Собко Вадим Миколайович
Вадим Миколайович Собко | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||||||
Народився |
5 (18) травня 1912 Москва, Російська імперія | |||||||||
Помер |
12 вересня 1981 (69 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||||||||
Поховання | Байкове кладовище | |||||||||
Громадянство |
![]() | |||||||||
Діяльність | письменник | |||||||||
Alma mater | Філологічний факультет Київського університету | |||||||||
Мова творів | українська | |||||||||
Жанр | роман | |||||||||
Членство | Спілка письменників СРСР | |||||||||
Партія | КПРС | |||||||||
Нагороди |
| |||||||||
Премії |
| |||||||||
|
Собко́ Вади́м Микола́йович (5 (18) травня 1912, Москва, Російська імперія[1] — 12 вересня 1981[2], Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський письменник, прозаїк, драматург.
Біографія
Народився 5 [18] травня 1912 року в родині військовослужбовця. Працював робітником на Харківському тракторному заводі. У 1939 році закінчив філологічний факультет Київського університету. Член ВКП(б) з 1940 року. В роки німецько-радянської війни брав участь у бойових діях та працював в армійських газетах. Під час штурму Берліна був тяжко поранений. Демобілізувався у званні підполковника. Був головою правління Добровільного товариства любителів книги УРСР.
Дружина — Войтушенко Віра Денисівна (1915-1982), доктор філологічних наук, відомий фахівець з історії російської літератури ХХ ст., педагог, літературознавець, яка виховала ряд відомих філологів, культурологів та журналістів, зокрема Володимира Семенова, П. Яковенка та ін.
Донька — Ярослава Вадимівна Собко (1938-1999), мистецтвознавець, редактор.
![](../I/IMG_0860.JPG.webp)
Помер 12 вересня 1981 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 50). Автори надгробного пам'ятника — скульптор О. Прудка, архітектор Т. Довженко.
Творчість
Друкувався з 1930 року: збірки поезій «Погляд вперед» і «Тракторобудні» (1932), «Мій товариш» (1933), поема «Мікрон» (1934) та інші, нарисів і оповідань — «Монтажники» (1931), «Люди риштовань» (1933) та інші.
Першу популярність здобув пригодницькою трилогією про роботу радянських авіаконструкторів «Зоряні крила» (1937—1950 рр.). Роман-трилогія «Шлях зорі» («Кров України», 1943; «Кавказ», 1946; «Вогонь Сталінграду», 1947) присвячений подіям Другої світової війни. П'єса «Життя починається знову» і роман «Запорука миру» (1951) — з повоєнного життя в Німеччині.
У дальших творах порушує проблеми будівництва, моралі: «Біле полум'я» (1952), «Звичайне життя» (1957), «Нам спокій тільки сниться…» (1959), «Справа прокурора Малахова» (1959), «Матвіївська затока» (1962), «Київський зошит» (п'єса, 1964), молоді й спорту (роман «Стадіон», 1954) та інші.
Останній роман «Ключ» вийшов у 1978 році.
Твори Собка перекладалися російською мовою та мовами соціалістичних країн. Збірник «П'єси» (1958, 1969), «Вибрані твори в 2 томах» (1972).
Відзнаки
Лауреат:
- Сталінської премії (1951; за роман «Запорука миру»);
- Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1975; за роман «Лихобор»)[3].
Нагороджений орденом Жовтневої Революції, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоного Прапора, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, а також медалями. Нагороджений також Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (18.05.1972).
Вшанування пам'яті
![](../I/%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D1%83_%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D1%83_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2).jpg.webp)
14 січня 1983 року в Києві, на вулиці Леніна (тепер Богдана Хмельницького), 68, у будинку письменників РОЛІТ, де жив Вадим Собко з 1935 по 1981 рік, йому встановлено бронзову пам'ятну дошку (барельєф; скульптор А. В. Кущ, архітектор П. П. Купрій)[4].
Примітки
- Собко Вадим Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- Сайт Комітету з Національних премій імені Тараса Шевченка
- Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі: літ.-публіц. вид. — К. : Фенікс, 2008. — С. 203, 286. — ISBN 978-966-8567-13-1.
- Жадько В. О. Український некрополь: іст. наук. довід. — К. : Жадько, 2005. — С. 295. — ISBN 966-8567-01-3.
- Жадько В. О. У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників: наук. фотоіл. довідник-посібник. — К. : Жадько В. О., 2005. — С. 121, 374. — ISBN 978-966-8567-09-4.
- Жадько В. О. Байковий некрополь: іст. фотоілюстр. довід. — К. : Жадько В. О., 2004. — С. 175. — ISBN 966-8567-00-5.
Посилання
- Собко Вадим Миколайович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 873.