Справа Фріцля

Справа Фріцля виникла в квітні 2008 року, коли жінка на ім'я Елізабет Фріцл (нар. 6 квітня 1966 р.) Повідомила поліції в місті Амштеттен, Австрія, що її 24 роки тримає у полоні батько Йозеф Фріцл (народився 9 квітня 1935 р.) ). Фріцль зазнавала сексуального насильства та зґвалтування. Це відбувалося багато разів під час ув’язнення всередині прихованої ділянки в підвалі будинку сім'ї. [1] [2] Насилля батька над Елізабет призвело до народження семи дітей: [3] троє з них залишилися у полоні разом з матір’ю, один помер лише через кілька днів після народження від рук Йозефа Фріцла, який утилізував його тіло у спалювальному пристрої [4] а інших трьох виховували Фріцл та його дружина Розмарі.

Історія справи

Йозеф Фріцл народився 9 квітня 1935 року в Амштеттен, Австрія. У 1956 році, у віці 21 року, він одружився з 17-річною Розмарі (народилася 23 вересня 1939 року), з якою він мав двох синів та п’ятьох дочок, у тому числі Елісавету, яка народилася 6 квітня 1966 року. Фріцл, як повідомляється, почав зловживати Елізабет в 1977 році, коли їй виповнилося лише 11 років. [5]

Після закінчення обов’язкової освіти у 15 років Елізабет почала відвідувати курси щоб стати офіціанткою. У січні 1983 року вона з другом з роботи втекла з дому, та переїхала до Відню. Протягом трьох тижнів вона була знайдена поліцією і повернулася до батьків. Тим часом вона продовжила навчання на курсах офіціантів та закінчила їх в середині 1984 року, і їй запропонували роботу в сусідньому Лінці .

Полон

28 серпня 1984 року, після того, як Елізабет виповнилося 18 років, Фріцл заманив її у підвал сімейного будинку, сказавши, що йому потрібна допомога у перенесенні дверей. Це був останній засіб, необхідний для запечатування того, що потім виявилося в'язницею, де Елізабет тримали в полоні. Після того, як Елізабет потримала двері на місці, поки Фріцл вставляв їх у рамку, він, змоченим у ефірі рушником тримав обличчя дочки, доки вона не втратила свідомості, а потім кинув її в камеру. [6]

Після зникнення Елізабет, Розмарі подала заяву до поліції про зникненні безвісти. Майже через місяць Фріцл передав у поліцію лист, перший із кількох, які він змусив Елізабет писати, перебуваючи у полоні. У листі з поштовим штемпелем Браунау зазначалося, що Елізабет втомилася жити зі своєю сім’єю і залишається з другом; вона попередила батьків не шукати її, або вона покине країну. З листа Фріцль поліції також можна було зрозуміти, що вона, швидше за все, приєдналася до релігійного культу . [3]

Протягом наступних 24 років Фріцль відвідував Елізабет в прихованій палаті майже щодня, або мінімум три рази на тиждень, приносячи їжу та інші припаси. Після арешту він визнав, що неодноразово її ґвалтував. Під час полону Елізабет народила семеро дітей. [3] Одна дитина померла незабаром після народження, а трьох - Лізу, Моніку та Олександра - було визнано місцевими органами соціальних служб як безхатченків, і надано в опікунство прийомних батьків Фріцла та його дружини. Чиновники сказали, що Фріцл "дуже правдоподібно" пояснив, як троє зовсім маленьких немовлят, (як потім виявилося - його онуків) з'явилися на його порозі. Сім'я регулярно відвідувала соціальних працівників, які не мали жодної підозри стосовно не щирості подружжя. [7]

Після народження четвертої дитини в 1994 році Фріцль вирішив збільшити в'язницю з 35 до 55м2, примусивши Елізабет та її дітей роками працювати, викопуючи ґрунт голими руками. Бранці власного діда та батька мали телевізор, радіо та відеокасети. Їжу можна було зберігати в холодильнику, варити або нагрівати на гарячих плитах . Елізабет навчала дітей читати і писати. Часом Фріцль вимикав електрику або відмовлявся доставляти їжу цілими днями, щоб покарати їх.

Фріцл сказав Елізабет та трьом дітям, які залишилися (Керстін, Стефан та Фелікс), що задущить їх газом, якщо вони спробують втекти з полону. Слідчі пізніше дійшли висновку, що це була просто порожня погроза, метою якої був намір відлякати полонених; подачі газу в підвал не було. [8] Після арешту він заявив, що сказав їм, нібито вони отримають ураження електричним струмом і помруть, якщо вони намагатимуться пошкодити, або зірвати двері підвалу. [9]

За словами сестри Фріцла Крістіни, він щоранку о 09:00 заходив у підвал, нібито малював плани машин, які продавав фірмам. Часто він залишався там на ніч і не дозволяв дружині приносити йому каву. Орендар, який орендував кімнату на першому поверсі в будинку протягом дванадцяти років, стверджував, що чує шуми з підвалу, які, як пояснив Фріцл, були від "несправних труб" або газової системи опалення. [10]

