Слободянюк Михайло Васильович

Михайло Васильович Слободянюк (нар. 22 березня 1952, місто Новочеркаськ) — український військовик, історик, музейник і громадський діяч. Кандидат історичних наук. Полковник запасу, заступник головного редактора Львівського військово-історичного мілітарного альманаху «Цитаделя», молодший науковий співробітник Центру українських військових традицій і патріотичного виховання НДІ українознавства НОН України, завідувач Музею історії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Куратор секції військової емблематики та уніформології Українського геральдичного товариства. Автор семи книг і численних публікацій.

Слободянюк Михайло Васильович
Народився 22 березня 1952(1952-03-22) (69 років)
Новочеркаськ, Ростовська область, РРФСР, СРСР
Науковий ступінь кандидат історичних наук

Життєпис

З 1969 по 1974 рік навчався в Київському вищому військовому інженерному училищі зв'язку.

У 1974—1989 роках служив у військах Забайкальського військового округу.

З 1989 по 1991 рік — начальник зв'язку 170-го танкового Кіровоградського Червонопрапорного полку 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії Прикарпатського військового округу.

У 1991—1994 роках, по закінченню командного факультету Військової Академії зв'язку працював начальником штабу 4999-ї бази зберігання озброєння і техніки (військ зв'язку) у с. Воля-Висоцька Жовківського району (нині — Львівського району) Львівської області.

У 1994—2004 роках — старший офіцер, начальник відділення, заступник начальника Центру територіальної оборони Західного оперативного командування; де займався питаннями створення і розвитку в Україні територіальної оборони.

Після виходу на пенсію, у 2006—2009 роках — завідувач музею Львівського інституту Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» (з 1 вересня 2009 року — Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного).

Влітку 2018 року захистив кандидатську дисертацію «Передумови, поява та становлення нарукавної емблематики Сухопутних військ Збройних Сил України»[1].

Станом на листопад 2018 — полковник запасу, заступник головного редактора Львівського військово-історичного мілітарного альманаху «Цитаделя», молодший науковий співробітник Наукового центру Сухопутних військ, завідувач Музею історії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Громадська діяльність

Куратор секції військової емблематики та уніформології Українського геральдичного товариства.

Публікації

Автор шести монографій на теми військової історії, символіки та уніформології, автор публікацій у періодичних виданнях «Знак», «Наукові записки Львівського історичного музею», «Цитаделя: Львівський мілітарний альманах», «Народна Армія», «Армія України», Військово-історичний альманах Центрального музею Збройних Сил України, «Однострій» та інших.

