Тохарські мови

Тоха́рські мо́ви — група індоєвропейських мов, що складається з мертвих «тохарської А» («східно-тохарська», також карашарська або агнеанська) і «тохарської Б» («західно-тохарська», також кучанська). Тохарськими мовами в I тис. до н. е. та в I тис. н. е. говорили на території Таримської западини (оази Турфан, Куча, Лоулань та ін.)

Частина серії статей на тему:
Індоєвропейці
Міграції індоєвропейців
Категорія • Лінгвістика • Портал
Тохарський манускрипт, VII століття, Державна бібліотека в Берліні, Німеччина
Дерев'яна табличка з тохарським текстом, Куча, Китай, V—VIII століття, Токійський національний музей

Носії та самоназва

Носіями тохарських мов прийнято вважати європеоїдний народ, з V століття до н. е. відомий за китайськими джерелами під назвою юечжі [1]. ПІзніше цей народ створив на території Бактрії потужну Кушанську державу. З ними ж прийнято пов'язувати знайдені в Сіньцзяні Таримські мумії, найдавніші з яких мають вік понад 4000 років [1]. Крім того, в печерах оази Куча зберігся фресковий живопис із зображеннями людей того часу. Це європеоїдне населення з'являється на заході Китаю за 1000 років до монголоїдного [1]. Існує гіпотеза, що джерелом міграцій носіїв тохарських мов до Сіньцзяну був Мінусинский степ — зона поширення афанасієвської культури [1].

Самоназва носіїв мови залишається невідомою. У VI—VIII століттях за Дж. П. Меллорі [2] можливо одна мова називалася kuśiññe «кучанська» (тохарська Б), а інша — ārśi (тохарська A). В одному з текстів тохарської А є вираз ārśi-käntwā , тобто «Мовою ārśi» (ārśi можливо споріднене з argenteus (лат.), тобто «сяючий, блискучий»). «Енциклопедія Британіка» подає альтернативну версію про зв'язок цієї назви з індо-іранським етнонімом "arya ". На думку Дугласа Адамса, тохари, можливо, називали себе ākñi, що означало «ті, що живуть на кордоні».

Тохарські тексти

Тексти тохарськими мовами були знайдені в останньому десятилітті XIX століття. Перший текст знайшов російський консул у Кашгарі М. С. Петровський, а опублікував С. Ф. Ольденбург[3]. На початку XX століття тексти тохарськими мовами виявив англо-угорський мандрівник Аурель Стейн.

З 1890 року знайдено близько 7000 рукописних документів як правило за період з VI-VIII століття. Переважна більшість цих текстів є перекладами та переробками буддистських творів, написаних санскритом. Так само, як і санскритські оригінали, тохарські тексти написані північноіндійським складовим письмом брахмі. За допомогою радіовуглецевого методу датування було виявлено, що тексти тохарськими мовами писалися до XII століття.

Тохарською мовою А збереглися лише переклади санскритських текстів. Загалом тексти релігійного характеру становлять основний масив збережених рукописів.

Тохарською мовою Б окрім релігійних текстів збереглися також монастирські записи, торговельні документи та медичні трактати. Написи тохарською Б було знайдено також на стінах та малюнках, на дерев'янних табличках, що правили за караванні перепустки, ділова та любовна кореспонденція. Тохарською Б також зберігся маніхейський гімн, що має паралельний текст давньотюркською мовою (бл. X ст.).

Мови

1908 року німецьким мовознавцям Зігу та Зіглінгу вперше вдалося дешифрувати тохарські рукописи та визначити їхню мову, як одну з індоєвропейських[4]. Вони запропонували умовну назву тохарські мови, розрізняючи при цьому тохарську А («східно-тохарську») та тохарську Б («західно-тохарська»). Незважаючи на більшу кількість архаїчних рис у тохарській Б, сфера використання її значно ширша (див. вище). Тож було висунуто гіпотезу, що тохарська А на час створення згаданих текстів була мертвою мовою й використовувалася лише в літургії, тоді як тохарська Б — була живою щоденною мовою. За припущеннями мовознавців пратохарська мова віддалена в часі від відомих нам текстів проміжком приблизно в 1000 років [1].

