити крен літака), вхідні-обмежувальні вогні (біля краю ЗПС), вогні зони приземлення (зазвичай, на відстані 150 метрів від краю злітної смуги з боку посадки повітряного судна), осьові вогні (заглибного виду — монтуються у матеріал ЗПС), посадкові вогні (з боків злітної смуги) та вогні руліжних доріжок (з боків РД). Колір вогнів використовується такий: вогні наближення, горизонтів та посадкові вогні - прозорі; вхідні-обмежувальні вогні, зелено-червоні (зелені показують пілоту під час посадки, що починається ЗПС, а червоні під час злету, що злітна смуга закінчується; вогні останніх 600 метрів ЗПС жовті, а руліжних доріжок — сині.

На закордонних аеродромах, на підставі норм International Civil Aviation Organization (ICAO) і Federal Aviation Administration, прийнято три ступеня інтенсивності ССО (світлосигнального обладнання) ― RL, MIRL, HIRL (Low, Middle, High). До того-ж, розрізняють: REIL ― обмежувальні вогні ― в секторі 15 градусів; RAIL ― вогні входу у створ ЗПС (біжучі); RAI ― покажчик створу ЗПС; RCLM ― центр ЗПС; RLLS ― підхід до ЗПС; GL ― осьова лінія ЗПС; ALSF ― вогні підходу (проблискові); CALLVERT ― вогні високої інтенсивності (ВВІ). Винятковою особливістю керування повітряним рухом в закордонних сучасних аеропортах, є можливість пілота своєчасно змінювати яскравість світіння вогнів на полі аеродрому по радіоканалу з борта ЛА.

Додатково, ССА можуть доповнювати також світлові покажчики (табло зі стрілкою напрямку руху повітряного судна, або номером РД), кабельні системи, ізолювальні трансформатори та регулятори яскравості, які в автоматичному режимі підтримують сталий струм у кабельних кільцях і завдяки цьому, забезпечують нормативну яскравість вогнів.

Світлосигнальні системи відносяться до особливої групи першої категорії електроспоживачів, тому їх електроживлення повинно здійснюватися від двох незалежних, обладнаних АВР (автоматичне ввімкнення резерву), джерел електропостачання (двох підстанцій), та одного аварійного джерела (зазвичай, дизель-генератора потрібної потужності).

Цікаві факти

2019 року успішно пройшла державні випробування (була випробувана і на міжнародних навчаннях “Чисте небо – 2018”, що відбулись у жовтні 2018-го року) світлосигнальна система «Фотон» цілком українського виробництва (Тернопільська «Ватра») ― єдина у світі система світлосигнального обладнання, яка повністю виготовлена на основі світлодіодних ламп.

ССА дозволяє льотчику візуально бачити летовище на відстані понад сорок кілометрів. Водночас, комплекс є ще й досить мобільним ― до того ж, обладнання має гарантію п’ять років, або п’ять тисяч годин.[2]

Новинку суто українського виробництва вже успішно використовують військові авіатори з Хмельниччини, Харківщини, Черкащини та Волині. Ще два аеродроми — у найближчих планах.

Див. також

Література

  1. Аэродромы. Приложение 14 к Конвенции о международной гражданской авиации. Т. 1. Проектирование и эксплуатация аэродромов. — 4-е изд., 2004. — 206 c.
  2. Г. О. Павлюк. Основні проблеми автоматизації контролю технічного стану світлосигнальної системи аеродрому // Електроніка та системи управління — 2006. — № 4(10). — С. 177–183.

Примітки
  1. Г. О. Павлюк. Аналіз сучасних методів та засобів автоматичного контролю технічного стану елементів світлосигнального обладнання аеродромів. // Електроніка та системи управління — 2009. — № 2(20). — сс. 133–137.
  2. https://www.mil.gov.ua/news/2019/07/22/shhe-dva-vijskovi-aerodromi-obladnayut-suchasnoyu-svitlosignalnoyu-sistemoyu-foton/
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.