Серебряков Олександр Борисович

Олександр Борисович Серебряков (фр. Alexandre Borissovitch Serebriakoff, рос. Александр Борисович Серебряков; 7 вересня 1907, Нескучне, нині Харківського району Харківської області — 10 січня 1995, Париж) — російський живописець, аквареліст і декоратор. Емігрував до Франції після Російської революції, син Зінаїди Євгенівни Серебрякової.

Серебряков Олександр Борисович
фр. Alexandre Serebriakoff
Народження 7 вересня 1907(1907-09-07)[1]
Смерть 10 січня 1994(1994-01-10) (86 років)
  Париж, Іль-де-Франс[1]
Поховання Сент-Женев'єв-де-Буа
Країна  Франція
Діяльність художник
Батько Boris Serebryakovd
Мати Серебрякова Зінаїда Євгенівна

Біографія

Дитячі роки

Олександр Серебряков народився 7 вересня 1907 року в родинному маєтку Нескучне Харківської губернії. Його родовід походить від видатної династії скульпторів, архітекторів і художників Бенуа-Лансере-Серебрякови.

Батько, Борис Анатолійович (1880—1919). Мати, Зінаїда Євгенівна Серебрякова (уроджена Лансере) — відома художниця, твори якої увійшли до класики світового живопису. Бабуся Катерина Миколаївна Лансере — займалася графікою й живописом, походила з французького роду Бенуа.

Олександру Серебрякову було сім років, коли спалахнув Жовтневий переворот.

1920 року переїжджає разом з матір'ю, братом і двома сестрами до Петрограда, щоб спробувати вижити. 1924 року мати, Зінаїда Серебрякова, виїжджає до Парижа. 1925 року Олександр і його сестра Катерина приєдналися до неї.

Життя в еміграції

Олександр Євгенович спеціальної художньої освіти не здобув, але основні мистецькі навички отримав у родині й самостійно. У Парижі розпочав свою кар′єру як декоратор інтер’єрів. 1928 року дебютував на виставці російських художників у французьких галереях, згодом експонував свої твори в Празі й Брюсселі. Наступні роки він проживав разом із родиною в Камаре-сюр-Мер і Конкарно. У творчій діяльності дотримувався художніх традицій майстрів товариства «Світ мистецтва». Співпрацював із Олександром Бенуа та Кристіяном Бераром.

Олександр Серебряков похований поряд із матір'ю Зінаїдою Серебряковою на російському цвинтарі в Сент-Женевіє-де-Буа[2].

Вибрані твори

Акварельні й темперні пейзажи Франції, Бельгії, Нідерландів, Німеччини, Італії:

  • «Палац» — 1946; папір, акварель; розмір 48х36 см. Зберігається у приватній колекції, Москва.
  • «Сад Тюїльрі» — 1931; картонний папір, гуаш, графітний олівець; розмір 47х60см. Приватна колекція, Москва.

Зображення детального інтер'єру французьких палаців і костюмованих балів:

  • «Интер′єр» — 1948; папір, акварель білило, туш, перо, графітний олівець, лак; розмір 34,2х65,6 см. Приватна колекція, Москва.

Оформлення інтер′єрів музеїв, магазинів, маєтків, паркових павільйонів:

  • 1934–1935 рр. оформлював інтер′єр маєтку барона Брауера під Брюсселем разом із Зінаїдою Серебряковою.
  • 1941 року разом із архітектором Емілєм Террі працював над декоративним оформенням окремих інтер′єрів і паркових павільйонів палацу Шато де Груссе (фр. Chateau de Groussay) недалеко Версалю.

Створення декоративних панно, монументальних розписів:

  • 1931 року після завершення Колоніальної виставки в Парижі, написал серію великих декоративних панно для паризького Колоніального музею (фр. Palais de la Porte Dorée).

Ілюстрації книг для французьких, американських і бельгійських видавництв, співпраця з журналами мод:

  • альбом для детей (1934)
  • вірші Лоллі Львова / Lolly Lvov (1938)
  • «Сутінки Богів» (1938)
  • книга Олександра Попова «Григорій Орлов: історична поема» видана в Парижі 1946 року. Спільно з Олександром Бенуа.

Праця художника в театрі й кіно:

  • 1932 — оформлення Лувра й саду Тюїльрі у фільмі "Pas sur la bouche"
  • 1935 — Алея зірки до фільму "Барнабе"
  • 1946 року оформлення балету «Сильфіда» Жана Шнайцхофера
  • 1950 року — балет «Жизель» Адольфа Адана

Серія географічних карт:

  • 1926 року виконав серію географічних карт для тимчасових виставок у Музеї декоративного мистецтва в Парижі.

Література
  • Patrick Mauriès, Alexandre Serebriakoff. Portraitiste d'intérieurs, Franco Maria Ricci, Paris, 1990. ISBN 978-88-216-2038-6
  • Mario Praz, Histoire de la décoration d'intérieur, la philosophie de l'ameublement, Thames & Hudson, Paris, 2008 ISBN 2-87811-323-3

Примітки
  1. RKDartists
  2. 241 notices sur les 5220 tombes que compte le cimetière, en 2 volumes / 2 langues : Amis de Ste Geneviève des Bois et ses environs (2009). La Nécropole russe de Sainte-Geneviève-des-Bois. Evry: Vulcano Communication. ISBN 978-2-9524786-1-8 et traduit en russe par Anastasia de Seauve : Общество друзей истории Сент-Женевьев-де-Буа и его окрестностей, пер. с франц. Анастасия де Сов (2009). Русский некрополь Сент-Женевьев-де-Буа. Evry: Vulcano Communication..

Посилання
  • Родина Бенуа
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.