Між окремими рукописами тохарською Б виявлено деякі мовні відмінності діалектного характеру, що свідчить про активне вживання цієї мови принаймні у часі до створення цих рукописів.

Існує припущення, що існувала ще одна тохарська мова, якою послуговувалися в оазі Лоулань; про це свідчить велика кількість тохарських запозичень у виявлених там текстах на пракриті [1].

Фонетика

Голосні: / I /, / e /, / a / (передається як ā) / u /, / o /, / ɨ / (передається ä), / ə / (передається a)

Дифтонги: (Дифтонги має лише Тохарська Б): / əi / (передається ai), / oi / (передається oy), / əu / (передається au), / au / (передається āu)

Приголосні:

Приголосні Лабіальні Зубні Палатальні Велярні
Проривні p py t c k ky
Носові m my n ñ ṅ
Спіранти s ś ṣ
Африкати ts tsy
Плавні r l ly
Напівголосні w y

Граматика

Тохарські мови мають цілковито змінену систему відмінювання імен у порівнянні з праіндоєвропейською. Успадковані лише форми номінатива, генетива та аккузатива, який переосмилений як так званий «загальноопосередкований» відмінок. Окрім того обидві тохарські мови мали шість додаткових відмінкових форм, які утворювалися шляхом приєднання незмінних післяскладів до основи «загальноопосередкованного» відмінка. Приклад відмінювання Тохарською A іменника käṣṣi «учитель»:

Відмінок Суфікс Однина Множина
Номінатив käṣṣi IAST käṣṣiñ IAST
Родовий käṣṣiyāp IAST käṣṣiśśi IAST
Загальноопосередкований käṣṣiṃ IAST käṣṣis IAST
Орудний
käṣṣinyo IAST käṣṣisyo IAST
Перлатив
käṣṣinā IAST käṣṣisā IAST
Комітатив
käṣṣinaśśäl IAST käṣṣisaśśäl IAST
Аллатив
käṣṣinac IAST käṣṣisac IAST
Аблатив -äṣ IAST käṣṣinäṣ IAST käṣṣisäṣ IAST
Місцевий (Локатив) -aṃ IAST käṣṣinaṃ IAST käṣṣisaṃ IAST

Таблиця прикладів відмінювання в тохарській А
Відмінок Тох. A одн. Tox. A мн. Tox. Б одн. Tox. Б мн.
Не-особи
Називний Yuk «кінь» Yukañ Yakwe Yakwi
Родовий Yukes Yukaśśi * Yäkwentse * Yäkweṃts
Загальноопосередкований Yuk Yukas Yakwe Yakweṃ
Особи
Називний Onk «людина» Onkañ Enkwe * Enkwi
Родовий Onkis Onkaśśi Enkwentse * Enkweṃts
Загальноопосередкований Onkaṃ Onkas Enkweṃ Enkweṃ

Примітки: Форми, позначені зірочкою, не засвідчені прямо, а реконструйовані за допомогою порівняльно-історичного методу.

Лексика

Походження багатьох слів не з'ясоване, як то часто трапляється зі словами мертвих мов, від яких залишилося не надто багато текстів у порівнянні з класичними мовами або ж санскритом.

Ось декілька прикладів:

  • Тохарська A kukäl, Тохарська Б kokale (колеса): дав.-гр. κύκλος, санскр. cakráh
  • Б mit (mêl): укр. мед, санскр. mádhu (пор. також «Medd» валлійською мовою, міцний напій з меду)
  • A і Б tu (ти): лат. Tū, санскр. Tvám, давньорус. «т'i» йому. du, вірм. du
  • Цифри (A і Б): 1 sas, se, 2 wu, wi; 3 tre,trai; 4 śtwar, śtwer; 5 päñ, piś; 6 säk, skas; 7 spät, sukt; 8 okät, okt; 9 ñu, 10 śäk, śak, 100 känt, kante.
Українська Тохарська A Тохарська Б грецька хеттська
Полум'я Pur Powar Pyr Pahhur
Батько Pacar Pacer Patēr
Мати Macar Macer Mētēr
Брат Pracar Procer Phrātēr
Дочка Ckacar Tkacer Thygatēr
Собака Ku Ku Kýōn
Земля Tkam Kem Chthōn Tekan

