Скрипникова Лариса Григорівна

Лариса Григорівна Скрипникова
Народилася 16 серпня 1941(1941-08-16) (80 років)
Київ
Громадянство  СРСР→ Росія
Національність українка
Місце проживання м. Петрозаводськ, Республіка Карелія
Відома завдяки громадська діячка
Alma mater Всесоюзний політехнічний інститут
Знання мов російська
Посада почесний голова Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури „Калина“»
Конфесія православна християнка
Діти донька
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Лари́са Григо́рівна Скри́пникова (*16 серпня 1941(19410816), м. Київ) — громадська діячка, почесний голова Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури „Калина“», член президії двох скликань Української всесвітньої координаційної ради від Північно-Західного регіону Росії.

Життєпис
Лариса Скрипникова (справа): сльози радості від зустрічі з українцями (Петрозаводськ, 2008)

Народилася в Києві. Дівоче прізвище — Бовкун, батьки — українці, вчителі: батько — математик, мати — філолог. Навчалася і зростала в Україні, у дитинстві та юності жила в Рівному і Львові. Закінчила технікум у Львові та Всесоюзний політехнічний інститут (заочно), спеціальність — теплотехнік промислових печей. Згодом 30 років працювала в Рязані на великому машинобудівному заводі, де зробила кар'єру від майстра до директора державного підприємства з ремонту промислових печей. Після смерті чоловіка приїхала до доньки в Петрозаводськ.

Лариса Скрипникова промовляє на мітингу біля Козацького хреста «Убієнним синам України» (Сандармох, 2009). Фото Сергія Шевченка

В українській громаді Карелії з 1993 року. З 1996-го — член, потім заступник голови правління Товариства української культури «Калина». Згодом — голова правління цієї організації (2000—2012), за активної участі якої в Медвеж'єгорському районі Карелії на меморіальному кладовищі «Сандармох» зусиллями світового українства встановлено пам'ятник — Козацький хрест «Убієнним синам України» (2004).

У Петрозаводську організувала дитячий фольклорний колектив «Українські ластівки», учасниця хору «Українська пісня».
Автор-упорядник книжки «Убієнним синам України. Сандармох» (Петрозаводськ, 2005; перевидана 2006), буклету «Наші Соловки», книжки «Моя Карелія, моя Україна» (2009). Автор публікацій у періодиці, альманасі «Київський журналіст» (стаття «Сонце в темряву внести…»).
Брала активну участь в організації та проведенні науково-практичної конференції в Петрозаводську, урочищі Сандармох та на Соловках «Українці Європейської Півночі» (3-7.09.2003), учасниця низки міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій[1]. Делегат кількох Всесвітніх форумів українців. Член організації «Соловецьке братство».

Нагороди, відзнаки

Захоплення

Займалася парашутним спортом, здобула перемогу на всесоюзних змаганнях у Фергані (1963).

Див. також

Товариство Української культури "Калина"

Примітки
  1. Бібліотечне краєзнавство у культурному просторі України
  2. Про відзначення державними нагородами України. Указ Президента України від 07.11.2008 № 1023/2008
  3. Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій. Указ Президента України від 22.08.2003 № 876/2003

Джерела та література
  • Київський журналіст: альманах. — К. : Експрес-Поліграф, 2013. — С. 17–19. ISBN 978-966-2530-55-1
  • Убієнним синам України. Сандармох.  — Петрозаводськ: Скандинавія, 2006.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.