Слимаки

Слизняки зішкрібають їжу використовуючи радулу, грубий язико-подібний орган з багатьма крихітними зубцями.

Подібно до равликів, слизняки мають дві пари «антен» або щупалець на голові. Обидві пари можуть скорочуватися і здатні до регенерації. На поверхні слизняка, ззаду голови — сідлоподібна мантія, під якою знаходяться статеві органи і задній прохід. Мантія також має отвір для дихання (пневмостома). Слизняк пересувається завдяки ритмічному скороченню м'язів ноги.

Тіло слизняка дуже подібне до тіла равлика, найочевидніша різниця в відсутності мушлі. Проте це не зовсім вірно, слизняки можуть мати своєрідну мушлю. Іноді вона має форму пластинки, розташованої під мантією (родина Limacidae), у інших випадках слизняки мають крейдяні гранули (родина Arionidae). Напів-слизняки — проміжна ланка між равликами і слизняками. Вони мають мушлі, але занадто малі, щоб помістити всередині все тіло.

Подібно до равликів, більшість сенсорних рецепторів слизняків сконцентровані навколо голови. Нервові вузли, або ганглії, обробляють інформацію, зібрану двома парами щупалець. Нижня, коротша, пара — це сенсорні щупальця, які використовується як орган нюху, дотику і, можливо, смаку. Верхня, довша, пара — це щупальця зору (або оптичні щупальця), чутливі до світла і запаху. Хоча слимаки не можуть розрізняти кольори, вони можуть легко відрізнити світло від темряви.

Слизняки мають 100 — 5000 фоточутливих клітин, кожна оточена багатьма пігментними клітинами. На поверхні фоточутливих клітин знаходиться велика кількість мікроворсинок. Вважається, що це — світлочутливі області цих клітин. Долі рота можуть діяти як орган дотику, відрізняючи різні поверхні. Коли слизняк втрачає одне з щупалець, воно відростає. Наприклад, у представників виду Arion ater це займає 1-2 місяці.

Від голови нерви тягнуться уздовж всього тіла як до ноги, щоб керувати пересуванням, так і до травної системи.

Слизняки виробляють два види слизу: один — рідкий і водянистий, і другий — густий і липкий. Обидва гігроскопічні. Рідкий слиз розповсюджується від центру ноги до країв. Густий слиз розгортається спереду назад.

Слиз дуже важливий для слизняків, оскільки він допомагає їм рухатися, і містить волокна, які перешкоджають слизняку зіслизати вниз з вертикальних поверхонь. Слиз також забезпечує захист від хижаків і допомагає зберігати вологість. Деякі різновиди використовують слизисті шнури, щоб розпластатися на землі, або тимчасово підвішуватися протягом спаровування.

Слизняки є гермафродитами — вони мають як жіночі, так і чоловічі статеві органи. Звичайно слизняк слідуватиме за слизом іншого слизняка, і може навіть поїдати цей слиз. Потім слизняки знаходять один одного і починають кружляти разом. При цьому вони випускають геніталії. Слизняки рухаються ближче, і геніталії торкаються партнера. Сперма переноситься у формі сперматофора. Декілька днів пізніше слизняк відкладає близько 30 ікринок у ямку в землі. Деякі види зимують під землею в помірному кліматі, у інших видів дорослі особини гинуть восени.

Звичайна практика серед багатьох слизняків — апофалація, коли один або обидва слизняки відкушують частину пеніса. Пеніс цих видів скручений подібно до штопора і часто сплутується в геніталіях їх партнера в процесі обміну сперми. Апофалація дозволяє слизнякам роз'єднуватися. Вважається, що пошкоджені геніталії відростають, подібно до «щупалець зору».

Деякі різновиди слизняків можуть запліднювати один одного через «метання» крихітних крапельок сперми, якими вони поцілюють у напрямі геніталій партнера.

Геніталії слимаків — найдивовижніші у світі. Ariolimax dolichophallus, вид бананових слизняків (dolichophallus означає «довгий пеніс» латиною) мають найбільше співвідношення довжини пеніса до довжини тіла серед усіх тварин. Рекордний екземпляр мав довжину тіла 15 см, з довжиною пеніса 81 см, що більш ніж в 5 разів довший за тіло.

Більшість слимаків їдять листя, мікроскопічні грибки та продукти розпаду рослинного матеріалу, але деякі є хижаками і більшість також їдять падаль, особливо свого ж виду. Жаби, змії, їжаки, і деякі птахи і жуки — природні вороги слимаків. Слимаки, коли перебувають у небезпеці, можуть стискувати своє тіло, роблячи його твердішим і компактнішим, і тому важчим для втримання тваринами. Неприємний смак слизу — також стримувальний засіб.