Відкриття

19 квітня 2008 року Фріцл погодився звернутися до лікаря після того, як Керстін, старша дочка, впала без свідомості. Елізабет допомогла йому винести Керстін з камери і побачила зовнішній світ вперше за 24 роки. Фріцль змусив її повернутися до палати, де вона залишилася ще на один, останній тиждень. [3] Керстін була доставлена швидкою допомогою до місцевої лікарні, Landesklinikum Amstetten. Вона була прийнята у важкому, з небезпекою для життя стані. Нирки Керстін відмовляли. Пізніше Фріцл прибув до лікарні, стверджуючи, що знайшов записку, написану матір'ю Керстіна. Він обговорив стан Керстіна та записку з лікарем Альбертом Рейтером. [11]

Медичному персоналу аспекти історії Фріцла видалися дуже підозрілими, і 21 квітня лікарі попередили поліцію, яка вже потім оприлюднила звернення в громадських засобах масової інформації щодо зниклої матері та надала додаткову інформацію про історію хвороби Керстіна. [12] [13] Про зникнення Елізабет поліція відновила матеріали справи. Фріцль повторив свою історію про те, що Елізабет перебуває в релігійному культі, і наголосив на тому, що він стверджував, ніби "останній лист" від неї датувався січнем 2008 року, надісланим з міста Кематен . [3] Поліція зв’язалася з Манфредом Вольфартром, церковним офіцером та експертом з питань культів, який висловив сумніви щодо існування описаної Фріцлом групи. Він зазначив, що листи Елізабет здаються продиктованими та дивно написаними.

Елізабет благала Фріцла відвезти до її лікарні. 26 квітня 2008 року він випустив її з льоху разом із синами Стефаном та Феліксом, вивівши їх наверх. Він та Елізабет пішли до лікарні, де лікувалася Керстін. Того вечора поліція отримала дзвінок із лікарні, про те, що підозрілі особи відвідували Керстін. Поліцейські поспішили до лікарні, приїхавши вчасно, щоб зловити Йозефа Фріцла та Елізабет. Обох доправили до штабу поліції та допитали окремо

Елізабет не надала поліції більше жодних деталей свого полону, допоки їй не пообіцяли що їй ніколи більше не доведеться бачити батька. Протягом наступних двох годин вона розповіла історію своїх 24 років у полоні. Елізабет сказала поліції, що Фріцл ґвалтував її і змушував переглядати порнографічні відеоролики, які він сам знімав з нею перед своїми дітьми з метою її приниження. [3] Незабаром після опівночі поліцейські завершили співбесіду. Фрітцл, віком 73 роки, був заарештований 26 квітня за підозрою у серйозних злочинах проти членів своєї сім'ї. [14]

В ніч на 27 квітня Елізабет, її діти та її мати Розмарі отримали опіку держави. Поліція заявила, що Фріцл розповів слідчим про те, як увійти до підвальної камери через невеликі приховані двері, відкриті секретним кодом без ключа. Розмарі не знала про те, що сталося з Елізабет.

29 квітня було оголошено, що тести ДНК підтверджують Фріцла як біологічного батька дітей його дочки. [15] Його захисник, Рудольф Майєр, заявив, що хоча тест на ДНК й підтвердив інцест, все ще потрібні докази для звинувачень у зґвалтуванні та поневоленні. [16] На своїй щоденній прес-конференції 1 травня австрійська поліція заявила, що Фріцл змусив Елізабет написати лист минулого року, в якому вказав, що він, можливо, планував звільнити її та дітей. У листі сказано, що вона хоче повернутися додому, але "це ще не можливо". [17] Поліція вважає, що Фріцл планував удати, нібито він врятував свою доньку від її вигаданого культу. [18] Прес-секретар поліції Франц Полцер заявив, що поліція планувала взяти інтерв'ю щонайменше в 100 людей, які так чи інакше проживали як орендарі в багатоквартирному будинку Фріцла протягом останніх 24 років. [19]

Осередок

Садиба Фріцла в Амштеттен - це будівля, що веде свою історію приблизно з 1890 року. Більш нова будівля була побудована після 1978 року, коли Фріцл подав заяву на отримання дозволу на будівництво на "прибудову з підвалом". У 1983 році будівельні інспектори відвідали місце і перевірили, чи було збудовано нову прибудову відповідно до розмірів, зазначених у дозволі. Фріцл незаконно збільшив приміщення, розкопавши простір для значно більшого підвалу, прихованого стінами. Близько 1981 або 1982 років, згідно з його заявою, [9] Фріцл почав перетворювати цей прихований підвал у тюремну камеру і встановив умивальник, туалет, ліжко, опалення та холодильник. У 1983 році він додав більше місця, створивши прохід до раніше існуючої підвальної території під старою частиною власності, про яку знав лише він.

