Селище (Баришівський район)
Се́лище — село в Україні, у Баришівському районі Київської області. Центр сільської ради. Населення — 944 особи.
| село Селище | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Київська область | ||
| Район/міськрада | Баришівський район | ||
| Рада | Селищанська сільська рада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1593 | ||
| Населення | 944 | ||
| Площа | 2,88 км² | ||
| Густота населення | 327,78 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 07521 | ||
| Телефонний код | +380 4576 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°24′07″ пн. ш. 31°18′34″ сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
109 м | ||
| Водойми | р. Трубіж | ||
| Відстань до обласного центру |
54 (фізична) км | ||
| Відстань до районного центру |
7 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 07521, с. Селище, вул. Центральна, 19 | ||
| Карта | |||
  Селище | |||
 Селище | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Розташоване на місці давньослов'янського поселення на лівому березі Трубіжу за 7 км від районного центру — смт Баришівка.
Історія
Археологи дослідили на території села майстерню ювеліра часів Київської Русі.
За козаччини, до 1781 року Селище було у складі Баришівської сотні Переяславського полку.
З 1756 року Георгіївська церква[1]
Зі скасуванням козацького полкового устрою, Селище перейшло до складу Остерського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у Селищі була 491 душа, село у володінні «казених людей», козаків і власника полковника Андрія Іваненка[2]
Від початку ХIX ст. Селище вже у складі Переяславського повіту Полтавської губернії.
Є на мапі 1816 року[3]
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Баришівської волості Переяславського повіту Полтавської губернії мешкало 1396 осіб, налічувалось 262 дворових господарства, існували православна церква, 2 постоялих будинки, лавка, 54 вітряних млини, маслобійний завод[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1518 осіб (728 чоловічої статі та 790 — жіночої), з яких 1501 — православної віри[5].
Село населяли земельні козаки, які в 1914 році збудували найкращу церкву в околицях[джерело?].
У 1929 році в селі почався масовий колгоспний рух.
У 1930 році у Селищі створюється перший колгосп імені Паризької Комуни, першим головою якого став Пушня Ф. П.. До нього увійшло 170 дворів і 510 чоловік. Потім у тому ж році був створений колгосп ім. Т. Г. Шевченка. Головою колгоспу був обраний Кириленко І. А., куди вступило 67 дворів і 190 чоловік. В сільській школі навчалось 130—150 дітей.[6]
За роки радянської влади село постраждало від репресій та Голодомору.
В селі діє середня школа, є бджолярська організація і кінологічна служба. Поряд з селом невеличкий лісок.
З 1960-х в селі проживає і служить відомий священик і дисидент Михайло Макєєв.
На околиці поселення створене так зване чорнобильське містечко, де побудовані типові будинки для переселенців із Зони відчуження.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 985 осіб, з яких 432 чоловіки та 553 жінки.[7]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 939 осіб.[8]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,93 % |
| російська | 2,97 % |
| білоруська | 0,11 % |
Пам'ятки
- Церква св. Георгія.
Примітки
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 271
- Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 19 вересня 2021.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-176)
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.