Смирнова-Іскандер Олександра Василівна

Народилася 18 [30] листопада 1896(18961130) року в селі Солчиному Зарайського повіту Рязанської губернії (тепер Луховицький район Московської області, Росія) в селянській сім'ї. 1903 року її батько отримав посаду артільника-касира в Російсько-Азіатському банку і перевіз сім'ю до Нового Маргелана, де в 1911 році Олександра закінчила семикласну гімназію із золотою медаллю і переїхала до Санкт-Петербурга для подальшого навчання[1].

У 1912—1917 роках навчалася на Вищих Бестужевських курсах; у 1914—1917 роках, одночасно з майбутнім чоловіком Олексієм Смирновим, навчалася у театральній студії В. Мейєргольда в Петрограді.

У 1918—1931 і 1934—1936 роках працювала в українських театрах:

• Першому театрі Української Радянської Республіки імені Шевченка;
• Київському українському драматичному театрі імені І. Франка;
• Харківському червонозаводському державному українському драматичному театрі ;
• у театрах Одеси, Чернігова, Донецька.

У 1934—1936 роках працювала у ленінградському театрі «Жовтень».

Одночасно у 1918—1922 роках викладала у київській кінодраматичній студії та у 1923—1927 роках у Музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка.

1938 року повернулася до Ленінграда, де разом з чоловіком очолила Сучасний театр[1]. З 1941 по 1947 рік — художній керівник Лендержестради. У 1950-ті—1960-ті роки — режисер Ленінградської естради[2].

Померла у 2000 році.

Вистави

• «По дорозі в казку» О. Олеся;
• «Комуна в степах» М. Куліша;
• «Міщанин-шляхтич» Ж. Б. Мольєра;
• «Донна Жуаніта» Ф. Зуппе (1932, Ленінградський театр музикальної комедії).

На Одеській студії Всеукраїнського фотокіноуправління поставила фільм «Декабрюхов та Октябрюхов» (1928, сценарій В. Маяковського).

Автор книг спогадів: « В 1917 году», «В студии на Бородинской», «Дни испытаний», «О тех, кого помню»[1].

• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 538. — ISBN 5-88500-042-5.