Данелія Георгій Миколайович

Дане́лія Гео́ргій Микола́йович (груз. გიორგი დანელია; 25 серпня 1930(19300825), Тбілісі — 4 квітня 2019, Москва) — радянський кінорежисер і сценарист, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1965). Народний артист СРСР (1989). Премія «Золотий Овен» (1994).

Данелія Георгій Миколайович
გიორგი დანელია
Георгій Данелія, 2010
Георгій Данелія, 2010
Ім'я при народженні გიორგი დანელია
Дата народження 25 серпня 1930(1930-08-25)[1]
Місце народження Тифліс, Закавказька РФСР, СРСР[1]
Дата смерті 4 квітня 2019(2019-04-04) (88 років)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство СРСР, Росія
Національність грузин
Alma mater Московський архітектурний інститут (1955) і Вищі курси сценаристів і режисерівd (1959)
Професія актор, продюсер, режисер, сценарист
Кар'єра 1958—2019
Членство Спілка кінематографістів СРСР і Російська академія мистецтвd
Нагороди

Почесний громадянин Тбілісі (1985)

Q4377005? (2007)

Ніка (1992)

Золотий Остапd (1997)

Тріумф (2002)

Золотий орел (2005)

Золотий овенd (1995)

урядові нагороди Російської Федераціїd (2014)

Ніка (1992)

Ніка (2008)

Ніка (2014)

Мандрівник (2002)

Золотий орел (2013)

IMDb ID 0199381
 Данелія Георгій Миколайович у Вікісховищі

Біографія

Батько — Данелія Микола Дмитрович (1902–1981), інженер, був бригадиром, начальником шахти, головним інженером Метробуду Москви та СРСР. Мати — Анджапарідзе Мері Івліанівна (1905—1980), працювала на «Мосфільмі» асистентом, другим режисером, зняла кілька короткометражних фільмів. Дружина — Данелія Галина Іванівна, режисер-постановник, зняла фільми «Француз», «Божа твар», а також короткометражні картини «Жарт?!» та «Поточний день». Діти: Данелія Микола Георгійович (1959–1985), режисер, поет, художник; Данелія Світлана, юрист; Данелія Кирило, художник. Онуки: Ірина, Маргарита, Олена, Саша, Денис, Петро. Правнучка — Олександра.

У 1955 році закінчив Московський архітектурний інститут. У 1956 Вищі режисерські курси. Уже перший фільм Данелії «Сергій» (спільно з Ігорем Таланкіним) звернув на себе увагу критиків і глядачів. Програмною роботою Данелія став фільм «Я простую Москвою» (1963), який став культурною подією хрущовської відлиги.

Починаючи з картини «Тридцять три» (1965) режисер звертається до жанру сатири, він стає визнаним майстром комедії. Творчість Данелія вирізняє справді глибока сатира, продуманий гротеск, тонкий ліризм і розкриття психологічного образу героїв. Уміння створити злагоджений ансамбль з акторів різних шкіл — особливий дар Данелія як режисера.

У 1967—1970 створив кілька мініатюр для сатиричного журналу «Фітіль» (Ґніт).

Велику популярність принесли Георгію Данелії такі картини, як «Афоня», «Міміно», «Осінній марафон», «Кін-Дза-Дза».

У 1980-ті роки запрошувався до журі Найвищої ліги КВК.

Георгій Миколайович захоплювався живописом, графікою, музикою, вдома зібрав колекцію барабанів. Улюблені режисери — Федеріко Фелліні (особливо фільм «Вісім з половиною»), Микита Михалков.

Мешкав і працював у Москві. Помер 4 квітня 2019 року у Москві на 89-му році життя. Похований 9 квітня на Новодівочому цвинтарі.

Фільмографія

Режисер

Сценарист

Актор

Продюсер

Книги
  • Пасажир без квитка: «байки» кінорежисера (2006) (рос. Безбилетный пассажир: «байки» кинорежиссёра)
  • Про кого тост — п'є до дна (2006) (рос. Тостуемый пьёт до дна)
  • Чіто-гріто (2007) (рос. Чито-грито)
  • Джентельмени удачі та інші кіносценарії (2008)
  • Не журись! (2008) (рос. Не горюй!)
  • Кіт пішов, а посмішка залишилась (2014) (рос. Кот ушел, а улыбка осталась)

Премії та нагороди

Примітки
  1. Данелия Георгий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Награждён указом президента России № 1590 от 29 августа 2000 года Архівовано 13 вересня 2009 у Wayback Machine.(рос.)
  3. Гордость нашего города // Мерія Тбілісі (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.