Клубний чемпіонат світу з футболу

Перший клубний чемпіонат світу, який відбувся в Бразилії, складався з восьми команд: шести континентальних чемпіонів, Міжконтинентального чемпіона і чемпіонів приймаючої країни. Турнір був дещо суперечливим, особливо в Англії, де «Манчестер Юнайтед» був змушений знятися з національного Кубка Англії, щоб взяти участь. Започаткування турніру сприймається багатьма як боротьба між ФІФА та УЄФА, які боролися за контроль над міжнародним клубним футболом: оскільки існуючий тоді Міжконтинентальний кубок виходив за рамки юрисдикції ФІФА. У фіналі змагалися два бразильські клуби, і переможцем став «Корінтіанс-Пауліста» з Сан-Паулу, який став першим клубним чемпіоном світу визнаним ФІФА.

Другий розіграш було заплановано провести в Іспанії в 2001 році, з участю 12 команд. Але він був скасований через низку факторів, найважливішим з яких був розпад ISL (маркетингового партнера ФІФА). Саме тоді планується проведення події в 2003 році, але цього також не сталося. ФІФА врешті-решт домовився про злиття Клубного чемпіонату світу з Міжконтинентальним кубком. Останній розіграш Міжконтинентального кубка був проведений у 2004 році, а перший відновлений Клубний чемпіонат світу відбувся в Японії в період з 11 грудня і по 18 грудня 2005 року.

«Корінтіанс» святкує свою другу перемогу в турнірі. 2012 рік

У 2005 році відновлена версія була коротшою, ніж у попередньому розіграші, для полегшення планування турніру через різницю сезонів на кожному континенті. У ньому взяли участь тільки шість континентальних чемпіонів, а чемпіони КОНМЕБОЛ і УЄФА одразу отримали місце у півфіналах турніру.

Змагання було згодом (в 2006 році) перейменовано в Клубний кубок світу ФІФА, який проводився щороку в Японії до 2008 року. Об'єднані Арабські Емірати приймали розіграш в 2009 році і також будуть в 2010 році. У 2007 був введений матч плей-офф між чемпіонами Океанії та чемпіоном приймаючої країни за участь в стадії чвертьфіналу з метою підвищення інтересу місцевих вболівальників в турнірі. Повторне введення матчу за п'яте місце у 2008 році, також викликало збільшення призового фонду на $ 500000 до загальної суми в 16,5 млн дол США.

У лютому 2008 був введений нагрудний значок FIFA Club World Cup Champions, який чемпіон мав право носити на формі до фіналу наступного чемпіонату. Спочатку всім чотирьом попереднім чемпіонам було дозволено носити значок до фіналу 2008 року, коли «Манчестер Юнайтед» отримав виключне право носити значок, вигравши трофей.

У 2012 році у фінальному матчі зустрілися лондонський «Челсі» та «Корінтіанс» з Сан-Паулу. Матч закінчився з рахунком 1:0 на користь південноамериканського клубу, гол на свій рахунок записав Хосе Паоло Герреро. Таким чином, «Корінтіанс» зрівнявся за кількістю титулів з «Барселоною».

В 2013 році у фінальному матчі зустрілися мюнхенська «Баварія» та «Раджа» з Касабланки. Матч закінчився з рахунком 2:0 на користь європейської команди. Голи на свій рахунок записали Данте і Тьяго Алькантара. Це була перша участь і перший титул «Баварії» в подібних турнірах. «Баварія» також стала першим німецьким клубом, який виграв цей трофей. Тренер німецької команди Хосеп Гвардіола став першим тренером, який виграв цей трофей з двома командами — з «Барселоною» (2009, 2011) і з «Баварією» (2013). Крім того Гвардіола став першим тренером в історії турнірів, що виграв трофей в третій раз.

2015 року іспанська «Барселона» у фіналі розгромила аргентинський «Рівер Плейт» і стала першою командою, що змогла тричі виграти турнір. Крім того, 5 з 6 голів команди на турнірі забив Луїс Суарес, ставши найрезультативнішим гравцем в історії турніру, зрівнявшись з аргентинцями Сесаром Дельгадо та Ліонелем Мессі, які також мали по 5 голів.

