Серджіу Дан

Серджіу Дан (рум. Sergiu Dan при народженні Ісидор Ротман; 29 грудня 1903, П'ятра-Нямц, Румунія — 13 березня 1976, Бухарест, Румунія) — румунський письменник, поет і журналіст єврейського походження.

Серджіу Дан
Народився 29 грудня 1903(1903-12-29)
П'ятра-Нямц, Нямц, Румунія
Помер 13 березня 1976(1976-03-13) (72 роки)
Бухарест, Румунія[1]
Країна  Румунія
Діяльність мовознавець, біограф, перекладач, поет
Знання мов румунська

Біографія

Ісидор Ротман народився 29 грудня 1903 року в місті П'ятра-Нямц в родині Симона Ротмана. Його перші кроки в культурній журналістиці відбулися до 1926 року, коли він співпрацював з газетою «Cugetul Românesc». Його ранні вірші були опубліковані в таких культурних журналах «Chemarea» і «Flacăra»[2], а дебютна повість «Iudita şi Holofern» («Юдиф і Олоферн») була надрукована в 1927 році. Брат Серджіу, Михайло Дан, також був журналістом, відомим своїми перекладами віршів Володимира Маяковського[3].

В кінці 1920-х років Серджіу Дан і його друг Ромулус Діану були в Бухаресті. Саме там Дан приєднався до літературного гуртка романіста Каміла Петреску і став брати участь в регулярних літературних диспутах в ресторанах «Casa Capşa» і «Corso»[4]. До 1928 року посварився з Петреску: висміював «ноократичний» філософський проект, описаний Петреску, і назвав його автора «божевільним» і «легкодухим». Пізніше Серджіу Дан висловив співчуття у зв'язку з цим інцидентом, зазначивши, що він був особливо здивований ексцентричним рішенням Петреску зберігати свій філософський рукопис в Ватиканській бібліотеці.

Іон Віня ввів Дана і Діану в свої журналістські проекти, починаючи з лівого журналу «Contimporanul», де вони публікували авангардну прозу і вірші з політичним підтекстом[5]. Твори Дана були представлені і в інших виданнях: «Vremea», «Revista Fundaţiilor Regale», «Universul Literar» (літературний додаток «Universul daily») і «Bilete de Papagal» (сатирична газета поета Тудора Аргезі) . У цей період Дан навчався в Бухарестському комерційному училищі. Разом з Діану (для якого це теж був дебют) Дан став співавтором романтизованої біографії поета і фольклориста XIX століття Антона Панна «Viaţa minunată a lui Anton Pann» («Чудове життя Антона Панна», 1929). Ця спільна художня п'єса була перевидана в 1935 році як «Nastratin şi timpul său» («Настратін і його час»)[6]. Дан також приєднався до клубу «Sburătorul», сформованого навколо однойменного журналу літературного теоретика Еуджен Ловінеску .

Під час своєї роботи в «Contimporanul» Дан вступив в конфлікт з сюрреалістичною і крайньо-лівої групою в «Unu», в журналі поета Саші Пане. Це протиріччя відображало основні розбіжності між «Contimporanul» та іншими авангардними майданчиками[3]. До 1930 року брат Серджіу, Михайло Дан, пішов з «Bilete de Papagal» і став співпрацювати з «Unu», де він пізніше став головним редактором. Однак оприлюднені в 2008 році документи, показують, що він був таємним інформатором розвідувального агентства Королівства Румунії сигуранца з місією контролювати постійні контакти «Unu» з комуністами. Він довгий час підозрювався в цьому літературним товариством «Sburătorul». Також в 1930 році, незабаром після повернення румунського короля Кароля II на престол, Серджіу Дан працював в якості політичного редактора[2] в штабі Dreptatea, платформі Національної селянської партії (НСП). Відповідно до пізнішої доповіді комуністичного журналіста Петра Пандреа, Дан і Віня разом вкрали оригінальну чернетку статті економіста НСП Вірджіла Мадгеру і підробили її таким чином, що здавалося, ніби Мадгеру був анти-каролістом; потім вони продали копію конкуренту Мадгеру, корпоративісту-теоретіку Михайлу Маноілеску. Маноілеску віддав копію цього документа Каролю, дискредитувавши себе, коли підробка була викрита[7]. Пандреа стверджував, що Дан і віня отримали 150 000 лей з цієї справи, в той час як їх жертва Маноілеску потрапив в постійну немилість.