Прихований підвал мав коридор довжиною 5 метрів, приміщення для зберігання, та три невеликі відкриті комірки, з'єднані вузькими проходами; і основну зону, приготування їжі та санвузол, а потім дві спальні зони, які обладнані по два ліжка. Він охоплював площу приблизно 55 м2 (590 sq ft). Камера мала дві точки доступу: навісні двері, що важили 500 кг (1100   фунт) які, як вважається, стали непридатними з роками через свою вагу, і металеві двері, армовані бетоном і на сталевих рейках вагою 300 кг (650   фунт) і вимірюють 1 m (3,3 ft) висотою і 60 cm (2 ft) шириною. Вони знаходилися за полицею в підвальній майстерні Фріцла, захищеною електронним кодом, введеним за допомогою пульта дистанційного керування. Щоб дістатися до цих дверей, потрібно було перетнути п’ять замкових кімнат підвалу. Щоб дістатися до району, де утримувались Елізабет та її діти, загалом потрібно було розблокувати вісім дверей, з яких двоє дверей були додатково закріплені електронними блокувальними пристроями. [1] [2] [20]

Основні події

Ключові події:

Дата Ключова подія
1977 рік Фріцл починає сексуально зловживати своєю 11-річною дочкою Елізабет. [21]
1981–82 Фріцл починає перетворювати прихований льох у тюремну камеру. [7]
28 серпня 1984 року Фріцл заманює 18-річну Елізабет у льох і полонить її. [14]
Листопад 1986 року Елізабет має викидень на 10-му тижні вагітності. [22]
30 серпня 1988 року Керстін народилась і живе в погребі до 2008 року.
1 лютого 1990 року Народжений Стефан. Він також залишається в погребі до 2008 року.
29 серпня 1992 року Ліза народжується. У травні 1993 року, у віці 9 місяців, її виявляють поза сімейним будинком у картонній коробці, яку нібито залишила Елізабет із запискою про прохання догляду за дитиною. [23]
1993 рік Після неодноразових прохань Елізабет Фріцль дозволяє розширити в'язницю, примусивши Елізабет та її дітей на роки, копати ґрунт руками. В'язниця збільшена з 35 м² (380 кв. Фут) до 55 м² (600 кв. Фут). [24]
26 лютого 1994 року Народилася четверта дитина, Моніка.
Грудень 1994 року 10-місячну Моніку знаходять у дитячому візку біля входу будинку. Незабаром Розмарі отримує телефонний дзвінок з проханням піклуватися про дитину. Абонент звучить як Елізабет, але передбачається, що Фріцл використав запис її голосу. Розмарі повідомила про інцидент у поліції, висловивши здивування, що Елізабет знає їх новий номер телефону. [3]
28 квітня 1996 року Елізабет народжує хлопчиків-близнюків. Один помирає менше ніж за 3 дні, і Фріцл виймає і кремує тіло. Близнюка, що вижив, Олександра, виводять наверх у 15-місячному віці і його «виявляють» за обставин, схожих на обставини знаходження двох його сестер. [25]
16 грудня 2002 року Фелікс народжується. Згідно із заявою Фріцла, він тримав Фелікса в підвалі разом з Елізабет та двома її старшими дітьми, оскільки його дружина не могла доглядати за іншою дитиною.
19 квітня 2008 року Фріцл домовляється про те, щоб критично хвору 19-річну Керстіну доставити до місцевої лікарні.
26 квітня 2008 року Протягом вечора Фріцл відпускає Елізабет, Стефана та Фелікса з льоху і приводить їх наверх, повідомляючи дружині, що Елізабет вирішила повернутися додому після 24-річної відсутності. Пізніше того вечора, після анонімного візиту до лікарні, Фріцль та Елізабет потрапляють під варту, де вона виявляє своє десятиліття ув'язнення під час допитів.
19 березня 2009 року Після 4-денного судового розгляду в місті Сент-Пьольтен і за 3 тижні до свого 74-го дня народження Фріцл визнає вину за звинуваченням у вбивстві з необережності свого немовляти (і онука) Майкла, а також за десятиліття поневолення, інцесту, зґвалтування, примусу та фальшивого ув’язнення дочки Елісавети, і засуджено до довічного позбавлення волі .

Йозеф Фріцл

Біографія

Йозеф Фріцл (нині відомий як Майрхофф) народився 9 квітня 1935 року в Амштеттені від Йозефа Фріцля-старшого та Марії Фріцль. Він виріс єдиною дитиною, яку виховувала виключно його працююча мати. Його батько покинув сім'ю, коли Фріцлу було чотири роки, і більше ніколи не контактував з ним. Пізніше Фріцл старший воював як солдат у Вермахті під час Другої світової війни, а в 1944 році загинув під час дії. Його ім'я фігурує на меморіальній дошці в Амштеттен. [26]

У 1956 році, у віці 21 років, Йозеф Мейрхофф (колишній Фріцл) одружився з 17-річною Розмарі, з якою він мав двох синів та п’ятьох дочок.

