Кароль II

Ка́роль II (рум. Carol, 1893, замок Пелеш, Сіная, Королівство Румунія — 1953, Ешторіл, Португалія) — король Румунії з 8 червня 1930 по 6 вересня 1940 із династії Гогенцоллерн-Зігмарінген. Маршал Королівства Румунія (1930).

Кароль II
рум. Carol al II-lea
Народився 15 жовтня 1893(1893-10-15)[1][2][…]
Сіная, Prahova Countyd, Румунія[3][4]
Помер 4 квітня 1953(1953-04-04)[1][2][…] (59 років)
Ешторіл, Cascais e Estorild, Кашкайш, Лісабонський округ, Португалія[3][4]
·гострий інфаркт міокарда
Поховання монастир Сан-Вісенте-де-Фораd і Curtea de Argeș Monasteryd
Країна  Королівство Румунія
Діяльність суверен
Посада King of the Romaniansd
Партія National Renaissance Frontd і Party of the Nationd
Конфесія Румунська Православна Церква
Рід House of Hohenzollern-Sigmaringen (Romania)d
Батько Фердинанд I
Мати Марія Единбурзька
Брати, сестри Єлизавета Румунська, Марія Румунська, Миколай Румунський, Ілеана Румунська і Мірча Румунськийd
У шлюбі з Олена Грецька, Zizi Lambrinod і Magda Lupescud
Діти Carol Lambrinod і Міхай I
Нагороди

Silver Wolf Awardd

Родовід

Життєпис

Син короля Фердинанд I, з юності був відомий ексцентричною поведінкою і скандальним способом життя. За свідченнями сучасників, страждав пріапізмом, що штовхав його на «сексуальні ескапади». Короткочасно був одружений без відома короля на простолюдинці і мав від цього шлюбу сина Мірчу Кароля Ламбріно (1920—2006), не визнаного членом королівської сім'ї, проте згодом, вже після падіння монархії, який отримав право на прізвище Гогенцоллернів-Зігмарінгенів через суд. У тому ж 1920 офіційно одружився на принцесі Олені Грецькій, від цього шлюбу наступного року народився син Міхай. Але незабаром вибухнув новий скандал: кронпринц був позбавлений права престолонаслідування в грудні 1925. Емігрував з коханкою Оленою Вольф, вона ж Лупеску; ця жінка мала великий вплив на Кароля і залишилася з ним до кінця життя.

По смерті батька (20 липня 1927) в 1930 повернувся до Королівства Румунія, змістив 8-річного сина Міхая I і вступив на престол.

У 1938 встановив диктатуру, заборонив політичні партії та профспілки. З його дозволу убитий лідер націоналістів Корнеліу Зеля Кодряну.

Дотримувався пробританської орієнтації. Позбувшись британської підтримки, був вимушений визнати Віденський арбітраж 1940 року і приєднання Бессарабії до СРСР.

Внаслідок вуличних протестів і маніфестацій «Залізної Гвардії» Кароль II 5 вересня 1940 зрікся престолу та відразу відправився на поїзді до Королівства Югославія. По дорозі в Тімішоарі поїзд був зупинений озброєними легіонерами. Потяг з боєм все ж покинув станцію та перетнув югославський кордон. Після зречення Кароля II на престол зійшов його 19-річний син Міхай I, нездатний самостійно керувати державою.

Фактично після зречення престолу новим керівником країни став Йон Антонеску. 15 вересня сформовано фашистський уряд, в якому переважали представники «Залізної Гвардії». Віце-прем'єром Королівства Румунія став лідер організації Хорія Сіма.

У 1947 Кароль і Олена Лупеску одружилися в Бразилії. Наприкінці того ж року Королівство Румунія покинув і позбавлений влади Міхай, проте він не побажав зустрічатися за кордоном з батьком.

Кароль II помер і був похований в Португалії. Через півстоліття, в 2003, його останки перенесені до Румунії, в Куртя-де-Арджеш, де покояться попередні королі.

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118720929 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Archivio Storico Ricordi — 1808.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.