Снитіна Катерина Андріївна

Катерина Снитіна народилася у родині баскетболістів: мама уродженка Казахстану, тато — з Білорусії. Вони познайомилися на баскетбольному майданчику в Кишиневі. З семирічного віку Катя займалася в спортивній секції у свого батька, потім відвідувала мінську ДЮСШ «Горизонт». Перший матч у чемпіонаті Білорусі баскетболістка провела, навчаючись у дев'ятому класі, а в 15-річному віці була вже заявлена до професійного клубу «Горизонт», з яким виграла чемпіонат, «срібні» і «бронзові» медалі національної першості[1]. У 17 років Катерина переїхала до Франції, де грала в клубі другого за рівнем дивізіону «ЗБК Кале». Вона допомогла команді вийти у вищий дивізіон. Після закінчення сезону отримала запрошення від московського «Динамо» і переїхала до Росії.

Провівши в Москві три сезони (із заїздом до Санкт-Петербурга) Снитіна виграла «бронзову» медаль чемпіонату Росії, Кубка Європи, але при цьому вона отримувала дуже мало ігрової практики[1].

Після тих сезонів я приїхала до Білорусі і почалася в депресія. Два тижні безвилазно сиділа в чотирьох стінах.

17 вересня 2005 року в рамках турніру «Дивізіону В» чемпіонату Європи, Катерина дебютувала у національній збірній Білорусі. Вона вийшла на майданчик проти збірної Норвегії, провівши 12 хвилин і набравши 4 очки.

Перед початком сезону 2006/07 Снитіна отримала пропозицію від тренера збірної Білорусі Анатолія Буяльського стати баскетболісткою новосибірського клубу «Динамо-Енергія», який він за сумісництвом тренував. Тут Катерина нарешті сповна отримала ігровий час, наприкінці сезону у неї був 3-й показник у команді за набраними очками.

На чемпіонаті Європи — 2007, відігравши всі матчі (19,4 хвилини в середньому), Снитіна стала одним із творців «бронзового» успіху збірної Білорусі. Анатолій Буяльський про Снитіну[2]:

Неможливе можливо, — такий напис красується на руках Каті у вигляді татуювання. Цим все сказано. Вона легко і впевнено крокує по життю. Але Катю треба контролювати, направляти її енергію в потрібне русло, відчувати її. Вона — людина настрою. Буває така зла, що, здається, потрапиш їй під руку — вб'є. А буває, стає аморфною, немов в прострації перебуває. У баскетбольному плані вона — універсал: грає позиції від першого до п'ятого номера.

Після російського періоду вона з'явилася в складі одного з грандів польського баскетболу «Лотоса» з Гдині. Тут кар'єра баскетболістки пішла в гору " — чемпіонка та «срібний» призер чемпіонату Польщі, володар кубка Польщі, а найголовніше у неї достатньо ігрового часу, довіру тренера і провідна роль в команді[1].

У 2008 році відбулася ще одна історична подія для жіночого баскетболу Білорусі, в якій Снитіна бере безпосередню участь — дебют національної збірної на Олімпійських іграх у Пекіні[1].

На Олімпіаді особливі відчуття … Ти заходиш в їдальню, а там, наприклад, обідає Рафаель Надаль. Він стоїть, а у нього футболка забруднена кетчупом. Ми з дівчатами зі збірної кричимо йому: «Надаль, йди сюди, ми виперемо тобі футболку!» (Сміється.) Де таке ще можливо? Тільки на Олімпіаді. А пам'ятаю, йдемо олімпійським селищем, а назустріч — людина в уніформі збірної США. Придивилися — це ж Двейн Вейд! Сам Двейн Вейд! Той самий Двейн Вейд! Зі мною тоді справжня істерика трапилася. Я йому стала кричати: «Ей, Вейд, привіт, як справи!» А Вейд мені теж сказав: «Привіт», просто шок був. Почала скакати навколо нього, виглядала, напевно, зовсім божевільною. (Сміється.) А потім ми поговорили трошки. Вейд сказав, що я перша на світі людина, яка повідомила йому про те, що є така країна — Білорусь.