Закінчивши освіту в технічному коледжі HTL з кваліфікацією електротехніки, Фріцл влаштувався на роботу в Voestalpine в Лінці. З 1969 по 1971 рік він влаштувався на роботу в будівельно-будівельну фірму в Амштеттен. Пізніше він став продавцем технічного обладнання, подорожуючи по всій Австрії. Він звільнився з активної зайнятості, коли в 1995 році йому виповнилося 60 років, але він продовжував комерційну діяльність. Окрім свого багатоквартирного будинку в Амштеттені, Фріцл взяв в оренду ще кілька об'єктів нерухомості. [7] [1] [27] [28] У 1972 році він придбав пансіонат та сусідній кемпінг на озері Мондзее . Він керував ним разом із дружиною до 1996 року.

Кримінальна історія

У 1967 році Фріцл увірвався в будинок 24-річної медсестри в Лінці, коли її чоловік був у відсутності, і зґвалтував її, тримаючи ніж до горла, погрожуючи вбити, якщо закричить. [29] Відповідно до щорічного звіту за 1967 рік та прес-релізу того ж року, він також був названий підозрюваним у справі замаху на зґвалтування 21-річної жінки і був відомий непристойним викриттям . Фріцль був заарештований і відбув дванадцять місяців в'язниці за вісімнадцять місяців в'язниці. [30] Відповідно до австрійського законодавства, його судимість була вилучена через п'ятнадцять років. Як результат, більш ніж через 25 років, коли він подав заяву на усиновлення та / або прийом дітей Елізабет, місцеві органи соціальних служб не виявили його кримінальної історії. [31] [32]

Автопортретна та психіатрична оцінка

Після арешту Фріцл заявив, що його поведінка по відношенню до дочки не є зґвалтуванням, а була консенсусною. Майєр передавав випуски з протоколів своїх розмов зі своїм клієнтом для австрійського тижневика News для публікації. Відповідно до цих тверджень, Фріцл сказав, що "завжди знав протягом 24 років, що те, що я роблю, не є правильним, що я, мабуть, був божевільний, щоб зробити таке, але це стало нормальним явищем вести друге життя в підвал мого будинку ».

Щодо його поводження з сім'єю, яку він мав із дружиною, Фріцл заявив: "Я не такий звір, яким медіа змушують мене бути". Щодо свого поводження з Елізабет та її дітьми в льоху, він пояснив, що він приносив квіти до Елізабет та книги та іграшки для дітей у «бункер», як він це називав, і часто дивився відео з дітьми та їв їжу з Елізабет і дітьми. Фріцль вирішив ув'язнити Елізабет після того, як вона "більше не дотримувалася жодних правил", коли вона стала підлітком. "Ось чому мені довелося щось робити; мені довелося створити місце, де я міг би силою тримати Елізабет вдалині від зовнішнього світу". Він припустив, що наголос на дисципліні в нацистську епоху, протягом якого він виріс до десятирічного віку, може вплинути на його погляди на пристойність та гарну поведінку. Головний редактор журналу News відзначив у своїй редакції, що вони очікують, що заява Фріцла стане основою оборонної стратегії його адвоката. Критики заявили, що його заява, можливо, була приводом для підготовки захисту від божевілля . [33]

Розмірковуючи про своє дитинство, Фріцл спочатку характеризував свою матір як "найкращу жінку в світі" і "настільки сувору, як це було необхідно". [9] Пізніше він висловив негативну думку про матір і стверджував, що "вона звикла бити мене, била мене, поки я не лежав в басейні крові на підлозі. Це залишало мене з почуттям цілковитої приниженості та слабкості. Моя мати була служницею, і вона все життя наполегливо працювала, вона ніколи мене не цілувала, ніколи не обіймала, хоча хотів цього - я хотів, щоб вона була добра зі мною ". Він також стверджував, що вона називає його " сатаною, злочинцем, недоброзичливцем", що він "жахливо боявся її". У 1959 році після того, як Фріцл одружився і купив свій будинок, його мати переїхала до них. З часом їх ролі змінилися, і його мати стала боятися його. Врешті-решт він також зізнався, що пізніше зачинив матір на горищі та замурував її за вікном, сказавши сусідам, що вона померла, і тримав її зачиненою до смерті в 1980 році. Невідомо, як довго Фріцл тримав матір зачиненою на горищі, але газети припускають, що це може бути до 20 років. [34]

У доповіді судового психіатра Адельхеїд Кастнер мати Фріцла описується як непередбачувана та образлива. Фріцл назвав себе дитиною "алібі", це означає, що його мати тільки народила його, щоб довести, що вона не безплідна і може народити дітей. Фріцл стверджує, що його патологічна поведінка є вродженою. Він зізнається, що планував затримати дочку під час ув'язнення за попередній вирок у зґвалтуванні, щоб він міг стримувати та висловити свою " злу сторону". Він сказав: "Я народився для зґвалтування, і я тримав себе досить довго. Я міг би поводитися набагато гірше, ніж ґвалтувати доньку ". Судово-психіатр поставив діагноз "Фріцл" як "важкий комбінований розлад особистості ", який включав прикордонні, шизотипові та шизоїдні особистості та сексуальний розлад, і рекомендував Фріцлу отримувати психіатричну допомогу до кінця життя. [35]