З 2016 року тричі поспіль турнір вигравав іспанський «Реал Мадрид», встановивши рекорд за кількістю перемог поспіль у турнірі.

В 2019 році «Ліверпуль» з мінімальною перевагою виграв у фіналі у бразильського «Фламенгу» і перервав п'ятирічну іспанську гегемонію у турнірі. У 2020 році ФІФА прийняла рішення перенести турнір з грудня 2020 на лютий 2021 через глобальну пандемію, викликану вірусом COVID-19. Переможцем цього турніру стала мюнхенська «Баварія», яка обіграла у фіналі 1:0 мексиканський «УАНЛ Тигрес».

У 2021 році турнір мала приймати Японія, але у вересні 2021 року Японія відмовилася від проведення турніру через нову хвилю COVID-19. Турнір було вирішено перенести до іншої країни, його приймали ОАЕ. Також знову змінилися дати турніру, його знову було перенесено з грудня на лютий наступного року. У фіналі турніру зустрілися лондонський «Челсі» та бразильський «Палмейрас». З рахунком 2:1 перемогу у додатковий час здобув лондонський клуб.

Грошова премія передбачена для кожної команди, що бере участь в турнірі. Переможці отримують 5 млн дол США, друге місце — 4 млн дол США, третє місце — 2,5 млн дол США, четверта команда — 2 мільйони доларів, п'ята — 1,5 млн дол США, шоста — $ 1 млн і сьома команда отримує $ 500 000.

Наразі всі розіграші Клубного чемпіонату світу виграли клуби з Європи і Південної Америки. У 2000 вперше фінал відбувся без європейців (південноамериканський фінал), а у 2010 році в фіналі вперше не грав представник Південної Америки. В тому ж році до фіналу вперше пробився представник Африканського континенту. Команда із Азії вперше дойшла до фіналу в 2016 році. Найвищим досягненням представників Австралії та Океанії є третє місце, завойоване у 2014 році. До фіналу команди цієї частини світу ще не потрапляли.

Дивись також: Клуби футбольних чемпіонів світу

Рік	Фінал			Третє місце			Стадіон
	Переможець	Рахунок	Фіналіст	Третє місце	Рахунок	Четверте місце
2000 Детально	Корінтіанс	0:0 (д.ч.) (4:3 пен.)	Васко да Гама	Некакса	1:1 (д.ч.) (4:3 пен.)	Реал Мадрид	Маракана, Ріо-де-Жанейро
2005 Детально	Сан-Паулу	1:0	Ліверпуль	Сапрісса	3:2	Аль-Іттіхад	Міжнародний стадіон, Йокогама
2006 Детально	Інтернасьонал	1:0	Барселона	Аль-Ахлі	2:1	Америка	Міжнародний стадіон, Йокогама
2007 Детально	Мілан	4:2	Бока Хуніорс	Урава Ред Даймондс	2:2 (4:2 пен.)	Етуаль дю Сахель	Міжнародний стадіон, Йокогама
2008 Детально	Манчестер Юнайтед	1:0	ЛДУ Кіто	Гамба Осака	1:0	Пачука	Міжнародний стадіон, Йокогама
2009 Детально	Барселона	2:1 (д.ч.)	Естудіантес	Пхохан Стілерс	1:1 (4:3 пен.)	Атланті	Шейх Заєд, Абу-Дабі
2010 Детально	Інтернаціонале	3:0	ТП Мазембе	Інтернасьйонал	4:2	Соннам Ільхва Чхонма	Шейх Заєд, Абу-Дабі
2011 Детально	Барселона	4:0	Сантос	Аль-Садд	0:0 (5:3 пен.)	Касіва Рейсол	Міжнародний стадіон, Йокогама
2012 Детально	Корінтіанс	1:0	Челсі	Монтеррей	2:0	Аль-Ахлі	Міжнародний стадіон, Йокогама
2013 Детально	Баварія (Мюнхен)	2:0	Раджа Касабланка	Атлетіку Мінейру	3:2	Гуанчжоу Евергранд	Марракеш, Марракеш
2014 Детально	Реал Мадрид	2:0	Сан-Лоренсо	Окленд Сіті	1:1 (4:2 пен.)	Крус Асуль	Марракеш, Марракеш
2015 Детально	Барселона	3:0	Рівер Плейт	Санфречче Хіросіма	2:1	Гуанчжоу Евергранд	Міжнародний стадіон, Йокогама
2016 Детально	Реал Мадрид	4:2 (д.ч.)	Касіма Антлерс	Атлетіко Насьйональ	2:2 (4:3 пен.)	Америка	Міжнародний стадіон, Йокогама
2017 Детально	Реал Мадрид	1:0	Греміо	Пачука	4:1	Аль-Джазіра	Заєд Спорт Сіті, Абу-Дабі
2018 Детально	Реал Мадрид	4:1	Аль-Айн	Рівер Плейт	4:0	Касіма Антлерс	Заєд Спорт Сіті, Абу-Дабі
2019 Детально	Ліверпуль	1:0 дч	Фламенгу	Монтеррей	2:2 (4:3 пен.)	Аль-Хіляль	Халіфа, Доха
2020 Детально	Баварія (Мюнхен)	1:0	УАНЛ Тигрес	Аль-Аглі (Каїр)	0:0 (3:2 пен.)	Палмейрас	Ед'юкейшн Сіті, Ер-Райян
2021 Детально	Челсі	2:1 дч	Палмейрас	Аль-Аглі	4:0	Аль-Гіляль	Мохаммед бін Заєд, Абу-Дабі