Книги
  1. Відродження з попелу. Генеза нарукавних емблем Збройних Сил України. Історичний нарис і символіка 66-ї гвардійської механізованої дивізії та 15-ї окремої гвардійської механізованої бригади: Монографія. — Київ, 2005.
  2. Сухопутні війська України: Історія та символіка 8-го армійського корпусу. — Львів : Астролябія, 2011. — 226 с. — ISBN 978-966-8657-51-1.
  3. Сухопутні війська України: Історія та символіка 13-го армійського корпусу. — Львів : Астролябія, 2012. — 268 с. — ISBN 978-617-664-005-9.
  4. З'єднання і військові частини сучасних Збройних Сил України в роки Другої світової війни: Матеріали до формування української військової традиції / Слободянюк М. В., Фешовець О. В. — Львів : Астролябія, 2015. — 216 с. — ISBN 978-617-664-067-7.
  5. Сухопутні війська України: Нарукавна символіка (1992—2012) / Михайло Слободянюк. — Львів : Астролябія, 2017. — 286 с. — (Бібліотека «Цитаделі») — ISBN 978-617-664-157-5.
  6. Нариси історії Академії сухопутних військ України. // Колективна збірка.
  7. Високомобільні десантні (Аеромобільні) війська України. 1991–2017 / Слободянюк М. В., Фешовець О. В. — Львів : Астролябія, 2018. — 200 с. — ISBN 978-617-664-113-1.
  8. Без паніки! Як вижити, боротися й перемогти під час бойових дій: Порадник для цивільного населення / Укл. Олександр Дєдик, Михайло Слободянюк, Олег Фешовець. — Львів : Астролябія, 2019. — 160 с. — ISBN 978-617-664-162-9.
Інші основні публікації
  1. Нарукавні знаки підрозділів верифікації Збройних Сил України // Знак. — 1996. — Ч. 12. — С. 14.
  2. Емблеми 72-ї механізованої дивізії Збройних Сил України // Знак. — 1997. — Ч. 13. — С. 13.
  3. Емблематика 93-ї механізованої дивізії // Знак. — 1997. — Ч. 14. — С. 10.
  4. Символи ратної слави: емблеми 30-ї танкової дивізії // Знак. — 1998. — Ч. 15. — С. 9.
  5. Символіка Внутрішніх військ України // Знак. — 1999. — Ч. 18. — С. 1.
  6. Символіка найстаршого військового формування Збройних Сил України // Знак. — 1999. — Ч. 19. — С. 8—9.
  7. Перша емблема частин зв'язку Збройних Сил України // Знак. — 2000. — Ч. 20. — С. 10.
  8. Емблема українсько-румунсько-угорського батальйону «Тиса» // Знак. — 2000. — Ч. 21. — С. 11.
  9. Символ Національної Гвардії України // Знак. — 2000. — Ч. 22. — С. 12.
  10. Емблеми українсько-польського батальйону // Знак. — 2001. — 23. — С. 11.
  11. Герб бази пунктів управління Західного оперативного командування // Знак. — 2001. — Ч. 24. — С. 7.
  12. Штандарти Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України // Знак. — 2001. — Ч. 25. — С. 11.
  13. Символіка українських миротворців у Південному Лівані // Знак. — 2002. — Ч. 26. — С. 9.
  14. Символіка миротворців у Сьєрра-Леоне // Знак. — 2002. — Ч. 27. — С. 11.
  15. Емблема 51-ї окремої механізованої бригади // Знак. — 2002. — Ч. 28. — С. 11.
  16. Символи України в пустелі Кувейту // Знак. — 2003. — Ч. 29. — С. 9.
  17. Символи українського флоту (спільно з О. Хлобистовим) // Знак. — 2003. — Ч. 29. — С. 10-11.
  18. Символіка військових комісаріатів Західного оперативного командування // Знак. — 2003. — Ч. 31. — С. 11.
  19. Нарукавна емблема 6-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України в Іраку // Знак. — 2004. — Ч. 32. — С. 11.
  20. До питання про створення нарукавної емблеми приналежності військовослужбовців до Збройних Сил України // Знак. — 2004. — Ч. 33. — С. 11.
  21. Нарукавна емблема управління Західного оперативного командування // Знак. — 2004. — Ч. 34. — С. 10.
  22. Символіка львівських миротворців в Іраку // Знак. — 2005. — Ч. 36. — С. 7.
  23. Перший офіційно затверджений герб у Збройних Силах України // Знак. — 2006. — Ч. 38. — С. 4.
  24. Символіка Мукачівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою // Знак. — 2006. — Ч. 39. — С. 10—11.
  25. Відзнаки Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України // Знак. — 2007. — Ч. 41. — С. 10.
  26. Створення системи військової символіки Львівського інституту Сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка» // Знак. — 2008. — Ч. 44. — С. 7.
  27. 165-й батальйон матеріально-технічного забезпечення // Знак. — 2008. — Ч. 45. — С. 8—9.
  28. Перші спроби введення у Збройних Силах України символіки душпастирської служби // Знак. — 2009. — Ч. 47. — С. 4-5.
  29. Атрибуція полотен Ю. Лукашевича методом історико-предметної експертизи // Наукові записки Львівського історичного музею. — 2008. — Вип. XII. 31. Загадка однієї картини (Атрибуція полотна пензля художника Ю. Лукашевича з чинами лейб-гвардії Подольського кирасирського полку із збірки Львівського історичного музею) // Музей XXI століття: актуальні проблеми сьогодення. Матеріали науково-практичної конференції до 115-ї річниці Львівського історичного музею. — Львів, 2008.
  30. Метод історико-предметної експертизи батального живопису та фотографій // Цитаделя. — 2009. — Ч. 1. — С. 6—9.
  31. Новий Калинів: з історії військового селища // Цитаделя. — 2009. — Ч. 1. — С. 80-85.
  32. Дракон з Дрогобича. (Історія і символіка 15-го гвардійського реактивного артилерійського полку) // Цитаделя. — 2009. — Ч. 1. — С. 87—92.

Примітки
  1. Тексти дисертаційних робіт, захищених на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 при Інституті української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. archeos.org.ua. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. Процитовано 12 листопада 2018.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.