Список репресованих українських письменників
Спи́сок репресо́ваних украї́нських письме́нників
Дослідник української радянської літератури Іван Кошелівець подав у своїй книжці «Сучасна література в УРСР» такий підрахунок
Подаючи відомості про загибель українських письменників від сталінського терору, ми змушені оперувати числами неточними, явно применшеними, і коли кажемо, що на остаточні підсумки все ще не прийшов час, то хто зна — як прийде він, чи не буде вже запізно, коли помруть і живі свідки, які могли б подати відомості про загибель того чи іншого письменника…
Перше покоління (народжені до 1901)
У книзі «Україна і Росія у світлі культурних взаємин» Петро Голубенко подає список тих фізично ліквідованих письменників першого покоління, дати смерті яких (що безпосередньо чи посередньо була наслідком терору) на кінець 1980-х були більш-менш встановлені[1]:
- Василь Бобинський (1898—1939),
- Василь Бойко (1892—1938),
- Дмитро Бузько (1892—1938),
- Кость Буревій (1888—1934),
- Петро Ванченко (1897—1937),
- Микола Вороний (1871—1942),
- Володимир Гадзинський (1882—1932),
- Олесь Досвітній (1891—1942),
- Михайло Драй-Хмара (1889—1939) ,
- Михайло Дубовик (1900—1942),
- Юрій Жилко (1898—1942),
- Дмитро Загул (1890 — кінець 1930-х),
- Микола Зеров (1890—1941),
- Юхим Зозуля (1891—1941),
- Михайло Івченко (1890—1939),
- Мирослав Ірчан (1897—1937),
- Михайло Йогансен (1895—1937),
- Аркадій Казка (1890—1933),
- Володимир Коряк (1889—1939),
- Григорій Косинка (1899—1934),
- Агатангел Кримський (1876—1942),
- Микола Куліш (1892—1942),
- О. Лан (Коршак) (1897—1943),
- Максим Лебідь (1889—1939),
- Петро Лісовий-Свашенко (1892—1943),
- Яків Мамонтов (1888—1940),
- Іван Микитенко(1897—1937),
- Андрій Панів (1899 — кінець 1930-х),
- Анатолій Патяк (1898—1938),
- Сергій Пилипенко (1891—1933, за іншими відомостями — 1943),
- Микола Плевако (1890—1941),
- Євген Плужник (1898—1936),
- Валеріан Поліщук (1897—1942),
- Сергій Роснянський (1899—1942),
- Яків Савченко (1890—1938),
- Володимир Свідзінський (1885—1941),
- Михайль Семенко (1892—1938),
- Олекса Слісаренко (1891—1934),
- Олександр Соколовський (1896 — середина 1930-х),
- Мирослава Сопілка (1897 — кінець 1930-х)[2],
- Людмила Старицька-Черняхівська (1868—1941),
- Дмитро Фальківський (1898—1934),
- Микола Хвильовий (1893—1933),
- Гнат Хоткевич (1876—1942),
- Микола Чернявський (1876—1937),
- Василь Чечвянський (1888—1933),
- Сергій Чмельов (1896—1941),
- Григорій Чупринка (1879—1921),
- Юліан Шпол (1895—1934),
- Володимир Ярошенко (1898—1941).
Дати загибелі письменників — майже виключно доба постишевсько-єжовського терору (1933—1938) і роки війни (1941—1943). Петро Голубенко зазначає[3]:
Щодо останніх, воєнних, років… Не залишає сумніву одне, що частини їх, від яких влада не бачила для себе жодної користі, позбулися убивством ще під час евакуації (В. Свідзінський, Л. Старицька-Черняхівська, А. Кримський). Решта, що їх смерть припадає на 1941—1943 роки, загинули, мабуть, від погіршення режиму в концтаборах; їх можливо, виморювали голодом або й дострілювали виснажених, щоб не витрачати на непрацездатних зайвих харчів.
