Серединна вісь
Серединна вісь фігури є геометричним об'єктом, а саме геометричним місцем точок площин, рівновіддалених від межі фігури (тобто мають, принаймні, дві найближчі точки на межі фігури).
Поняття серединної осі було вперше введено в 1967 році Х. Блюмом[1] при розробці методів аналізу форми біологічних об'єктів.
Алгоритми побудови серединної осі широко використовуються в задачах цифрової обробки зображень, аналізу форми, розпізнавання образів, математичного моделювання.
Серединна вісь тісно пов'язана зі скелетом фігури. Скелет і серединна вісь плоскої фігури є одним і тим же об'єктом з практичної точки зору, а з формальної точки зору відрізняються лише тим, що скелет містить точки межі, в яких вона не буде діференційованою і утворює опуклу вершину, тоді як серединна вісь не містить граничних точок взагалі.
Визначення
Нехай — плоска фігури, тобто зв'язна компактна множина точок площині, обмежена кінцевим числом непересічних жорданових кривих, і — межа фігури.
Позначимо множину граничних точок , найближчих до точки (Евклідовій метриці):
Серединної віссю плоскої фігури називається множина точок , які мають, принаймні, дві найближчі граничні точки:
У загальному випадку, серединна вісь може бути аналогічно визначена для об'єкта довільної розмірності. В цьому випадку потрібно, щоб був -мірним зв'язним многовидом з краєм.
Алгоритми побудови
Більшість алгоритмів побудови серединної осі засновані на апроксимації вихідної фігури багатокутною фігурою з необхідним ступенем точності, побудові діаграми Вороного множини її вершин і відрізків і видаленні з діаграми Вороного деяких дуг і відрізків.