Відносини до інших індоєвропейських мов
Тохарська лексика у порівнянні (приклади)
Тохарська АТохарська БДавньогрецька моваВедійський санскритЛатинська моваГотська моваДавньоірландська моваПраіндоєвропейська моваУкраїнська мова
sasṣeheĩs, hensakṛ́tsemelsimlesamailPToch *sems ← *sḗmодного разу, один
wuwidyodvā́duotwáidá*duoh₁два
tretraitreistráyastrēsþreistrí*tréi̯esтри
śtwarśtwertéssarescatvā́ras, catúrasquattuorfidwōrcethair*kʷetu̯óresчотири
päñpiśpéntepáñcaquīnquefimfcóic*pénkʷeп'ять
ṣäkṣkashéxṣáṣsexsaihssé*su̯éḱsшість
ṣpätṣuktheptásaptáseptemsibunsecht*septḿ̥сім
okätoktoktṓaṣṭáu, aṣṭáoctōahtauocht*h₃eḱtéh₃(u)вісім
ñuñuennéanávanovemniunnoí*h₁néun̥дев'ять
śäkśakdékadáśadecemtaihundeich*déḱm̥tдесять
käntkantehekatónśatāmcentumhundcét*ḱm̥tómсто
pācarpācerpatḗrpitā́paterfadarathair*ph₂tḗrбатько
mācarmācermḗtērmātā́matermōdarmáthair*méh₂tērмати
pracarprocerphrā́tērbhrātar-frāterbrōþarbráthair*bʰréh₂tērбрат
ṣarṣerhéorsvásar-sororswistarsiur*swésōrсестра
yukyakwehípposáśva-equusaiƕsech*h₁éḱʷosкінь
kokeuboũsgaúṣbōscūbó*gʷeh₃us ~ *gʷh₃eum̥корова
vakveképosvākvōx(Голландська мова ge wag)foccul*u̯ṓkʷsголос
ñomñemónomanāman-nōmennamōainmm*h₃néh₃-mnім'я
mālkāmālkantamélgein—mulgēremiluksbligid (середньоірландська мова)*h₂melǵ-ei̯eгодувати молоком

Писемність

Тохарські тексти, що збереглися, були написані на пальмових листках, дерев'яних табличках або на китайському папері.

Тохарська писемність походить від північноіндійської писемності брахмі. Дешифрована німецьким мовознавцям Зігом та Зіглінгом завдяки великій кількості паралельних текстів на санскриті.

Проте невелика кількість текстів була написана так званим маніхейським письмом, якими записувалися священні тексти прихильників маніхейства[5][6].

Походження

Припускають, що тохарські мови доволі рано відкололися від інших індоєвропейських мов, оскільки вони мають мало спільних рис зі східними індоєвропейськими мовами індоіранської гілки (протилежну точку зору обґрунтовував Володимир Георгієв), зате мають схожість із західними індоєвропейськими мовами (особливо з кельтськими та германськими[7]).

На думку Т. В. Гамкрелідзе та В. Вс. Іванова, до тохарських мов була близькою мова гутіїв[8]. Проте самі Гутії не залишили після себе текстів, окрім власних назв, тому ця гіпотеза не може вважатися апробованою. Цікаві деякі ізоглоси тохарських мов з хетто-лувійськими, наприклад — збіг дзвінких і глухих в одній серії проривних.

