Слобідка-Рахнівська

Село Слобідка-Рахнівська розташовано на трасі Дунаївці — Шатава. Відстань до Шатави (у напрямку Кам'янця-Подільського) становить 5 км, а до Дунаєвець — 10 км. Слобідка-Рахнівська складається з двох сіл: Гниловоди і Слобідка.

Про Гниловоди перша відома згадка датується 1598 роком, з якої ми дізнаємося, що в цьому селі витікає річка Гниловідка. Тоді це поселення належало Івану Гурському. З інших матеріалів ми дізнаємося, що пізніше воно належало П'ясецьким, Потоцьким, а згодом — Раціборовським.

Щодо іншої частини села, відомої як «Пошта», документів, які могли б висвітлити найдавніші часи не виявлено. З відомих можна назвати «Труды Подольского епархиально-историко-статистического комитета» за редакцією священика Є. Сецінського, де описується Рахнівка[1].

Декільком власникам з Рахнівки надали землю, щоб вони мали можливість вільно господарювати. Так з'явилася Слобода, Слобідка, Слобідка-Рахнівська, яка розташована за три кілометри від села Рахнівка.

На початку 1930-х років в селах Слобідка-Рахнівська та Гниловоди утворено два колгоспи. Гниловодське та Слобідкорахнівське господарства, за здане зерно у 1938—1939 роках одними з перших в районі отримали автомобілі. 1937 року ланка, якою керувала Вінницька Гелена Антонівна добилася врожайності цукрового буряка 500 ц. з га. Ланка та її ланкова були відзначені нагородами ВДНГ СРСР.

22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна. Місцеві мешканці Корчинський Іван, Білінський Леонід, Корчинський Франц, Кучинський Микола перебували тоді у лавах Червоної армії та від початку й до кінця війни перебували у бойових частинах, були поранені й після закінчення війни, вони повернулися до своїх домівок. На фронтах війни загинуло 53 односельці, 23 було вивезено на примусові роботи в Німеччину. Від нелюдських умов перебування у Німеччині помер Добрянський Адольф Петрович. Напередодні визволення села з-під німецької окупації було вбито мешканців Гниловід Грушковського Михайла та Жулковську Марію, яких німці прийняли за партизанів. Через три дні після їх розстрілу 31 березня 1944 року село було визволено.

Дуже нелегко давалася відбудова зруйнованого господарства, врожаї збирали низькі, а люди знаходили в собі сили виживати в таких важких умовах. У 1952—1953 роках було заасфальтовано автотрасу, що проходить через село. 1955 року в селі збудовано електростанцію, 1956 року розпочалася радіофікація села. Згодом Слобідкорахнівський та Гниловодський колгоспи об'єднали в один, його очолив Богач Петро Семенович (його на початку 1960-х років обрали першим секретарем райкому партії). За часів головування Богача П. С. колгосп мав великі здобутки, почалося будівництво Будинку культури. Наприкінці 1960-х років місцеве господарство приєднали до Маківського колгоспу «Україна», де головою був Стеньгач В. В. За часів його головування у селі наприкінці 1980-х років було збудовано дитячий садочок,початкову школу.

Слобідка-Рахнівська починає новий відлік доби від 24 серпня 1991 року, коли Україна проголосила свою незалежність.

Нині в селі функціює Слобідкорахнівська ЗОШ І—II ступенів[2], яку понад 10 років очолює Сидорчук Микола Васильович. Також збудовано понад два десятки добротних будинків, римо-католицький костел, православну церкву та дім молитви Євангельських християн-баптистів за кошти парафіян та допомоги місцевого ТОВ «Україна». Працюють ФАП, який очолює Сусляк Оксана Володимирівна, відділення пошти, яку очолює Гудзяк С. С., дитячий садочок «Калинка», який очолює Ястремська Г.В., і який є одним із кращих в нашому районі, працює сільська бібліотека, яку очолює Марчук Л. І., а також працює сільський клуб, який очолює Надольська Л. М. Працюють кафе «Козацький двір», «Танюша», магазини «Престиж» та «Хуторянські ковбаси».

• Прогноз погоди в селі Слобідка-Рахнівська

[[Категорія:Населені пункти Кам'янець-Подільського району