Дочка

Дочка́[1], розм. до́нька[2] — дівчина/жінка стосовно до своїх батьків; дитина жіночої статі.

Фотографія чотирьох поколінь матерів і дочок, 1931

Етимологія

Українське «дочка» походить через дав.-рус. дъчи (род. відм. дъчере) від прасл. *dъkti (род. відм. *dъktere). Слов'янські слова зі значенням «дочка» є споріднені з лит. dukra, нім. Tochter, нід. dochter, дан. datter, швед. dotter, англ. daughter, тадж. духтари, перс. دختر‎, «духтар». Праіндоєвропейську форму реконструюють як *dhughəter; можливо, воно пов'язане з коренем *dheugh («доїти») — тобто, «та, що доїть» (пор. дав.-інд. duhita — «дочка» і duh — «доїти»), але питання залишається остаточно не з'ясованим[3].

У давньоруській мові дъчи (як і праслов'янське *dъkti) відмінювалося аналогічно мати (*mati): дъчи, дъчере, дъчери, дъчерь, дъчерью, дъчере, називний відмінок множини дъчери тощо. Українська форма з прикінцевим «-ка» виникла як зменшена до дъчи (*дъчка), і стала відмінюватися як іменник І відміни. Так само змінилася форма слова і парадигма відмінювання в польській мові: праслов. *dъkti > ст.-пол. cora > ст.-пол. córa > córa +‎ -ka > пол. córka.

Варіант «донька» з'явився внаслідок сприйняття кореневого «-ч» як зменшувального суфікса із заміною його на інший зменшувальний суфікс «-н».

Доданням приставки *pa- до *dъkti утворене слово, що позначає нерідну дочку — «падчерка» («падчірка»).

Зменшено-пестливі форми — «донька», «доця», «донечка», «дочечка».

Споріднені терміни

Хрещена дочка — похресниця, хрещениця, дівчин(к)а чи жінка стосовно своїх хрещених батьків
Названа дочка або прийомна дочка — дівчинка, яку взяли на виховання, прийняли за свою дочку, удочерили; приймачка
Молочна дочка — жінка, вигодована у дитинстві нерідною матір'ю (молочною матір'ю), стосовно молочної матері

У культурі

Іфігенія
Електра — дочка Агамемнона й Клітемнестри, що помстилася своїй матері за вбивство батька

Інше

Дочірнє підприємство — суб'єкт господарювання
Слово «філія», яким називають відокремлений підрозділ юридичної особи, походить від лат. filia — «дочка»

Див. також

Син

Примітки

Дочка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Донька // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.

Посилання

Доня, донька // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 372. — 1000 екз.
Дочка // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин та інш. — Т. 1: А — М. — Київ: «Наукова думка», 1977. — С. 323.

Терміни генеалогії.
Ступені спорідненості і ступеня властивості^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Дочка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Донька // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.