Нещодавні звіти показали, що Фріцл задумав план знущання над донькою не для дисципліни, а для власного задоволення. [36]

Прокурорське розслідування

Відповідно до угоди про те, що їй більше ніколи не доведеться бачити батька, 11 липня 2008 року Елісавета Фріцль дала відеозаписи перед австрійськими прокурорами та слідчими. [37]

13 листопада 2008 року влада Австрії висунула обвинувальний акт проти Йозефа Фріцла. Він буде судитися за вбивство немовляти Майкла, який помер незабаром після народження [38] і загрожує між 10 роками та довічним ув’язненням . Його також звинувачували в зґвалтуванні, інцесті, викраденнях, фальшивому ув’язненні та рабстві, які мають 20-річний термін. [7]

Суд над Йозефом Фріцлом

Суд над Йозефом Фріцлом розпочався 16 березня 2009 року в місті Санкт-Пельтен під головуванням судді Андреа Humer .

Журналісти під час суду над Фріцлом

Першого дня Фріцл увійшов до зали суду, намагаючись сховати своє обличчя від камер за синьою папкою, яку він мав право робити за австрійським законодавством. Після відкриття коментарів усіх журналістів та глядачів попросили вийти із зали суду, після чого Фріцл знизив палітурку. Фріцл визнав свою вину за всіма звинуваченнями, за винятком вбивства та жорстокого нападу, погрожуючи подати в полон своїх полонених, якщо вони не послухаються його. [39]

У своєму вступному слові захисник Рудольф Майєр звернувся до присяжних із закликом бути об'єктивним та не піддаватися емоціям. Він наполягав, що Фріцл "не чудовисько", заявивши, що Фріцль приніс ялинку до своїх полонених у підвал під час свят. [25]

Крістіану Беркхайзер, для якої це була її перша справа з моменту призначення головним прокурором, тиснула на довічне ув'язнення в установі за злочинних божевільних. Вона продемонструвала присяжним присяжних низьку висоту стелі в підземеллі підвалу, зробивши позначку на дверях до зали суду в 1 м 74   см (5   фут 8,5 дюйму), і описав льох як "вологий і запліснявілий", проходячи навколо коробки затхлих предметів, взятих із погребу, запах яких змусив присяжних засідати. [40] [41]

У перший день свідчень присяжні спостерігали за 11 годин свідчень, записаних Елізабет в сесіях з поліцією та психологами в липні 2008 року. Стрічка, як кажуть, була настільки "бородавкою", що вісім присяжних не дивилися більше двох годин за один раз. Чотири присяжні присяжні були в режимі очікування, щоб замінити будь-якого з чергових присяжних у випадку, якщо вони не змогли почути більше жодних доказів. [42]

Окрім відео свідчень, старший брат Елісавети Харальд дав свідчення і сказав, що Йосиф фізично жорстоко знущався як дитина. [43] [44] Дружина Йозефа Розмарі та діти Елісавети відмовилися давати показання. [40]

18 березня 2009 року Елізабет Фріцл взяла участь у другому дні кримінального судового розгляду проти батька Йозефа, готуючись до книги, яку вона повинна написати про своє випробування. [45] Вона більше не планує бачити батька. [46] Адвокат Фріцла, Рудольф Майєр, підтвердив, що вона знаходилася в галереї відвідувачів, переодягнувшись під час виходу її відео свідчень. "Йозеф Фріцл визнав, що Елісавета перебуває в суді, і з цього моменту ви могли бачити, що Йозеф Фріцл зблід, і він зламався", - сказав Майєр. "Це була зустріч очей, яка змінила його думку". [47] Наступного дня Фріцл розпочав розгляд справи, звернувшись до судді та змінивши свої прохання на винні за всіма звинуваченнями. [48]

19 березня 2009 року Фріцла засудили до довічного позбавлення волі без можливості умовно-дострокового звільнення на 15 років. [7] Він сказав, що прийняв вирок і не буде оскаржувати. [49] В даний час Фріцл відбував покарання в абатстві Гарстен, колишньому монастирі у Верхній Австрії, який був перетворений у в'язницю. [50]

Відповідь уряду

Охарактеризувавши "гидотні події", пов'язані з одним окремим випадком, канцлер Австрії Альфред Гусенбауер заявив, що планує розпочати іміджеву кампанію для відновлення репутації країни за кордоном. [51]

Після

Суддя Андреа Humer, яка головувала в суді, заявила, що медичні експерти повідомили, що Елізабет та її діти знаходяться в "відносно хорошому здоров'ї".