7 голів

• Кріштіану Роналду ( «Манчестер Юнайтед», «Реал Мадрид») (1 з пенальті)

6 голів

• Гарет Бейл ( «Реал Мадрид»)

5 голів

• Сесар Дельгадо ( Монтеррей)
• Ліонель Мессі ( «Барселона»)
• Луїс Суарес ( «Барселона») (1 з пенальті)

4 голи

• Денілсон ( «Поханг Стілерс»)
• Мохаммед Абутріка ( «Аль-Аглі»)
• Цукаса Сіотані ( «Санфрече Хіросіма», «Аль-Айн»)

3 голи

• Вейн Руні ( «Манчестер Юнайтед»)
• Ніколя Анелька ( «Реал Мадрид»)
• Ромаріо ( «Васко да Гама»)
• Маурісіо Моліна ( «Соннам Ільхва Чхонма»)
• Роналдінью ( «Барселона» і «Атлетіку Мінейру»)
• Вашингтон Серкейра ( «Урава Ред Даймондс»)
• Флавіу Амаду ( «Аль-Аглі»)
• Хісато Сато ( «Санфречче Хіросіма»)
• Карім Бензема ( «Реал Мадрид»)
• Серхіо Рамос ( «Реал Мадрид»)
• Багдад Бунеджах ( «Ас-Садд»)
• Хамду Ельхуні ( «Есперанс»)
• Андре-П'єр Жиньяк ( «УАНЛ Тигрес»)
• Рафаель Сантос Борре ( «Рівер Плейт»)

• Тільки три гравці забивали голи за більш ніж один клуб в історії клубного чемпіонату світу ФІФА:
  • Двайт Йорк (1 гол за англійський «Манчестер Юнайтед» і 1 гол за австралійський «Сідней»)
  • Роналдінью (1 гол за іспанську «Барселону» і два голи за бразильський «Атлетіку Мінейру»)
  • Кріштіану Роналду (1 гол за англійський «Манчестер Юнайтед» і два голи за іспанський «Реал Мадрид»)

• У 2009 році гравець «Барселони» Педро Родрігес, забивши на турнірі, став першим футболістом, який забивав у шести різних клубних змаганнях протягом одного року.
• У 2011 році гравець «Барселони» Ліонель Мессі, забивши на турнірі, став другим футболістом, який забивав у шести різних клубних змаганнях протягом одного року.

• Клубний чемпіонат світу на сайті ФІФА (англ.)