Перед чемпіонатом Європи — 2009, де збірній Білорусі трохи не вистачило повторення минулого чемпіонату (4-е місце), головний тренер збірної Росії Ігор Грудін висловився про Снитіну так[3].:

Пам'ятаю, в одному з поєдинків в Мінську напередодні Олімпіади «вистрілила» Снитіна. Як я вже говорив, Катерина володіє безперечним потенціалом. Тоді вона творила речі, підвладні хіба що Торасі. Хочеться, щоб білоруска розкрилася по-справжньому. Але для цього їй потрібно знайти гарну команду, в якій вона б мала багато ігрового часу.

Готуючись знову провести ще один сезон у Польщі (2009/10), Катерина ніяк не очікувала, що на неї вийдуть представники оренбурзької «Надії». Після розмови з головним тренером команди Володимиром Колосковим вона погодилася знову переїхати до Росії[1].

Вважаю, що мені дуже пощастило і з тренером, і з клубом. Коли Колосков зателефонував, я відразу подумала: «О, здорово, мені, схоже, пощастило».

Снитіна разом з баскетболістками «Надії» вперше в історії клубу з Оренбурга завоювала «бронзу» чемпіонату Росії та стала фіналісткою Кубку Європи. Напередодні Нового 2010 року баскетболістка отримала травму (надрив ахілла), після чого вибула з гри на три місяці[4]. Незважаючи на цю перерву в середині сезону, наприкінці чемпіонату у Снитіної був 2-й показник у команді за набраними очками в середньому за матч — 14,9 (перший у американки Шини Мош).

Після закінчення сезону Катерина у складі національної збірної Білорусі готувалася до виступу на чемпіонаті світу у Чехії, але на зборах відчула сильний біль у нозі, яка не припинялася, і тоді вона вирішила зробити операцію. Їй прооперували обидва ахіллові сухожилля[5]. Чемпіонат світу Снитіна зустріла в якості глядача.

Після довгого відновлення Снитіна вийшла на майданчик лише 13 лютого 2011 року в матчі з московським «Спартаком», де вона відіграла 8 хвилин. Всього Катерина провела 13 матчів за команду. Також Снитіна грала за національну збірну, щоб брати участь в чемпіонаті Європи 2011, в якому білоруски виступили невдало. Найбільше закинула м'ячів у кошик суперників саме Снитіна.

Перед сезоном 2011/12 Снитіна розірвала контракт з баскетбольним клубом «Надія»[6]. Спортсменка переїхала до Мінська, де 4 квітня 2012 року знову з'явилася на майданчику у складі «Горизонту». Мінський клуб став чемпіоном Білорусії, в єдиному фінальному матчі проти «Олімпії» — 72:65, вона набрала найбільше очок 23, зробила 6 підбирань[7].

Сезон 2012/13 Катерина знову провела в Росії. Виступаючи за «Вологду-Чевакату» вона здобула третій показник в команді за набраними очками, після американок Жасмин Томас і Глорі Джонсон.

На чемпіонаті Європи — 2013 збірна Білорусі завоювала путівку на наступну світову першість. Катерина Снитіна отримала 3-й показник у команді за кількістю часу, проведеного на майданчику — 28,2 хвилини, набраними очками — 8,2, зробленим підбір — 4,1, 2-й показник по передачам — 2,1 і найкраща в команді з перехоплення — 1,7.

Сезон 2013/14 Катерина розпочала в Туреччині, де виступала за «Тарсус Беледі». В мерсінській команді баскетболістка провела 22 гри, поки її в січні не звільнили[8]:

– Як так вийшло?

- Ось так. Керівництво клубу так і сказало: «Ти звільнена!» Напевно, все це було пов'язано з непростою фінансовою ситуацією. Бо, як ще розпрощатися з чотирма дівчатами-легіонерами. Хоча потім, знаю, ще одну взяли…

Через місяць вона підписала контракт до кінця сезону з французьким «БЛМА Монпельє», який виграв, вперше в своїй історії титул чемпіона Франції. Через проблеми із здоров'ям Катерина пропустила фінал проти «Буржа Баскет». На чемпіонаті світу в Туреччині баскетболістка показала другий результат у команді, після Олени Левченко, за очками (14,2), підборами (4,0) та передачами (2,8). У першому своєму матчі на «форумі», проти збірної Південної Кореї, набрала найбільше очок (17).