Після опіки, Елізабет, усі шість її дітей, що вижили, та її мати були поміщені в місцеву клініку, де їх захищали від зовнішнього середовища та отримували медико-психологічне лікування. Членам родини Фріцлів було запропоновано нову ідентичність, але було підкреслено, що саме їх вирішити. [19]

Бертольд Кепплінгер, керівник клініки, де лікували Елізабет та її діти, заявив, що Елізабет та троє дітей, яких тримають у полоні в погребі, потребують подальшої терапії, щоб допомогти їм пристосуватися до світла через роки у напівтемряві. Вони також потребували лікування, щоб допомогти їм впоратися з усім додатковим простором, який вони мали зараз, щоб рухатись. [52]

У травні 2008 року в центрі міста Амштеттен було показано плакат ручної роботи, створений Елізабет, її дітьми та матір'ю в терапевтичному закладі. У повідомленні подякували місцевим людям за підтримку. "Ми, вся родина, хотіли б скористатися нагодою, щоб подякувати всім вам за співчуття до нашої долі", - написали вони у своєму повідомленні. "Ваше співчуття дуже допомагає нам подолати ці важкі часи, і це показує нам, що тут також є хороші та чесні люди, які нас дійсно піклуються. Ми сподіваємось, що незабаром настане час, коли ми зможемо знайти свій шлях назад до нормального життя ". [52]

Керстін возз'єдналася зі своєю сім'єю 8 червня 2008 року, коли її пробудили від штучно спричиненої коми . Лікарі сказали, що вона забезпечить повне одужання. [53]

Було виявлено, що Елізабет та її діти були більш травмовані, ніж вважалося раніше. Під час неволі Керстін виривав волосся на скупченнях, і, як повідомлялося, вона роздробила сукні, перш ніж набивати їх в туалет. Стефан не міг правильно ходити через зріст 1.73 , що змусило його схилитися у 1,68-metre-high (5 ft 6 in) льох. Також було виявлено, що звичайні повсякденні події, такі як затемнення вогнів або закриття дверей, занурюють Керстіна і Стефана в тривогу і панічні атаки . Інші троє дітей Елісавети, яких виховував батько, піддаються гніву та обуренню на заходах. [54]

В кінці липня 2008 року з'ясувалося, що Елізабет наказала своїй матері Розмарі вийти з вілли, яку вони ділилися, в секретному місці, яке їм встановила психіатрична клініка . Елізабет засмутилася пасивністю Розмарі в процесі виховання Елізабет. [55]

Адвокат Крістоф Гербст, який представляє Елізабет та її родину, сказав: "На щастя, все йде дуже добре"; вони проводять свій час, відповідаючи на сотні листів з усього світу. Фелікс, Керстін та Стефан, виховані під землею з матір'ю, навчились плавати. Усі діти Елісавети відвідували чотириденний літній табір, який організували пожежники, разом із 4000 іншими молодими відпочиваючими в серпні 2008 року. Діти, разом з матір'ю, також здійснювали одноденні поїздки, включаючи виїзди з плавання, на яких потрібно було дбати про те, щоб вони не були доступними для папарацці та захищали їх приватне життя. [56]

У березні 2009 року Елізабет та її діти були змушені переїхати з прихованого будинку сім'ї та повернулися до психіатричної клініки, де медичний персонал почав намагатися оздоровити сім'ю та об'єднати братів та сестер "наверх" та "внизу" під час попереднього рік. Повідомлялося, що Елізабет була збентежена і близька до поломки після того, як британський папараццо ввірвався в її кухню і почав фотографувати. [42]

Після суду Елізабет та її шість дітей переїхали до безіменного села на півночі Австрії, де вони живуть у будинку, що нагадує фортецю. [57] Всім дітям потрібна терапія, що триває. До факторів, які травмували дітей "наверх", можна відзначити, що Йозеф брехав їм про те, що їх мати відмовилася від них, про жорстоке насильство, яке вони отримували від нього в дитинстві, і з'ясували, що їх побратимів ув'язнили в погребі. Діти "внизу" отримують терапію через позбавлення від нормального розвитку, відсутність свіжого повітря та сонячного світла, поки живуть у підвалі, та зловживання, яке вони та їх матір отримали від Йосифа, коли він відвідував їх у підвалі. У всіх дітей можуть бути генетичні проблеми, характерні для дітей, народжених в інцестуальних відносинах. [58] Як сказали, Елізабет відсторонена від своєї матері Розмарі, яка прийняла розповідь Йозефа про приєднання Елісавети до культу і не займалася цим питанням, але Елізабет дозволяє своїм троє дітям, які виросли в будинку Йозефа та Розмарі, регулярно відвідувати бабусю. Розмарі живе одна в маленькій квартирі.

Стаття в березні 2010 року в The Independent зазначала, що Елізабет та її діти одужали надзвичайно добре, враховуючи важке життя, яке вони пережили так довго. [59] За словами сестри Йосифа, Крістіни, Елісавета любить проводити час за покупками, часто відвідуючи душі та керуючи автомобілем. Вона без проблем склала свій іспит на водіння. Повідомлялося, що її стосунки з Томасом, одним із її охоронців (який на 23 роки молодший за неї) [60] тривають, і він став фігурою старшого брата своїм дітям. Усі діти Елісавети склали нормальні стосунки між собою, і після проблем з травмуючими подіями троє дітей наверху повільно почали визнавати Елісавету своєю матір'ю. Діти із задоволенням перебувають на свіжому повітрі, грають у відеоігри та проводять час із мамою та бабусею. Незважаючи на їхні напружені стосунки, Елізабет та її мати Розмарі почали більше відвідувати один одного, і Елізабет, як повідомляється, пробачила матір, що повірила історії батька.

