Соколова Любов Сергіївна
Любо́в Сергі́ївна Соколо́ва (рос. Любовь Сергеевна Соколова; 31 липня 1921, Іваново-Вознесенськ, Російська РФСР — 6 червня 2001, Москва, Росія) — радянська, російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1969). Народна артистка РРФСР (1977). Народна артистка СРСР (1990).
| Соколова Любов Сергіївна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Соколова Любовь Сергеевна | |||
| Народилася |
31 липня 1921 Іваново-Вознесенськ, РРФСР | |||
| Померла |
6 червня 2001 (79 років) Москва, Росія | |||
| Поховання | Кунцевське кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Росія | |||
| Діяльність | актриса | |||
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії і Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена (1941) | |||
| Заклад | Державний театр кіноактора | |||
| Роки діяльності | 1948—2001 | |||
| Чоловік | кінорежисер Георгій Данелія | |||
| Діти | Микола Данелія-Соколов, режисер, поет, помер у 26 років | |||
| IMDb | ID 0812492 | |||
| Нагороди та премії | ||||
             | ||||
|
| ||||
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 |
Любов Сергіївна Соколова) |
Біографія
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1946). У 1951—1956 роках — актриса Драматичного театру Групи радянських військ у Німеччині (Потсдам), в 1946—1951 роках і з 1956 року — актриса Державного театру-студії кіноактора.
Грала у 300 стрічках й занесена до Книги рекордів Гіннеса.
Нагороджена медалями.
Похована в Москві на Кунцевському кладовищі.
Фестивалі та премії[1]
- 1983 — Всесоюзний кінофестиваль (Ленінград): Приз за виконання ролі у фільмі «Надія і опора»
- 1995 — Кінофестиваль «Сузір'я»: Приз «За видатний внесок у професію»
- 2001 — Приз Віри Холодної у номінації «Любов поколінь»
Вибрана фільмографія
- «Маскарад» (1941, учасниця балу (в титрах не вказана)
- «Повість про справжню людину» (1948, Варвара, колгоспниця)
- «Сім'я Ульянових» (1957, Ганна Ульянова)
- «Нічний гість» (1958, Катерина)
- «Тихий Дон» (1958, дружина Штокмана)
- «Балада про солдата» (1959, жінка на ринку)
- «Ходіння по муках» (1959, серія «Похмурий ранок», Онисія)
- «Сергій» (1960, Поля, мати Васьки)
- «Академік з Асканії» (1961, Наталія Костянтинівна, дружина академіка Іванова)
- «Шлях до причалу» (1963, Марія)
- «Я крокую по Москві» (1963, мати Миколи)
- «Три сестри» (1964, Ольга)
- «Мати і мачуха» (1964, Парасковія Павлівна Лихачова — головна роль)
- «Тридцять три» (1965, Люба Травкіна)
- «Робоче селище» (1965, Капустіна)
- «Маленький утікач» (1966, лейтенант міліції)
- «Я солдат, мамо» (1966)
- «Бережись автомобіля» (1966, народний суддя)
- «Історія Асі Клячиної, яка любила, та не вийшла заміж» (1967, Марія, мати Мишаньки)
- «Доживемо до понеділка» (1968, Левікова, мама учня Вови)
- «Гори, гори моя зірка» (1969, дружина Федора)
- «Злочин і покарання» (1969, Лізавета)
- «Дивні люди» (1969, Альона, дружина Броньки Пупкова)
- «Білоруський вокзал» (1970, Люба, дружина Івана Приходько)
- «Джентльмени удачі» (1971, завідувачка дитячого садка)
- «Дорога на Рюбецаль» (1971, Софія Михайлівна, мати Жанни)
- «Мічений атом» (1972, Клавдія Іванівна Шкалікова)
- «Пічки-лавочки» (1972, провідниця потяга)
- «Приваловські мільйони» (1972, Мар'я Степанівна Бахарєва)
- «Любов земна» (1974, член райкому)
- «Пам'ятай ім'я своє» (1974, листоноша)
- «Сержант міліції» (1974, Захарова, мати Миколи)
- «Роса» (1975, Катерина Іванівна)
- «Єдина…» (1975, Анна Прокопівна Касаткіна)
- «Іронія долі, або З легкою парою!» (1975, мама Наді)
- «Два капітани» (1976, тітка Даша)
- «Дівчинко, хочеш зніматися в кіно?» (1977, мати Віри, колишня партизанка-санітарка на війні)
- «А у нас була тиша...» (1977, Ганна Харитонівна)
- «Білий Бім Чорне вухо» (1977, стрілочниця)
- «Молода дружина» (1978, Єгорівна, мати Володі)
- «Кілька днів з життя Обломова» (1979, епізод)
- «Шофер на один рейс» (1980, Варвара Семенівна)
- «Не стріляйте в білих лебедів» (1980, працівниця зоопарку)
- «Вам і не снилося…» (1981, листоноша)
- «Довга дорога в дюнах» (1981, Онися)
- «Повернення резидента» (1982, Наталія Сергіївна)
- «Господиня дитячого будинку» (1983, Марія, викладач праці)
- «Повернення з орбіти» (1983, Кіностудія ім. О. Довженка; Софія Петрівна, теща Кузнєцова)
- «Не ходіть, дівчата, заміж» (1985, Парасковія Іллівна)
- «Найчарівніша і найпривабливіша» (1985, мати Наді)
- «Говорит Москва» (1985, Орлова)
- «Життя Клима Самгіна» (1988, т/с)
- «Аварія — дочка мента» (1989, Юлія Миколаївна, вчителька історії)
- «У бору брусниця» (1989, Ксенія Василівна)
- «Автостоп» (1990, медсестра)
- «Загублений у Сибіру» (1991, тітка Клава)
- «Я сама» (1993, медсестра)
- «Курочка Ряба» (1994, Марія)
- «Бульварний роман» (1995, Марія Єгорівна)
- «На півдорозі до Парижа» (2001, Груня)
- «Сищик з поганим характером» (2001, остання роль у кіно)
Грала в українських кінокартинах:
- «Андрієш» (1954, Ляна)
- «Командир корабля» (1954, Тетяна)
- «Друге дихання» (1971, т/ф, Ольга Володимирівна)
- «Мої любі» (1975, Антонида Степанівна Петрова)
- «Циган» (1979, т/ф, 4 с, Макаріївна)
- «Що там, за поворотом?» (1980, Анна Захарівна Багрова)
- «Осінні ранки» (1985, Парасковія Семенівна Лихолєтова)
- «Повернення» (1987)
- «Браві хлопці» (1993, т/ф, Люба Грибоєдова)
- «Фіктивний шлюб» (1992)
- «Незрівнянна» (1993, мати Анастасії) та ін.
Примітки
- Енциклопедія вітчизняного кіно: Любов Соколова. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 3 липня 2015.
Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.