Велика кількість письменників була чи то розстріляна, чи пішла в ув’язнення і на заслання, і з того часу про них не було жодної чутки. Зі стовідсотковою певністю можна сказати, що всі вони загинули. Ось теж далеко не повний їх список (в дужках дати народження)[4]:
- Василь Атаманюк (1897),
- Степан Бен (Бендюженко) (1900),
- Микола Горбань (1899),
- Дмитро Грудина (1898),
- Сергій Єфремов (1876),
- Пилип Капельгородський (1882),
- Мелетій Кічура (1881),
- Михайло Козоріс (1882),
- Кость Котко (1896),
- Григорій Майфет,
- Михайло Могилянський (1873),
- Андрій Ніковський (1885),
- Клим Поліщук (1891),
- Андрій Річицький,
- Павло Филипович (1891),
- Микола Філянський (1873),
- Андрій Хвиля (1898),
- Самійло Щупак,
- Володимир Юринець (1891).
Друге покоління (народжені в 20 столітті)
До другого покоління, у загибелі яких немає сумніву, Петро Голубенко відносить:
- Василь Басок (1902–1940)
- Микола Булатович (1909–1939),
- Олекса Влизько (1908–1934),
- Микола Дукин (1905–1943),
- Григорій Епік (1901–1942),
- Іван Кириленко (1902–1942),
- Борис Коваленко (1903–1938),
- Марко Кожушний (1904–1942)
- Григорій Косяченко (1903–1932),
- Іван Крушельницький (1904–1934)
- Дмитро Надіїн (1907–1942),
- Панько Педа (1907–1937),
- Валеріан Підмогильний (1901–1942)
- Петро Радченко (1902–1942),
- Григорій Саченко (1905–1939),
- Іван Семиволос (1909–1943),
- Микола Скуба (1907–1938),
- Олександр Сорока (1901–1941),
- Дмитро Чепурний (1908 — кінець 1930-х),
- Гео Шкурупій (1903–1943),
- Михайло Шульга-Шульженко (1901–1935)
- Замовклі
До замовклих належать:
- розстріляні, про акт убивства яких нема певних відомостей;
- заслані, що з них частина померла на засланні, покінчила самогубством а хтось міг і повернутися з заслання;
- ті, що в умовах сталінського терору перестали писати.
Із списків укладених Богданом Кравцівим Петро Голубенко вибрав лише тих, чиї дати народження йому вдалося встановити:
- Марат Андрущенко (1910),
- Зіновій Біленко (1909),
- Сава Божко (1901),
- Іван Бойко (1908),
- Марко Вороний (1904),
- Василь Вражливий (1903),
- Петро Голота (1902),
- Дмитро Гордієнко (1901),
- Олесь Громів (1902),
- Петро Грубник (1908),
- Юхим Зоря (1902),
- Федір Кириченко (1908),
- Іван Ковтун (1906),
- Гаїна Коваленко (1905),
- Степан Ковганюк (1902),
- Грицько Коляда (1904),
- Анатоль Крижаний (1905),
- Володимир Кузьмич (1904),
- Василь Нефелін (1907),
- Веніамін Різниченко (1901),
- Сергій Роговик (1905),
- Омелян Розумієнко (1905),
- Олександр Рохович (1908),
- Маргарита Сенгалевич (1901),
- Василь Сокіл (1905),
- Яків Солодченко (1902),
- Кіндрат Сторчак (1906),
- Дмитро Тась (Могилянський) (1901),
- Василь Худяк (1903).
Див. також
Примітки
- Україна і Росія у світлі культурних взаємин / П. Голубенко. — Київ : Дніпро, 1993 . — 447 сторінок — ISBN 5-308-01588-0. Сторінки 411—412
- У книзі «Україна і Росія у світлі культурних взаємин», схоже помилково, вказано «Мирослав Сопілка»/ П. Голубенко. — Київ : Дніпро, 1993 . — 447 сторінок — ISBN 5-308-01588-0. Сторінка 411
- Там само, сторінка 412 .
- Там само.
Бібліографія
- Богдан Кравців «На багряному коні революції» (Нью-Йорк, 1960).
- Україна і Росія у світлі культурних взаємин / П. Голубенко. — Київ : Дніпро, 1993 . — 447 сторінок — ISBN 5-308-01588-0. Розділ «Війна з літературою»Сторінки 408—419
- З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій / Авторський колектив: Бойко Л. С. та інші — Київ: Радянський письменник, 1991.— Випуск І