Фактичний редакторський дебют Серджіу Дана відбувся в 1931 році, коли Едітура Куджетаря опублікував свій роман «Dragoste şi moarte în provincie»[6]. У 1932 році Дан і драматург Джордж Михайло Замфіреску розділили щорічну премію Товариства румунських письменників, членами якого вони стали. У 1932 році Серджіу Дан став співробітником газети Віні «Facla», разом з романістом Іоном Келугеру, поетом Н. Давідеску, письменником-режисером Санду Ельядом і професійними журналістами Ніколає Карандіні і Хенриком Штрайтманом.

Дан продовжив свою письменницьку кар'єру з книгою «Arsenic», виданою в Cultura Naţională в 1934 році, і з «Surorile Veniamin» (Editura Vatra, 1935)[6]. Перша книга отримала ще одну літературну премію на фестивалі в Ефоріє в 1934 році[2]. У 1934 році Дан був одним з 46 інтелектуалів, які підписали звернення на користь нормалізації відносин між Румунією та Радянським Союзом[8].

У перші роки Другої світової війни Серджіу Дан піддався антисемітським репресіям після приходу до влади авторитарного фашистського режиму (див. Румунія у Другій світовій війні). Спочатку він був виключений зі Спілки письменників[9]. У липні 1940 року в виданні «Universul Literar» фашистський автор Ладмісс Андрееску запропонував бойкотувати роботи Дана і ввести загальну заборону на єврейську літературу[10]. У роки Націонал-легіонерської держави деякі автори, співчуваючи правлячій «Залізній гвардії», відзначали, що її застосування цензури є революцією проти модерністської літератури. В їх журналі «Gândirea» Дан згадувався як показник «єврейської хвороби»[11]. Дан уникнув єврейського погрому в січні 1941 року, сховавшись у свого друга Віні.

Пізніше новий диктаторський уряд кондукетора Іона Антонеску включив Дана в список заборонених єврейських авторів[12]. Дан виявився серед євреїв, депортованих в концтабори в контрольованому Румунією Придністров'ї (див. Голокост в Румунії). Він був в кінцевому рахунку звільнений і зміг повернутися до Бухареста, де лікувався у єврейського лікаря і соратника Еміля Доріана, поки переворот в серпні 1944 року не скинув Антонеску[13].

За мотивами своєї депортації в Придністров'я він написав роман «Unde începe noaptea», який був опублікований видавництвом «Editura Naţionala Mecu» в 1945 році[14]. Вважається, що книга стала відповіддю на ранні ознаки заперечення Голокосту[2], вона була вилучена з обігу з невідомих причин. Пізніше було висловлено думку про те, що книга розходилася з порядком денним Комуністичної партії Румунії[15]. Два роки по тому «Naţionala Mecu» видало ще один присвячений війні роман Дана «Roza şi ceilalţi»[16].

Політичні погляди Серджіу Дана розходилися з комуністичною повісткою дня, і після 1948 року він був в кінцевому рахунку арещтований. Повідомляється, що політичне переслідування Серджіу Дана почалося, коли в 1947 році він виступив в якості свідка захисту на суді над своїм другом, журналистом НСП Ніколає Карандіно. Секретна поліція Секурітате конфіскувала його роботи. Умови утримання Дана під стражею літературний історик Хенрі Заліс називав «дикими». Як і численні інші громадські діячі, він утримувався в тюрьмі «Аюд».

