Солодкий Вадим Петрович

Вадим Солодкий є вихованцем ДЮСШ донецького «Шахтаря».[1] Дебютував у команді майстрів молодий футболіст у сезоні 1993—1994, коли став гравцем клубу «Бажановець» із Макіївки, яка грала у другій українській лізі. Цей сезон став успішним для макіївського клубу, за підсумками сезону команда зайняла друге місце, та вийшла до першої ліги, але Вадим Солодкий провів у цьому сезоні лише 3 матчі. Проте після вдало проведеного сезону футболіст разом із партнером по команді Валерієм Ломакіним отримав запрошення від вищолігового клубу — луцької «Волині». Хоча «Волинь» тоді переживала не найкращі часи, у команді вже тоді відчувався брак коштів, і луцький клуб у цьому сезоні лише боровся за збереження місця у вищій лізі, проте Солодкий швидко вписався в основний склад команди, і відразу ж став кращим бомбардиром команди в сезоні, відзначившись у 21 проведеному матчі 7 забитими м'ячами.[2] Наступний сезон став невдалим для луцького клубу — команда зайняла передостаннє місце в чемпіонаті, та вибула до першої ліги. Вадим Солодкий відіграв за луцький клуб у другому для себе сезоні 23 матчі, в яких відзначився 3 забитими м'ячами[3], та ще до закінчення сезону перейшов у новостворену команду другої ліги — донецький «Металург». У другій лізі Солодкий відіграв 2 матчі чемпіонату. Оскільки «Металург» зайняв 2 місце в групі другої ліги, він повинен був зіграти стиковий матч із командою, яка зайняла друге місце в іншій групі за місце у першій лізі, яке звільнилось після відмови від участі у змаганнях кременчуцького «Нафтохіміка». Цією командою став херсонський «Кристал». Донецький клуб переграв херсонців із рахунком 3-1, і також вийшов у першу лігу. У цьому матчі Вадим Солодкий грав у основі до 72 хвилини, після якої був замінений на Олександра Столярова.[4] У першій лізі донецький клуб у напруженій боротьбі із луцькою «Волинню» та «Динамо-2» несподівано виграв першість та здобув путівку до вищої ліги. Вадим Солодкий у цьому сезоні був одним із основних форвардів клубу, і зумів відзначитись 13 забитими м'ячами у 45 проведених матчах.[5] Наступного сезону «Металург» дебютував у вищій українській лізі, а Вадим Солодкий у гостьовому матчі з київським «Динамо» забив переможний для донецького клубу м'яч.[1] Проте Солодкий вже не був основним гравцем клубу, і наступний сезон футболіст розпочав у тираспольському «Шерифі» у у вищому дивізіоні Молдови. У придністровському клубі український форвард грав усього півроку, після чого повернувся до «Металурга». Цей сезон виявився невдалим для донецької команди, яка лише в останніх турах врятувалась від вильоту до першої ліги. Вадим Солодкий грав у «Металурзі» лише півроку. після чого повернувся до «Шерифа». Цього разу українець зіграв за тираспольський клуб лише 4 матчі, і покинув клуб. Солодкий повернувся до Донецька, і деякий час грав за аматорський клуб «Моноліт» з Костянтинівки.

Узимку 2002 року Вадим Солодкий на запрошення відомого тренера Віталія Кварцяного знову стає гравцем луцького клубу, який тоді носив назву СК «Волинь-1», та мав завдання на сезон повернутись до вищої ліги. За половину сезону форвард зіграв 10 матчів, у яких відзначився 1 забитими м'ячами[6], та разом із іншими товаришами по команді став переможцем турніру першої ліги.[7][8] Проте Солодкий не продовжив контракт із луцьким клубом, а вирішив продовжити грати у першій лізі, та вирушив до ужгородського «Закарпаття». У цій команді донеччанин грав до липня 2003 року в першій лізі, та зіграв за ужгородський клуб 28 матчів у чемпіонаті України. Після цього Вадим Солодкий повернувся до Донецька, і у 2006 році грав у другій лізі за «Олімпік», після чого завершив кар'єру футболіста.

Після завершення виступів на футбольних полях Вадим Солодкий працював дитячим тренером у системі донецького «Олімпіка».[9]

• Переможець Першої ліги України: 1996–1997, 2001–2002.

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль футболіста на сайті ukr-football.org.ua
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua