Список головних тренерів ФК «Манчестер Юнайтед»

Нижче наведений список головних тренерів футбольного клубу «Манчестер Юнайтед» і їх головних досягнень з 1892 року і по теперішній час. За всю історію у клубу було 18 головних тренерів.

Алекс Фергюсон, найуспішніший головний тренер в історії «Манчестер Юнайтед»

Найуспішнішим в плані виграних трофеїв тренером в історії клубу є сер Алекс Фергюсон, який виграв 13 титулів Прем'єр-ліги, п'ять Кубків Англії, чотири Кубка Футбольної ліги, десять Суперкубків Англії, дві Ліги чемпіонів УЄФА, а також Суперкубок УЄФА, Кубок володарів кубків,Міжконтинентальний кубок і Клубний чемпіонат світу.

Історія

З 1878 по 1914 роки команда керувалася колегіально спеціальним комітетом, секретар якої володів приблизно тими ж повноваженнями і впливом, якими володіє головний тренер в даний час. За цей період в клубі змінилося четверо секретарів: Гей Ейч Елбат, Джеймс Вест, Ернест Мангнелл і Джон Бентлі.

Ернест Мангнелл став першим тренером, з яким клуб виграв трофеї. У сезоні 1907/08 під його керівництвом «Юнайтед» виграв свій перший чемпіонський титул. У наступному сезоні клуб виграв свій перший Кубок Англії, а в сезоні 1910/11 - ще один чемпіонський титул. Незважаючи на успіхи, досягнуті з командою, Мангнелл покинув «Юнайтед» в 1912 році, перейшовши в «Манчестер Сіті». Пост секретаря клубу зайняв Джон Бентлі, а два годя потому його змінив Джек Робсон, який став першим в історії клубу тренером, а не просто секретарем. Він тренував команду сім років, до грудня 1921 року, коли він серйозно захворів, а через місяць помер від пневмонії[1].

Наступним тренером клубу став Джон Чепмен. Вже в перший сезон під керівництвом Чепмена «Юнайтед» вилетів у Другий дивізіон, вперше з 1906 року. Команда провела три роки у Другому дивізіоні, після чого повернулася в Перший дивізіон. Привівши клуб на 9-е місце в чемпіонаті і довівши його до півфіналу Кубка Англії в сезоні 1925/26, Чепмен 8 жовтня 1926 отримав телеграму від Футбольної асоціації, в якій повідомлялося про його дискваліфікацію до кінця сезону без пояснення причини. До кінця сезону клуб тренував Лал Хілдіч, якого вже на постійній основі замінив Герберт Бемлетт [2].

Бемлетт знаходився на посту тренера клубу чотири роки, але не зміг домогтися з «Юнайтед» ніякого успіху: найвищою позицією команди в роки його керівництва було 12-е місце в чемпіонаті. У 1931 році «Юнайтед» знову вилетів у Другий дивізіон. Бемлетта звільнили, а на його місце був призначений клубний секретар Волтер Крікмер. Крікмер керував командою всього один сезон, протягом якого клуб не зміг повернутися в Перший дивізіон. У червні 1932 головним тренером клубу був призначений Скотт Дункан, але в другому сезоні під його керівництвом «Юнайтед» досяг найнижчої в своїй історії позиції, посівши 20-е місце у Другому дивізіоні. Тим не менш, Дункана не звільнили, і в 1936 році він домігся повернення клубу в Перший дивізіон. У наступному сезоні клуб знову вилетів з Першого дивізіону, і Волтер Крікмер вдруге взяв на себе повноваження головного тренера команди і залишався на цій посаді до закінчення Другої світової війни[3].

Ще до закінчення війни клуб провів переговори з Меттом Басбі, який незадовго до цього відкинув пропозицію «Ліверпуля» залишитися в тренерському штабі клубу, так як хотів мати більше повноважень з управління ігровою підготовкою команди, а не просто вибирати склад на матч. «Юнайтед» надав Басбі всі необхідні повноваження і призначив його головним тренером. У своїх перших п'яти сезонах Метт Басбі привів клуб до чотирьох срібних медалей Першого дивізіону, поки, нарешті, не виграв чемпіонат у сезоні 1951/52. Незабаром після цього він почав здійснювати масову заміну футболістів-ветеранів на зовсім юних гравців, які увійшли в історію як «малюки Басбі». Оновлений «Юнайтед» виграв два чемпіонські титули в сезонах 1955/56 і 1956/57, а також взяв участь у двох фіналах Кубка Англії. Кар'єри багатьох футболістів обірвалися в мюнхенській авіакатастрофі 1958, в якій сам Метт Басбі отримав важкі травми [4].

Поки Басбі відновлювався від отриманих травм у лікарні, тренерські обов'язки перейшли до його асистента, Джиммі Мерфі [5]. Після свого одужання, Басбі почав нову перебудову команди, і через п'ять років, в 1963 році, «Юнайтед» виграв Кубок Англії, вперше після 15-річної перерви. За перемогою в Кубку послідувало два чемпіонські титули Першого дивізіону, а також найпрестижніший трофей клубного європейського футболу - Кубок європейських чемпіонів. Після успіху в Європі Басбі керував клубом ще один сезон, а потім передав повноваження головного тренера «Юнайтед» клубному тренеру Вілфу Макгіннессу. Макгіннессу не вдалося впоратися зі своєю новою посадою і в підсумку Басбі вмовили повернутися до керівництва командою на другу половину сезону 1970/71. Однак, вже влітку Басбі остаточно завершив тренерську кар'єру, і головним тренером команди став Френк О'Фаррелл. О'Фаррелл недовго пробув на своїй посаді - зокрема, через свою нездатність контролювати екстравагантні витівки Джорджа Беста. Рада директорів клубу вирішив передчасно розірвати контракт з О'Фарреллом, хоча він був розрахований на ще три роки [6].

Новим головним тренером команди став нещодавно призначений на пост тренера збірної Шотландії Томмі Догерті. Уже через місяць Догерті відмовився від роботи в збірній Шотландії, а його першим завданням в «Юнайтед» стало збереження клубу у вищому дивізіоні. Догерті вдалося добитися цього результату протягом першого року, але вже за підсумками сезону 1973/74 клуб вилетів у Другій дивізіон. У наступному сезоні «Юнайтед» повернувся в Перший дивізіон, і відразу після повернення посів у ньому третє місце, а також вийшов у фінал Кубка Англії 1976 року. У наступному сезоні клубу вдалося виграти фінал Кубка Англії у «Ліверпуля». Незабаром з'ясувалося, що у Догерті роман з дружиною клубного фізіотерапевта, після чого його відразу ж звільнили [7], замінивши на головного тренера «Квінз Парк Рейнджерс» Дейва Секстона.

Секстон був головним тренером «Юнайтед» протягом п'яти сезонів, але не зміг виграти з клубом жодного трофея. У 1981 році головним тренером команди був призначений Рон Аткінсон. Аткінсону вдалося домогтися з командою вдалих виступів в кубкових турнірах: за п'ять років під його керівництвом «Юнайтед» виграв два Кубки Англії. При ньому команда досить успішно виступала в чемпіонаті, але після невдалого початку сезону 1986/87, Аткінсон був звільнений [8]. На місце головного тренера команди був призначений Алекс Фергюсон, який прославився тим, що тричі виграв Перший дивізіон чемпіонату Шотландії з «Абердіном», перервавши здавалося непорушниме домінування в Шотландії «Селтіка» і «Рейнджерс» [9].

З моменту свого призначення Фергюсон відзначився кількома вкрай вигідними для команди придбаннями, включаючи підписання контракту з Петером Шмейхелем і Еріком Кантона, кожен з яких обійшовся клубу менш ніж в £ 1,5 млн[10]. У сезоні 1992/93 Фергюсон повернув чемпіонський титул на «Олд Траффорд», по закінченні 26 років після останньої перемоги «Юнайтед» у чемпіонаті. Протягом наступного десятиліття Фергюсон вигравав Прем'єр-лігу ще шість разів, включаючи рекордний «хет-трик» чемпіонських титулів з 1999 по 2001 роки, який не вдавався ще жодному тренеру з однією командою [11]. У 1999 році Фергюсон привів клуб до знаменитого «потроєнь»: перемоги в Прем'єр-лізі, Кубку Англії та Лізі чемпіонів УЄФА. З тих пір він виграв ще три чемпіонські титули Прем'єр-ліги, незважаючи на ряд заяв про свою швидку відставку [12]. У сезоні 2007/08 Фергюсон в десятий раз виграв Прем'єр-лігу, і вдруге - Лігу чемпіонів УЄФА. У наступному сезоні Фергюсон виграв 11-й титул Прем'єр-ліги, а також Кубок Футбольної ліги. У сезоні 2009/10 «Юнайтед» в четвертий раз виграв Кубок Футбольної ліги під керівництвом Фергюсона. У травні 2011 року Фергюсон виграв 12-й титул Прем'єр-ліги, зробивши «Манчестер Юнайтед» найтитулованішим клубом Англії (19 чемпіонських титулів) [13]. У сезоні 2012/13 Фергюсон виграв свій 13-й титул Прем'єр-ліги, а «Манчестер Юнайтед» став 20-кратним чемпіоном Англії.

Статистика

Інформація відкоригована станом на 4 березня 2015 року. У статистику включений тільки офіційні матчі.

  • н/д — немає даних
фото ім'я громадянство Початок
роботи
Закінчення
роботи
М В Н П МЗ МП % перемог[A 1] трофеї Примітки
Альфред Елбат[A 2][A 3]  Англія 01892 1892 01900 1900 н/д н/д н/д н/д н/д н/д н/д
Джеймс Уест[A 2]  Англія 01900 1900 01903-09вересня 1903 113 46 20 47 159 147 40,71 [14]
Ернест Мангнелл  Англія 01903-10-1010 жовтня 1903 01912-09-099 вересня 1912 373 202 76 95 700 476 54,16 2 перемоги в Першому дивізіоні
1 Кубок Англії
2 Суперкубка Англії
[15]
Ті Джей Уоллуорт[A 4][A 2] 0 01912-09-099 вересня 1912 01912-10-2020 жовтня 1912 6 3 2 1 11 7 50,00
Джон Бентлі[A 2]  Англія 01912-10-2828 жовтня 1912 01914-12-2828 грудня 1914 82 36 16 30 127 110 43,90 [16]
Джек Робсон  Англія 01914-12-2828 грудня 1914 01921-10-3131 жовтня 1921 139 41 42 56 183 207 29,50 [17]
Джон Чепмен  Англія 01921-10-3131 жовтня 1921 01926-10-088 жовтня 1926 221 86 58 77 287 274 38,91 [18]
Лал Хілдіч  Англія 01926-10-088 жовтня 1926 01927-04-1313 квітня 1927 33 10 10 13 38 47 30,30 [19]
Герберт Бемлетт  Англія 01927-04-1313 квітня 1927 01931-11-099 листопада 1931 183 57 42 84 280 374 31,15 [20]
Волтер Крікмер  Англія 01931-11-099 листопада 1931 01932-07-1313 липня 1932 43 17 8 18 72 76 39,53 [21]
Скотт Дункан Шотландія 01932-07-1313 липня 1932 01937-11-077 листопада 1937 235 92 53 90 371 362 39,15 [22]
Волтер Крікмер  Англія 01937-11-099 листопада 1937 01945-02-1515 лютого 1945 76 30 24 22 131 112 39,47 [21]
Метт Басбі Шотландія 01945-10-011 жовтня 1945 01969-06-044 червня 1969 1120 565 263 292 2286 1536 50,45 5 перемог в Першому дивізіоні
2 Кубок Англії
5 Суперкубка Англії
1 Кубок європейських чемпіонів
[23]
Джиммі Мерфі[A 5] Уельс 01958-02лютого 1958 01958-06червня 1958 22 5 7 10 27 42 22,73 [24]
Уілф Макгіннесс  Англія 01969-06-044 червня 1969 01970-12-2929 грудня 1970 87 32 32 23 127 111 36,78 [25]
Метт Басбі Шотландія 01970-12-2929 грудня 1970 01971-06-088 червня 1971 21 11 3 7 38 30 52,38 [23]
Френк О'Фаррелл  Ірландія 01971-06-088 червня 1971 01972-12-1919 грудня 1972 81 30 24 27 115 111 37,04 [26]
Томмі Догерті Шотландія 01972-12-2222 грудня 1972 01977-07-044 липня 1977 228 107 56 65 333 252 46,93 1 Кубок Англії [27]
Дейв Секстон  Англія 01977-07-1414 липня 1977 01981-04-2929 квітня 1981 201 81 64 56 290 240 40,30 1 Суперкубка Англії [28]
Рон Аткінсон  Англія 01981-06-099 червня 1981 01986-11-066 листопада 1986 292 146 79 67 461 266 50,00 2 Кубок Англії
1 Суперкубка Англії
[29]
Алекс Фергюсон Шотландія 01986-11-066 листопада 1986 02013-05-1919 травня 2013 1500 895 338 267 2769 1365 59,67 13 перемог в Прем'єр-лізі
5 Кубків Англії
4 Кубка Футбольної ліги
10 Суперкубків & nbsp; Англії
2 Ліги чемпіонів УЄФА
1 Кубок володарів кубків
1 Суперкубок УЄФА
1 Міжконтинентальний кубок
1 Клубний чемпіонат світу
[30]
Девід Моєс Шотландія 02013-07-011 липня 2013 02014-04-2222 квітня 2014 51 27 9 15 86 54 52,94 1 Суперкубок Англії [31]
Райан Гіггз[A 6] Уельс 02014-04-2222 квітня 2014 02014-07-1414 липня 2014 4 2 1 1 8 3 50,00 [32]
Луї ван Гал  Нідерланди 02014-07-1616 липня 2014 02016-05-2323 травня 2016 103 54 25 24 158 98 52,43 1 Кубок Англії [33]
Жозе Моурінью  Португалія 02016-05-2727 травня 2016 02018-12-1818 грудня 2018 144 84 32 28 244 121 58,33 1 Кубка Футбольної ліги
1 Ліга Европи УЕФА
1 Суперкубок Англії
[34]
Уле Гуннар Сульшер Норвегія 02018-12-1919 грудня 2018 76 40 17 19 130 73 52,63 [35]

Коментарі

  1. Відсоток перемог округляється до сотих (два знака після коми)
  2. Секретар комітету, який обирав склад команди на матч
  3. Тренерська статистика Ей Ейч Елбата недоступна, тому невідома точна дата його призначення на посаду клубного секретаря.
  4. Уоллуорт був тільки секретарем клубу, тому не включається до списку офіційних тренерів клубу.
  5. Мерфі був призначений виконуючим обов'язки головного тренера клубу після мюнхенської авіакатастрофи і керував командою, поки Метт Басбі перебував у лікарні і відновлювався від травм.
  6. Гіггз був призначений виконуючим обов'язки головного тренера клубу після звільнення Девіда Мойєса 22 квітня 2014 до призначення нового головного тренера.

Примітки

  1. Manchester United History (англ.). Soccer-Ireland.com. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  2. History by Decade. 1920—1929 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  3. History by Decade. 1930—1939 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  4. History by Decade. 1950—1959 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  5. From sorrow to success (англ.). ManUtd.com. 6 лютого 2008. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  6. History by Decade. 1970—1979 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  7. Football - Docherty Sacked for Love Affair (англ.). Greatest Sporting Highlights of the 20th Century. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  8. History by Decade. 1980—1989 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  9. Profile: Sir Alex Ferguson (англ.). The Times.
  10. Ferguson: 21 best signings (англ.). Manchester Evening News. 7 листопада 2007. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  11. Ferguson celebrates title triumph (англ.). BBC Sport. 25 листопада 2007. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  12. Ferguson to quit Man Utd in 2002 (англ.). BBC Sport. 18 травня 2001. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  13. Managers. Sir Alex Ferguson (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 березня 2015.
  14. UNITED under James WEST (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  15. UNITED under Ernest MANGNALL (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  16. UNITED under J J BENTLEY (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  17. UNITED under John ROBSON (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  18. UNITED under John CHAPMAN (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  19. UNITED under Clarence HILDITCH (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  20. UNITED under Herbert BAMLETT (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  21. UNITED under Walter CRICKMER (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  22. UNITED under Scott DUNCAN (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  23. UNITED under Sir Matt BUSBY (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  24. UNITED under Jimmy MURPHY (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  25. UNITED under Wilf McGUINNESS (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  26. UNITED under Frank O'FARRELL (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 10 березня 2015.
  27. UNITED under Tommy DOCHERTY (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  28. UNITED under Dave SEXTON (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  29. UNITED under Ron ATKINSON (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  30. UNITED under Sir Alex FERGUSON (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  31. UNITED under David MOYES (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 20 серпня 2013. Процитовано 10 березня 2015.
  32. UNITED under Ryan GIGGS (англ.). StretfordEnd.co.uk.
  33. UNITED under Louis van GAAL (англ.). StretfordEnd.co.uk.
  34. UNITED under José MOURINHO (англ.). StretfordEnd.co.uk.
  35. UNITED under Ole Gunnar SOLSKJÆR (англ.). StretfordEnd.co.uk.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.