Приблизно в 1955 році він вийшов на свободу. Під тиском Спілки письменників, він став писати в стилі соціалістичного реалізму. Його пізніша бібліографія включає твори «Taina stolnicesei» (1958) і «Tase cel Mare» (1964)[14].

У 1970 році були перевидані його «Roza şi ceilalţi» і «Arsenic», а також вийшла його остання книга «Dintr-un jurnal de noapte»[14]. Того року, в знак протесту проти комуністичної цензури, Дан відмовився прийняти орден Meritul Cultural[2]. Він також зосередився на діяльності в якості перекладача, ним були переведені романи «Пані Боварі» і «Саламбо» французького класика Гюстава Флобера. Крім того, він переклав на румунську мову твори Луї Арагона, Мішеля Друа, Моріса Дрюона, Анатоля Франса, Бориса Польового, Ельзи Тріоле і Вольтера. У 1973 році молоді літератори Іляна Корбя і Ніколає Флореску взяли у нього інтерв'ю для книги «Biografii posibile».

Примітки
  1. Sergiu Dan biografia
  2. (рум.) Boris Marian, «Lăudabil demers: reeditarea unui roman al lui Sergiu Dan», in Realitatea Evreiască, Nr. 262—263 (1062—1063), December 2006, p.19
  3. (рум.) Paul Cernat, «Subterana politică a avangardei românești», in Observator Cultural, Nr. 417, April 2008
  4. (рум.) Geo Șerban, «D. G. L. R. — siglă de patrimoniu (III). Solidari cu destinele literaturii române», in Realitatea Evreiască, Nr. 228 (1028), April 2005, p.6-7
  5. Cernat, p.151, 194—197, 269
  6. Călinescu, p.1021; Crohmălniceanu, p.353, 605, 606
  7. Petre Pandrea, «Carol II-Madgearu-Manoilescu», in Magazin Istoric, April 2002, p.27
  8. Adrian Cioroianu, Pe umerii lui Marx. O introducere în istoria comunismului românesc, Editura Curtea Veche, Bucharest, 2005, p.114-118. ISBN 973-669-175-6
  9. (рум.) Radu Cosașu, «Ura în toată incultura ei», in Dilema Veche, Nr. 118, April 2006
  10. (рум.) Ladmiss Andreescu, «Iudeii în literatura noastră», in Universul Literar, Nr. 29/1940, p.2 (digitized by the Babeș-Bolyai University Transsylvanica Online Library)
  11. (рум.) S[eptimiu] B[ucur], «Cronica măruntă. Revista Fundațiilor Regale», in Gândirea, Nr. 7/1940, p.519 (digitized by the Babeș-Bolyai University Transsylvanica Online Library)
  12. Rotman, p.174-175
  13. Rotman, p.176
  14. Crohmălniceanu, p.605
  15. (рум.) «Hasefer — ca de obicei, la înălțimea așteptărilor», in Realitatea Evreiască, Nr. 256—257 (1056—1057), June–July 2006, p.5
  16. Călinescu, p.1021

Література
  • George Călinescu, Istoria literaturii române de la origini pînă în prezent, Editura Minerva, Бухарест, 1986
  • Paul Cernat, Avangarda românească şi complexul periferiei: primul val, Cartea Românească, Бухарест, 2007. ISBN 978-973-23-1911-6
  • Ovid Crohmălniceanu, Literatura română între cele două războaie mondiale, Vol. I, Editura Minerva, Бухарест, 1972. OCLC 490001217
  • John Neubauer et al., «1945», in Marcel Cornis-Pope, John Neubauer (eds.), History of the Literary Cultures of East-Central Europe: Junctures and Disjunctures in the 19th and 20th Centuries, John Benjamins, Amsterdam & Philadelphia, 2004, p.   143—176. ISBN 90-272-3452-3
  • (рум.) Liviu Rotman (ed.), Demnitate în vremuri de restrişte, Editura Hasefer, Federation of Jewish Communities of Romania & Elie Wiesel National Institute for Studying the Holocaust in Romania, Бухарест, 2008. ISBN 978-973-630-189 -6
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.