Сніп

Сніп — в'язка, пучок, в якому стебла зернових рослин в'язали після жнив, зручні для обмолоту зерна. У снопи також в'язалися стебла льону та інших рослин.

Копи снопів пшениці.
Копи на зжатому полі. Фото С. М. Прокудіна-Горського, 1912 р.
Сніп зерна на меморіальній дошці.

Праслов'янське *snopъ вважається похідним від пра.-іє. кореня *(s)nē(u) — «зв'язувати» (пор. давн.в-нім. snuaba — «пов'язка»)[1].

У господарстві

Зжаті за допомогою серпа стебла зернових складали у сніп, обв'язуючи його солом'яним джгутом — пере́ве́слом[2]. Для цієї мети жниця використовувала спеціальний кілочок, який носила за поясом — цурку[3][4] чи юро́к[5]. Нижня частина снопа (з окоренками стебел) називалася гузи́р[6].

Обмолочений сніп (без зерна) називається около́т (рідше околі́т): його можуть обмолотити нерозв'язаним чи перев'язати знову після обмолоту[7]. Якщо сніп молотили не розв'язуючи, це називалось «молотити в околот»[8].

Обмолочений і обтрушений від полови сніп, використовуваний для покрівлі (стріхи) називають куль[9] (діал. парка, стріп[10][11]; невеликий куль, зв'язаний у місці колосків, називався ки́тиця)[12]. Куль околоту — сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв'язаним[9]. Маленький околот — при́колоток[13]. «Околотити хату» означало «покрити стріху околотами»[8].

Снопи складали в копиці, або у великі скирти. Копиця, стіжок з 60 снопів (складених колоссям усередину і покритих одним снопом згори) називалася копо́ю і була одиницею ліку хліба[14]. Вдвоє менша копиця, в 30 снопів, звалась полу́кіпок[15], копа з 15-20 снопів — як кладня[16]. Складанням снопів у скирти займалися спеціально призначені робітники — кладільники[17] чи кладії[18]. При найманні жниць з одержанням плати натурою домовлялися, за який сніп вони будуть жати: наприклад, «жати за дев'ятий сніп» означало, що жниця-наймичка отримуватиме дев'яту частину зжатих нею снопів[19].

Після жнив снопи відвозили до стодол (клунь), де їх висушували і готували до обмолоту, який міг проводитися прямо в стодолі, на внутрішньому току[20].

Деякі конструкції жниварок передбачають автоматичне зв'язування стебел у снопи: такі жниварки називаються снопов'язалками. У сучасному сільському господарстві в'язання збіжжя в снопи не практикується: зернозбиральні комбайни здійснюють обмолот зжатих стебел прямо на полі, а до зерносховищ відвозять вже обмолочене зерно.

У культурі
  • Зображення снопів використовуються в геральдиці: наприклад, емблема у вигляді стилізованих рисових снопів присутня на прапорі АСЕАН, два пшеничних снопи обрамляли герб СРСР, зображення снопів пшениці (рідше бавовнику) прикрашали герби багатьох союзних республік.
  • Сніп — ознака єдності, одностайності («Незв'язаний сніп — солома»)[8].
  • У «Слові о полку Ігоревім» сніп виступає символом людини, що гине на полі бою: «На Немізі снопи стелють головами, молотять ціпами харалужними, на тоці життя кладуть, віють душу од тіла»[8]. До такого само порівняння вдається П. О. Куліш в оповіданні «Січові гості» («Як молотники, вставши зрання, стануть у два ряди на довгому току і б'ють дубовими ціпами сніп за снопом, аж поки розлетиться увесь соломою, так і їх порозбивано картечами, пороздирано чаунними кулями на шматки і перемішано з потрощеними гілляками і колоддям»).
  • Різдвяний дідух зазвичай робився у вигляді житнього, пшеничного чи вівсяного снопа чи околоту.
  • «Молода дівчина зі снопом» — скульптура роботи Каміли Клодель
  • Фонтан «Дружба народів» на ВДНГ виконаний у вигляді снопа з пшениці, конопель і соняшників.
  • Геральдичний сніп (швед. vase) був геральдичним знаком династії Ваза.

Прислів'я, мовні звороти
  • Сніп до снопа — буде копа[8]
  • Не твоя копа молотиться — це не тебе стосується

Інше

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Перевесло // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Цурка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. В. Горленко. Види господарської діяльності
  5. Юрок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Гузир // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Околот // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Жайворонок В. В. Сніп // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 557.
  9. Куль // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Парка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  11. Стріп // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Китиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  13. Приколоток // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  14. Копа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  15. Полукіпок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  16. Кладня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  17. Кладільник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  18. Кладій // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  19. Сніп // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  20. Овин // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 23. Николай Кузанский — Океан. — С. 629. — ISBN 978-5-85270-360-6. (рос.)

Література та джерела
  • Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.