Слободище (Іллінецький район)

• 
  Вулиця Центральна
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Дитсадок
• 
  Будинок культури
• 
  Свято-Троїцька церква (1848 р.)
• 
  Ставок на річці Сорока
• 
  Пам'ятник воїнам-односельчанам

В глибину віків уходять корені цього села. Вся прилегла до села територія була заселена з сивої давнини. З незапам'ятних часів люди будували житло, вели господарство на низьких незаплавних терасах місцевих річок. Тут були наносні родючі ґрунти. Заводі і плеса дозволяли в давнину ловити рибу руками. У навколишніх лісах, від яких збереглися тільки залишки, жителі збирали ягоди, гриби, їстівне Коріння, полювали на звіра. Як свідчать археологічні розкопки, люди селилися на території Присоб'я ще з періоду нової кам'яної доби — неоліту (б—7 тис. років тому). Основним заняттям їх у той час було мотичне землеробство. Першими злаками, які вирощувало неолітичне населення нашого краю, були ячмінь і пшениця. Знайдені кістки великої і дрібної худоби свідчать про розвиток скотарства. Знаряддя праці виготовлялися із каменю і кісток. Виявлені рештки горщиків.

В IV—III тисячолітті до нашої ери неолітичні племена на нашій території були змінені племенами трипільської культури. Таку назву вони одержали від с. Трипілля Київської області, де були вперше виявлені їх пам'ятки. Поселення трипільської культури IV—II тисячоліть до н. е. були досить поширені в Присоб'ї. За період з 1951 р. тут виявлено їх близько 30 — найбільше в районах Кальника, Дашева, Шабельні, Вербівки, Криштопівки, Чорториї та інших сіл. Трипільське селище являло собою один або кілька рядів напівземлянок, розміщених по колу, в центрі якого були загони для худоби. Житла великі, розраховані на кілька сімей. Долівка виготовлялась з товстого шару обпаленої глини, яка захищала від вологи. Трипільці виготовляли посуд на гончарному крузі, орнаментували його темно-коричневою і чорною фарбами. Знайдені на місцях поселень відтяжки до ткацьких верстатів, кам'яні зернотерки, крем'яні вкладиші до серпів свідчать про заняття ткацтвом і землеробством. Часто зустрічалися жіночі статуетки з глини, що відображають існування в Трипільців матріархату. Жінка в ті давні часи стояла на чолі роду, по жіночій лінії визначалася кровна спорідненість, Пізніше, на рубежі III—II тисячоліть до н. е. матріархат змінюється батьківським родом — патріархатом. У цей час поряд з кам'яними у вжиток все більше входять мідні знаряддя праці. Посилений розвиток скотарства змушував населення шукати багаті пасовища. Тому трипільці цього періоду освоювали великі простори степової і лісостепової зони. Змінюється і поховальний обряд. Поступово від трупоспалення трипільці переходять до поховань під курганами. Однією з найбільш яскравих пам'яток трипільської культури цього періоду, знайденою поблизу Слободища, є рештки поселення біля с. Чорториї в урочищі Ялесєєва гребля. Тут в 1964 році виявлено залишки кількох землянок, сім мотик, три примітивні рала з рогу оленя, кремінні сокири, ножі, серпи, проколки, глиняні грузила до сіток, відтяжки до ткацьких верстатів, прясла. Трипільська культура — одна з найбільш розвинених і високих культур мідно-кам'яної доби IV—III тисячоліть до н. е. на території нашої місцевості. Досягнення її племен не зникли безслідно, а стали надбанням більш пізніх гру®пнаселення, зокрема, тих, які жили в епоху бронзи.

Починаючи з середини II тисячоліття до н. е. в Присоб'я проникають скотарсько-землеробські племена — носії культури багатоважкової та шнурової кераміки бронзової доби. Таку назву вони одержали тому, що користувалися посудом і прикрашеним орнаментом у вигляді важків або відбитків шнура. Пам'ятки, цих культур в нашій місцевості знайдені біля с. Кальника, Під-високого, Бондурів і в навколишній окрузі. В VI—IV століттях до н. е. наші землі заселили племена скіфів-орачів, які займались землеробством, скотарством, полюванням, ремеслами. Скіфських пам'яток, особливо курганів, дуже багато на території Присоб'я. Різна висота курганів свідчить про розпал первісно-общинного ладу і появи в скіфів класовою суспільства. На могилах родової знаті і вождів робили високі насипи, добре помітні до наших днів- В могилу клали бойових коней, зброю, спорядження, посуд, рабів і навіть дружин, які могли знадобитися покійнику в. потойбічному світі. В IV столітті до н. е. скіфи поступово були витіснені спорідненими з ними племенами сарматів, які в Присоб'ї лишили кілька курганів.

На рубежі н. е. — басейни річок Південний Буг і Соб заселили стародавні східнослов'янські народи — наші предки. У II—VI століттях н. е. тут жили племена черняхівської культури, яка одержала назву від с. Черняхів Київської області, де вперше знайдені її пам'ятки. Візантійські та інші письменники того часу називали їх антами — першими слов'янами. Вони вміли добре виготовляти залізне знаряддя праці, глиняний посуд на гончарному крузі, прикраси із срібла і бронзи. Основним господарським заняттям у них було орне землеробство і скотарство. Значного розвитку досягла внутрішня і зовнішня торгівля. Знайдені римські, грецькі, візантійські та інші монети свідчать про торговельні зв'язки Присоб'я цього періоду з іншими народами і державами. Поселення черняхівців найчастіше являли собою великі відкриті селища без штучних укріплень- Були і городища на природних підвищеннях біля річок, укріплені валами і ровами. Житла наземні або трохи заглиблені в землю споруджувались із дерева і глини. Печі робили глинобитними. Були і відкриті вогнища з каменів. Стародавні слов'яни були могутніми і войовничими. Вони вели вперту боротьбу з готами, гунами, аварами, часто робили напади на Візантію. У VII—-VIII століттях східні слов'яни утворили ряд міжплемінних об'єднань, відомих з «Повести временных лет». Басейн Південного Бугу і Собу населяли слов'янські племена уличів, які сусідили з близькими, їм за походженням полянами. Поступово з розвитком продуктивних СИЛ в уличів поглиблюється майнове і класове розшарування. З'являються багаті общинники, що захоплюють найкращі землі, селяться в окремих укріплених городищах, нагромаджують скарби, На території Іллінецького району залишки слов'янських поселень знайдено біля сіл Василівки, Дашева, Копіївки, Кальник,. Борисівки, Райок, Пархомівки та інших.

• Кобець Василь Дмитрович (1943 р.н.) — український письменник, громадський діяч.
• Олійник Володимир Петрович (1932–2006) — професор кафедри телебачення і радіомовлення Інституту журналістики Київського університету імені Т. Шевченка.

• Слободи́ще // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.268-269