Повітряне судно

Хоча аеромоделювання та історії про польоти людей появились вже декілька століть тому, перший підйом людини у повітря з безпечною посадкою відбувся на повітряній кулі у XVIII столітті. Його здійснили на повітряній кулі 1783 року брати Монгольф'є.

Першим літальним апаратом, важчим за повітря, який зміг самостійно відірватися від землі, і зробити горизонтальний політ, став «Флаєр», збудований братами Орвіллом і Вілбером Райт у США. Перший політ їхнього літака був здійснений 17 грудня 1903-го року.[2]

У першій половині XX століття обидві Світові війні давали великі поштовхи технічному прогресу. Тому, відповідно, історію повітроплавання можна поділити на 5 періодів:

• Перші польоти, від найперших спроб до 1913 року.
• Перша світова війна, 1914—1918 роки.
• Період між війнами, який називають Золотим періодом авіації, 1919—1938 роки.
• Друга світова війна, 1939—1945 роки.
• Післявоєнний період, який також називають періодом реактивної авіації, 1946 — дотепер.

MV-22 (модифікація конвертоплана Bell V-22 Osprey) — в горизонтальному польоті

«Повітряний кодекс України» розрізняє державні повітряні судна, які застосовуються у військовій службі, органах митниці та прикордонній службі, службі цивільного захисту, в органах внутрішніх справ, і цивільні повітряні судна — повітряні судна, що не належать до державних повітряних суден, а входять до цивільної авіації (авіації, яка використовується для задоволення потреб економіки і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, а також для виконання польотів у приватних цілях[1].

Розрізняють такі види повітряних суден — автожир, аеростат, вертоліт, гвинтокрил, дирижабль, орнітоптер, м'язоліт, планер та літак. Відмінності між повітряними суднами полягають у наявності або відсутності силової установки, а також у питомій вазі цих апаратів (легші вони чи важчі за повітря). Повітряні судна, важчі від повітря, розрізняються також за масою (легкі, важкі), за конструкцією, завдяки якій вони утримуються в повітрі: наявність несучих поверхонь (крил), несучих гвинтів.

Літальний апарат, важчий за повітря — будь-який літальний апарат, у якого підйомна сила в польоті створюється головним чином внаслідок аеродинамічних сил. До них належать:

• параплан — безмоторний літальний апарат, підйомна сила якого в польоті створюється внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхнях, які не мають жорсткого каркаса, зліт та посадка на якому здійснюється за допомогою ніг пілота;
• мотопараплан — літальний апарат, підйомна сила якого в польоті створюється внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхнях, які не мають жорсткого каркаса, та має злітно-посадковий пристрій на жорсткому каркасі кабіни екіпажу. Має поршневий двигун (двигуни), не більше двох місць включаючи місця екіпажу, не обмежену максимальну злітну масу;
• дельтаплан — безмоторний літальний апарат, підйомна сила якого в польоті створюється переважно внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхні, що дає змогу рухатися в даних умовах польоту, а керування в польоті здійснюється головним чином за рахунок переміщення центру мас (балансирне керування), зліт та посадка на якому здійснюються за допомогою ніг пілота;
• мотодельтаплан — літальний апарат, який переміщується у повітрі за допомогою силової установки, підйомна сила якого в польоті створюється за рахунок аеродинамічних реакцій на крило з гнучкою аеродинамічною поверхнею на жорсткому каркасі, а керування в польоті здійснюється за рахунок переміщення центру мас (балансирне керування);
• планер — літальний апарат, який переміщується без силової установки, підйомна сила якого створюється внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхнях, які залишаються нерухомими в даних умовах польоту, має не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 750 кг;
• мотопланер — це планер, з поршневим двигуном (двигунами), не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 850 кг;
• гвинтокрил — літальний апарат, який переміщується за допомогою силової установки та підтримується у повітрі внаслідок взаємодії повітря з одним або декількома несучими гвинтами;
• літак — літальний апарат, який приводиться в рух силовою установкою, підйомна сила якого в польоті створюється, в основному внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхнях, що залишаються нерухомими в даних умовах польоту;
• автожир — літальний апарат, підіймальна сила якого створюється завдяки ротору, що розміщений над фюзеляжем і вільно обертається від дії зустрічного повітряного потоку (явище авторотації);
• вертоліт — літальний апарат, що підтримується в польоті головним чином внаслідок взаємодії повітря з одним або декількома несучими гвинтами, які обертаються силовою установкою навколо осей, що перебувають приблизно у вертикальному положенні;

Легке повітряне судно — повітряне судно, яке має максимальну злітну масу не більше 5700 кг, серед них виділяють:

• безмоторне надлегке повітряне судно — літальний апарат типу дельтаплан, параплан, зліт якого здійснюється за допомогою ніг пілота;
• надлегке повітряне судно — літак, мотодельтаплан, які мають не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 450 кг (для варіантів гідро і спецпризначення із встановленим обладнанням — 495 кг);
• дуже легке повітряне судно — літак, мотодельтаплан, гвинтокрил, які мають не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 750 кг. Для дуже легкого гвинтокрила максимальна злітна маса не більше 600 кг.

Згідно з Повітряним кодексом України[3] повітряні судна поділяються на державні, цивільні і експериментальні.

Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і зареєстровано у реєстрі державних повітряних суден.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстроване у державному реєстрі цивільних повітряних суден.

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься.

У державному реєстрі цивільних повітряних суден України не реєструються: а) повітряні судна, зліт яких здійснюється за допомогою ніг пілота (дельтаплани, параплани, мотодельтаплани, мотопараплани тощо);

б) метеорологічні кулі-пілоти, які використовуються виключно для метеорологічних потреб, безпілотні повітряні судна, авіаційні моделі тощо;

в) безпілотні некеровані аеростати без корисного вантажу.

• позакласові — Ан-124, Ан-225, А-380 и т. п.
• 1-го класу (75 т і більше) — Ту-154, Іл-62, Іл-76 и т. п.
• 2-го класу (від 30 до 75 т) — Ан-12, Як-42, Ту-134 и т. п.
• 3-го класу (від 10 до 30 т) — Ан-24, Ан-26, Ан-72, Ан-140, Іл-114, Як-40 и т. п.
• 4-го класу (до 10 т) — Ан-2, Ан-3, Ан-28, Ан-38, Л-410, М-101Т тощо.

Клас повітряного судна пов'язаний з класом аеродрому, здатного прийняти дане повітряне судно.

• Літальний апарат
• Авіація
• Повітроплавання
• Судно на повітряній подушці
• Екраноліт
• Екраноплан
• Аеродром
• Аеромобіль

• Повітряний кодекс України. (Закон України № 3393-VI (3393-17) від 19.05.2011.) Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 48-49, ст. 536

• Військово-повітряне судно // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Екіпаж повітряного судна // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Затримання повітряного судна // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Повітряне судно // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.