23 березня 2021 року оголосила про завершення кар'єри у збірній Білорусі.

Катерина Снитіна назвала судові рішення стосовно анестезіолога-реаніматолога Артема Сорокіна і журналістки Катерини Борисевич у лютому — березні 2021 року доказом того, що «для режиму правда стала кримінально караним злочином»[9].

• На руці у Снитіної набито татуювання: «Неможливе — можливо»[1].
• На еротичної фотографії, що увійшла до календаря збірної Білорусії, Снитіна прикриває наготу своєю собакою — ірландським сетером на прізвисько Дизель[4].

Статистика виступів (середній показник):

За клуби

	Кубок Європи
	Євроліга

Клуб	Сезон	Чемпіонат				Національний кубок				Єврокубки
		Игр	Очк	Підб	Перед	Ігор	Очк	Підб	Перед	Ігор	Очк	Підб	Перед
«Динамо» (Москва)	2003-04	14	5,8	1,9	1,6	2	3,5	1,5	0	11	2,7	1,3	0,9
	2004	5	2,0	1,6	0,6	-	-	-	-	1	4,0	2,0	0
«Балтійська зірка» (Санкт-Петербург)	2004-05	15	3,6	2,3	0,5	2	3,5	2,0	1,0	5	4,6	2,4	1,0
«Динамо» (Москва)	2005-06	10	5,6	2,7	0,8	3	9,0	4,0	1,3	10	1,8	2,2	0,6
«Динамо-Енергія» (Новосибірськ)	2006-07	28	10,8	5,1	1,5	4	18,5	5,0	1,5	-	-	-	-
«Лотос» (Гдиня)	2007-08	35	9,2	3,1	1,7	3	5,0	1,7	0,3	11	11,1	2,5	1,5
	2008-09	33	9,8	3,3	1,6	3	4,3	4,7	2,7	13	6,9	2,8	1,2
«Надія» (Оренбург)	2009-10	15	14,9	3,5	1,0	5	18,2	5,2	1,6	10	11,7	3,9	2,4
	2010-11	12	10,0	2,9	1,1	-	-	-	-	1	0	0	0
«Горизонт» (Мінськ)	2012	6	13,5	5,0	1,8	-	-	-	-	-	-	-	-
«Вологда-Чеваката» (Вологда)	2012-13	23	12,7	3,9	2,1	3	7,7	2,3	0,7	12	14,6	4,0	3,0
«Тарсус Беледі» (Мерсін)	2013-14	12	11,1	3,3	1,5	3	3,6	3,0	0,6	7	12,9	5,9	2,7
«БЛМА Монпельє» (Лат)	2014	10	7,9	2,3	1,0

• Бронзовий призер чемпіонату Європи: 2007
• Фіналіст Кубка Європи ФІБА (жінки) : 2010
• Півфіналіст Кубка Європи ФІБА: 2013.
• Бронзовий призер Кубка Європи ФІБА: 2004
• Чемпіон Білорусії: 2000, 2012
• Чемпіон Франції: 2014
• Срібний призер чемпіонату Білорусі: 2002
• Срібний призер чемпіонату Польщі: 2008
• Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2006, 2010, 2011
• Бронзовий призер чемпіонату Білорусі: 2001
• Бронзовий призер чемпіонату Польщі: 2009
• Володар Кубка Польщі: 2008
• Фіналіст Кубка Польщі: 2009

• Статистика Екатерины Снытиной (англ.). ФІБА Європа. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 1 квітня 2021.
• Статистика Екатерины Снытиной в чемпионате Польши (пол.). PLKK.pl. Архів оригіналу за 10 липня 2013. Процитовано 1 квітня 2021.