Вивчення тохарських мов

Уже згадані німецькі мовознавці Зіг та Зіглінг у 1921 році видали зібрання тохарських А текстів, а 1931 року разом з В. Шульце опублікували опис граматики тохарської А. У 1949 та 1953 ці дослідники видали також зібрання текстів тохарською Б. У 80-ті роки минулого століття тексти тохарською Б з коментарями були видані В. Томасом. Німецький мовознавець В. Краузе підготував у 1952 році першу частину граматики тохарської Б. У 1959 році вийшов збірник «Тохарські мови» за редакцією В. В. Іванова. У 1960 році вийшла коротка граматика обох мов В. Краузе і Томаса. У 1970-ті роки з'явилося тритомне видання порівняльної морфології та лексики А. Й. ван Віндекенса. У 1976 році вийшов етимологічний словник Віндекенса. А в 1988 році — порівняльна граматика Дугласа Адамса. У 1995 році з'явилася історична фонетика С. А. Бурлака.

Свій внесок в дослідження цих мов зробили також Антуан Мейє, С. Леві, Ж. Філліоз, В. Кувреру, Гольґер Педерсен, Дж. Лейн, Вернер Вінтер, Джуліано Бонфанте та інші.

Див. також

Примітки
  1. Mallory, J. P.(Editor). Adams, Douglas Q. (Editor). (1997). Encyclopedia of Indo-European Culture. Taylor & Francis. ISBN 1-884964-98-2. Page 593.
  2. Mallory, J.P. and Victor H. Mair.The Tarim Mummies. London: Thames & Hudson, 2000. (ISBN 0-500-05101-1)
  3. Лингвистический энциклопедический словарь, М., 1990, с. 516—517.
  4. Лингвистический энциклопедический словарь, там само.
  5. Daniels, Peter (1996), The Worlds Writing Systems, Oxford University Press, ISBN 0-19-507993-0, p. 531
  6. Campbell, George (2000), Compendium of the Worlds Languages Second Edition: Volume II Ladkhi to Zuni, Routledge, ISBN 041520473, p. 1666
  7. Телеканал «Культура» . ACADEMIA. В'ячеслав Іванов. «Індоєвропейські мови та міграції індоєвропейців» (ефір 27 вересня 2010)[недоступне посилання з липня 2019]
  8. Гамкрелидзе Т. В., Иванов Вяч. Вс. Первые индоевропейцы на арене истории: прототохары в Передней Азии // Вестник древней истории. 1989. № 1.

Література
  • Wolfgang Krause and Werner Thomas. Tocharisches Elemantarbuch. Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, 1960. (нім.)
  • Бурлак, С. А., Историческая фонетика тохарских языков. М., 1995.
  • Тохарские языки. М., 1959.
  • Adams, Douglas Q. "Ablaut and Umlaut in the Tocharian Vowel System, " Journal of the American Oriental Society 98 (1978), 446—450. (англ.)
  • Adams, Douglas Q. "On the Development of the Tocharian Verbal System, " Journal of the American Oriental Society 98 (1978), 277—288. (англ.)
  • Adams, Douglas Q. "Towards a History of PIE n-Stems in Tocharian, " Journal of the American Oriental Society 100 (1980), 439—443. (англ.)
  • Bonfante, Guiliano. "The Tocharian Accent (A and B), " Journal of Indo-European Studies. 14 (1986), 301—333. (англ.)
  • Lane, George S. "On the Significance of Tocharian for Indo-European Linguistics, " in Studies in Historical Linguistics in Honor of George Sherman Lane, ed. by Walter W. Arndt et al. Chapel Hill: University of North Carolina Press, 1967 (article orig. publ. in 1964). (англ.)
  • Penney, J.H.W. "The Treatment of Indo-European Vowels in Tocharian, " Transactions of the Philological Society 1976-77: 66-91. (англ.)
  • Petersen, Walter. "Hittite and Tocharian, " Language 11 (1933), 12-34. (англ.)
  • Winter, Werner. "A Linguistic Classification of 'Tocharian' B Texts, " Journal of the American Oriental Society 75 (1955), 216—225. (англ.)
  • Winter, Werner. «Lexical Interchange Between 'Tocharian' A and B,» Journal of the American Oriental Society 81 (1961), 271—280. (англ.)
  • Winter, Werner. "Tocharian and Proto-Indo-European, " Lingua Posnaniensis 25 (1982), 1-11. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.