Солецизм

Солеци́зм (дав.-гр. σολοικισμός від назви д.-гр. міста Σόλοι Соли) — синтаксична помилка, неправильний граматичний зворот, що не порушує змісту висловлювання,[1][2][3] наприклад: «скільки годин?» (замість «котра година?»).

Солецизм може виникати під впливом діалектного мовлення, при порушенні узгодження між членами речення. У художній літературі солецизм — неправильний зворот мови як елемент стилю.[4]

Визначення

У загальному значенні солецизм — будь-яке порушення правил синтаксису чи граматики.[5], він може вважатися окремою стилістичною фігурою, класом стилістиних фігур або взагалі протиставлятися іншим стилістичним фігурам.

Термін використовується з античних часів, зокрема згадується у Квінтіліана.[6] Скептик Секст Емпірик у II ст. н. е. зазначав, що граматики визначають солецизм як «похибку проти загального звичаю в усьому складі речення, тобто неузгодженість».[7]

Ф. Прокопович зазначав: «Солецизм, варваризм або інші огріхи промови можуть вживатись для жарту, але з певним смислом».[8]

Стилістична фігура

Солецизм як стилістична фігура полягає у свідомому порушенні граматики чи морфології[9] з метою створення певного образу, наприклад: «Вона стара собака — зуби з'їла на цій справі». Тут слово «собака» (чоловічого роду) віднесено до жінки за зовнішньої нейтральності використання прислів'я.[10]

Категорія стилістичних фігур

Солецизм може розглядатися як категорія стилістичних фігур, звичайно використовуваних для створення низького стилю, до якої відносять фігури:[11]

  • Плеоназм — солецизм за допомоги додавання.
  • Еліпс — солецизм за допомоги зменшення.
  • Еналага — солецизм за допомоги морфологічної заміни.
  • Анаколуф — солецизм за допомоги синтаксичної заміни.

Хоча античні автори розрізняли варваризм (похибку проти загального звичаю у одному слові) і солецизм (похибку в усьому складі речення)[7], зараз до солецизму як категорії стилістичних фігур у широкому значенні можуть також відносити використання нелітературного слова: варваризму, діалектизму чи вульгаризму,[12] чи навіть помилки у вимові.[13]

У протиставленні до фігур

Солецизм може протиставлятися до інших стилістичних фігур, у такому разі його відмінність від власне стилістичних фігур відповідає різниці між відчуттям «неправильності» і «вирізненості», тобто є дуже хиткою, власне фігури зазвичай використовуються для створення високого стилю, на відміну від солецизмів, використовуваних для створення низького стилю.[12]

Солецизм як калька іншомовного звороту

Солецизмами можуть бути буквально перекладені з іншої мови звороти, у цьому разі вони називаються за мовою запозичення: росіянізми з російської, галліцизми з французької, германізми з німецької, полонізми з польської тощо.

Слід розрізняти кальки, засвоєні українською мовою (наприклад, «не в своїй тарілці» — калька фразеологізму фр. ne pas être dans son assiette) і власне солецизми, наприклад, вживання «учитися напам'ять» (калька з пол. uczyć się na pamięć[14]) замість правильного «учити напам'ять».

Етимологія

В українській мові вперше зафіксовано як соликисмъ (1704). Запозичено з піздньолат. soloecismus ‘синтаксична помилка, неправильне сполучення слів; помилка, огріх’ від дав.-гр. σολοικισμός ‘помилка в мовленні; (грам.) синтаксична помилка, солецизм; непристойність, брутальність’.[3] У грецькій мові походить від назви міста Σόλοι ‘Соли’, давньогрецької колонії у Кілікії в Малій Азії, жителі якої, переселені з Афін за часів Солона, говорили особливо зіпсованою грецькою мовою[15].

Приклади
Давайте спробуємо. Тільки зарані давайте умовимося, що в моїй оцій розповіді чи бесіді не буде ніякісіньких рецептів про те, як писати фейлетони, гуморески чи взагалі художні твори.
— Остап Вишня «Отак і пишу»

Та щось нишком розмовляли —
Здалека не чути —
О отечестві, здається,
Та нових петлицях...

Зрадила та, що любила...
Зрадила мила мені...
Привид. (іронічно). То може ти і м’яса не їси?
Гамлєт: Ні, не їсу я м’яса принципово.

А ви коли-небудь бачили прикажчика в літературі? Такий собі:
— Чево ізволіте? Ямб? На скільки порцій?!
І такі єсть! Ну, бог з ними.

Див. також

Примітки
  1. Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання. — Харків: Фоліо, 2006. — 623 с. — (Б-ка держ. мови). — ISBN 966-03-3173-8 — С. 501
  2. Словник української мови: [в 11 т.] / редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1970—1980. — Т.9. — С. 443
  3. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — . — ISBN 966-00-0816-3. — Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  4. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — К. : Вища школа, 1985. — 360 с. — С. 278.
  5. (рос.) Розенталь Д. Э., Теленкова М. А. Словарь-справочник лингвистических терминов: Пособие для учителя. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: Просвещение, 1985.
  6. (рос.) Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — СПб.: Брокгауз-Ефрон, 1890—1907.
  7. (рос.) Секст Эмпирик Сочинения в двух томах. Т. 2. / Вст. статья и пер. с древнегреч. А. Ф. Лосева. — М., «Мысль», 1976. — 421 с. — (АН СССР. Ин-т философии. Филос. наследие). — С. 95
  8. Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво. Книжка п'ята. Про розгляд почуттів // Феофан Прокопович. Філософські твори. Том I. Про риторичне мистецтво / Пер. з лат. — К.: 1979
  9. Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей / Пер. з фр. — Т. 2. — К.: Дух і Лутера, 2011. — 488 с. — ISBN 978-966-378-201-0. — С. 399.
  10. Риторика загальна та судова: Навч. посіб. / С. Д. Абрамович, В. В. Молдован, М. Ю. Чикарькова — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 416 с.
  11. (рос.) БСЭ. — 1969—1978
  12. (рос.) М. Л. Гаспаров Солецизм // Литературная энциклопедия терминов и понятий / Гл. ред. и сост. А. Н. Николюкин. — М.: НПК «Интелвак», 2001. — 799 с. — Стб. 1008.
  13. (рос.) Горте М. А. Фигуры речи: терминологический словарь. — М.: ЭНАС, 2007. — 208 с. — (Русская речь). — ISBN 978-5-93196-682-3. — С. 142—143
  14. Тетяна Гомон Український літературний провулок |// Наше слово, 2012, № 1.
  15. Діоген Лаертський «Про життя, вчення і вислови славетних філософів» (книга 1:2:51) // (рос.) Диоген Лаэртский О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Пер. М. Л. Гаспарова. — Изд. 2-е, исп. и доп. — М.: Мысль, 1986. — (Философское наследие, т. 99) — С. 70.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.