28 червня 2013 року працівники почали наповнювати підвал будинку Фріцла бетоном. Ліквідатор нерухомості Вальтер Анзбек заявив, що будівництво обійдеться в 100 000 євро і на його завершення піде тиждень. Будинок повинен був продаватися на відкритому ринку. Хоча більшість сусідів схвалили цю пропозицію, деякі вважали за краще знести майно через його сувору історію. [61] Особам, які шукають притулку, було запропоновано будинок для проживання. [62] Будинок був проданий за 160 000 євро в грудні 2016 року і буде перетворений на квартири. [63]

У травні 2017 року Йозеф Фріцл змінив своє ім'я на Йозеф Майрхофф, ймовірно, через те, що він вступив у бійку у в'язниці, внаслідок якої кілька зубів вибиті після того, як інші ув'язнені створили фальшивий профіль знайомств із своїм ім’ям та фотографією. [64] Марк Перрі, британський журналіст, який взяв інтерв'ю у Фріцла у своїй камері, каже, що він не показав зрікань за свої злочини. Він згадує, що він постійно говорив: "просто заглянь у підвали інших людей, там ти можеш знайти інших сімей та дівчат". [65]

У квітні 2019 року повідомлялося, що здоров'я Йозефа падає і що він не хоче більше жити. [66] [67]

ЗМІ

  • Життя та злочини Йозефа Фріцла змальовано у документальному фільмі Monster: The Josef Fritzl 2010 року. [68]

