Секі Такакадзу

Се́кі Такака́дзу (яп. 関孝和, せきたかかず; 1642 (?) — 5 грудня 1708) — японський математик періоду Едо. Один із засновників японської математичної традиції. Сучасник Лейбніца та Ньютона. Відкрив ряд теорем і впровадив поняття, які невдовзі стали відомими на Заході: числа Бернуллі (1712), результант і детермінант (1683). Автор багатьох математичних праць і складних задач. Прозиваний послідовниками «наймудрішим математиком» (算聖). Псевдонім — Дзіютей (自由亭).

Секі Такакадзу

Короткі відомості

Секі Такакадзу народився близько 1642 року в самурайській родині. Його батько, Утіяма Наґаакі, служив офіцером Імператорського радника Токуґави Таданаґи та охоронцем 3-го сьоґуна Токуґави Ієміцу. Родинне гніздо Утіям знаходилося в містечку Фудзіока префектури Кодзуке, на території сучасної префектури Ґумма. В юності Такакадзу віддали названим сином до самурайського роду Секі, у зв'язку з чим він змінив своє прізвище.

У 20-річному віці Такакадзу поступив на службу інспектором бухгалтерії в провінції Кай, до Токуґави Цунасіґе та його сина Цунатойо, що згодом став 6-м сьоґуном Токуґавою Ієнобу. 1704 року, після призначення Цунатойо спадкоємцем 5-го сьоґуна Токуґави Цунайосі, Такакадзу перетворився на прямого васала сьоґунату і разом зі своїм сюзереном перебрався до замку Едо. Колишнього інспектора призначили на посаду молодшого голови сьоґунських комор і надали річний дохід у 250 мішків рису разом із 10 слугами. Проте 1706 року Такакадзу був змушений полишити посаду через хворобу, від якої помер бездітним 5 грудня 1708 року. Поховали його в усипальниці роду Утіяма, монастирі Дзьоріндзі, на території сучасного кварталу Бентен району Сіндзюку в Токіо.

Точних відомостей про те, де Секі Такакадзу вчився математиці немає. За переказами він опанував точні науки самотужки, вивчаючи підручник з математики «Записи про безмежну вічність»[1] (1627) авторства Йосіди Міцуйосі. До 30 років Такакадзу одне за одним видавав якісні посібники з математики, такі як «Задачі з математики»[2] чи «Рахівниця»[3], які свідчать, що він часто звертався до «Записів». Ймовірно, Такакадзу також вивчав старі китайські роботи з арифметики, які були доступні в Японії. Його першим виходом на математичну арену було видання 1674 року монографії «Витончена математика»[4], в якій він дав відповідь на задачу, поставлену в роботі «Стародавні і сучасні способи обчислювання»[5] Саваґуті Кадзуюкі.

Див. також

Примітки
  1. яп. 塵劫記, じんごうき, Дзінкокі. Записи про безмежну вічність // Бібліотека Жіночного університету Нари (яп.).
  2. яп. 算法闕疑抄, さんぽうけつぎしょう, Сейхо ґецуґі-сьо. Задачі з математики // Бібліотека Університету Тохоку[недоступне посилання з липня 2019] (яп.).
  3. яп. 算俎, さんそ, Сансо. Рахівниця // Бібліотека Університету Тохоку Архівовано 31 жовтня 2005 у Wayback Machine. (яп.).
  4. яп. 発微算法, はつびさんぽう, Хацубі санпо. Витончена математика // Бібліотека Університету Тохоку[недоступне посилання з липня 2019] (яп.).
  5. яп. 古今算法記.
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела та література
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.