Список літератури

  1. Dahlkamp, Jürgen; Kraske, Marion; Von Mittelstaedt, Juliane; Röbel, Sven; Von Rohr, Mathieu (5 травня 2008). How Josef Fritzl Created his Regime of Terror. Spiegel Online. Архів оригіналу за 8 May 2008. Процитовано 6 травня 2008.
  2. Cellar in abuse case described. BBC News. 5 травня 2008. Архів оригіналу за 9 May 2008. Процитовано 6 травня 2008.
  3. The Amstetten Horror House: 8,516 Days in Darkness. Spiegel Online. 6 травня 2008. Архів оригіналу за 8 May 2008. Процитовано 6 травня 2008.
  4. Incest father Fritzl to be charged with murder of baby he threw in. Evening Standard (англ.). 4 вересня 2008. Процитовано 24 липня 2019.
  5. Susan Donaldson James (2 травня 2008). Elisabeth Fritzl’s Trauma Like ‘Walking Dead’. ABC News. Архів оригіналу за 6 September 2009. Процитовано 2 червня 2009.
  6. Hall, Allan (2008). Monster. London: Penguin. ISBN 978-0-14-103970-1.
  7. Profile: Josef Fritzl. BBC News. 19 березня 2009. Архів оригіналу за 1 May 2008. Процитовано 6 травня 2008.
  8. Sam, Adreas (16 травня 2008). Josef Fritzl's threats to gas family were a bluff. Daily Telegraph (London). Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 16 травня 2008.
  9. Elizabeth Stewart and agencies (9 травня 2008). 'The urge to taste forbidden fruit was too strong'. The Guardian (London). Архів оригіналу за 2 September 2013. Процитовано 12 травня 2008.
  10. 'Second man' at Austrian cellar. BBC News. 1 травня 2008. Архів оригіналу за 5 May 2008. Процитовано 6 травня 2008.
  11. Doctor found note from victim. BBC News. 29 квітня 2008. Архів оригіналу за 2 May 2008. Процитовано 19 травня 2008.
  12. Fritzl girl wakes from coma and is reunited with her family. The Daily Telgraph. 9 червня 2008. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  13. Landler, Mark (28 квітня 2008). Austria Says Man Locked Up Daughter. The New York Times. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 29 квітня 2008.
  14. Timeline: Austrian cellar case. BBC News. 19 березня 2009. Архів оригіналу за 1 May 2008. Процитовано 30 квітня 2008.
  15. DNA 'backs Austrian incest claim'. BBC News. 29 квітня 2008. Архів оригіналу за 2 May 2008. Процитовано 29 квітня 2008.
  16. Allen, Nick (29 квітня 2008). Lawyer: Fritzl denies rape and abduction. London: telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 2 May 2008. Процитовано 29 квітня 2008.
  17. Fritzl made daughter write 'fake' release letter. metro.co.uk. 1 травня 2008. Архів оригіналу за 2 May 2008. Процитовано 1 травня 2008.
  18. How Fritzl Planned To Blame Years Of Torture On Evil Sect. Daily Express. 2 травня 2008. Архів оригіналу за 5 May 2008. Процитовано 2 травня 2008.
  19. The Family Man of Amstetten: Double life of a pillar of Austrian society. The Independent. 27 жовтня 2011. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  20. Inside Josef Fritzl's cellar dungeon. BBC News. 30 квітня 2008. Архів оригіналу за 2 May 2008. Процитовано 10 травня 2008.
  21. Weaver, Matthew (28 квітня 2008). Timeline: Austrian cellar case. London: guardian.co.uk. Архів оригіналу за 2 September 2013. Процитовано 29 квітня 2008.
  22. Gammell, Caroline (16 березня 2009). Josef Fritzl trial: Elisabeth gave birth alone and afraid. The Telegraph. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 4 квітня 2018.
  23. Pidd, Helen (18 березня 2009). Timeline: Fritzl cellar case. The Guardian. Архів оригіналу за 1 December 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  24. Connolly, Kate (6 травня 2008). Fritzl began plans for dungeon in 1978. The Guardian. Архів оригіналу за 1 December 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  25. Connolly, Kate (16 березня 2009). Josef Fritzl trial: 'She spent the first five years entirely alone. He hardly ever spoke to her'. The Guardian. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  26. Secrets of the Cellar: John Glatt
  27. Wer ist Josef Fritzl? (German). ORF. 29 квітня 2008. Архів оригіналу за 6 July 2011. Процитовано 6 травня 2008.
  28. Bradley S. Klapper (2 травня 2008). Josef Fritzl: a shrewd liar and an obsessive tyrant. Associated Press. Архів оригіналу за 16 травня 2008. Процитовано 18 травня 2008.
  29. Joseph Fritzl Could Face Murder Charges. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  30. Sex slave dungeon: I knew Fritzl had raped his daughter, says man upstairs. The Evening Standard (London). 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 5 July 2018. Процитовано 4 квітня 2018.
  31. Police study old Fritzl sex case. BBC News. 2 травня 2008. Архів оригіналу за 3 May 2008. Процитовано 2 травня 2008.
  32. Mathieu, von Rohr (6 травня 2008). Der Fall Amstetten: Wie Josef Fritzl die Behörden täuschte. SPIEGEL ONLINE (German). Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  33. Sam, Andreas (10 травня 2008). Fritzl blames Nazis and speaks of mother's love. The Age (Melbourne). Архів оригіналу за 11 травня 2008. Процитовано 10 травня 2008.
  34. Balakrishnan, Angela (31 жовтня 2008). Josef Fritzl kept sick mother locked in attic, leaked papers reveal. The Guardian. Архів оригіналу за 3 September 2013. Процитовано 14 вересня 2012.
  35. Fritzl's troubled childhood analysed in court. The Guardian. 18 березня 2009. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  36. Fritzl trial-accused-hides-face-with-folder-in-court. The Telegraph. The Telegraph. 16 березня 2009. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  37. Fritzl lets the mask slip as his daughter tells her tragic story. The Independent. The Independent. 22 жовтня 2011. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  38. Austria incest suspect charged with murder. CNN International Edition: Europe. CNN. 13 листопада 2008. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  39. Austria incest trial under way. Al Jazeera English. 16 березня 2009. Архів оригіналу за 4 June 2011. Процитовано 14 вересня 2012.
  40. Booth, Jenny; Boyes, Roger (16 березня 2009). Josef Fritzl claims he was abused as a child. Times Online (London). Архів оригіналу за 4 June 2011. Процитовано 17 березня 2009.
  41. Josef Fritzl: The absolute ruler of his underground concrete hell. The Scotsman. The Scotsman. 17 березня 2009. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  42. Connolly, Kate (14 березня 2009). Fritzl trial puts spotlight on Austria but grisly case leaves long shadow. The Guardian (London). Архів оригіналу за 6 September 2013. Процитовано 16 березня 2009.
  43. altereddimensions.net/2016/elisabeth-fritzl-case-mother-six-children-held-in-underground-dungeon-for-24-years
  44. Boyes, Roger (18 березня 2009). Josef Fritzl on suicide watch as "avenging angel" daughter gives damning testimony. Times Online (London). Архів оригіналу за 4 June 2011. Процитовано 22 березня 2009.
  45. Elisabeth Fritzl 'was in court to watch father'. Metro. 18 березня 2009. Процитовано 19 березня 2009.
  46. Elisabeth Fritzl: I never want to see my father Josef again. Daily Telegraph. 11 травня 2008. Архів оригіналу за 22 березня 2009. Процитовано 19 березня 2009.
  47. Naughton, Philippe (19 березня 2009). "Fritzl met Elisabeth's eyes that changed his mind," says lawyer. Times Online (London). Архів оригіналу за 4 June 2011. Процитовано 22 березня 2009.
  48. Josef Fritzl admits all charges. BBC News. 18 березня 2009. Архів оригіналу за 21 березня 2009. Процитовано 19 березня 2009.
  49. Boyes, Roger (20 березня 2009). Jozef Fritzl: no plans for investigation into police and social service failings. Times Online (London). Архів оригіналу за 4 June 2011. Процитовано 22 березня 2009.
  50. Pancevski, Bojan (22 березня 2009). Fritzl prison has gym, choir and tennis classes. The Times of London. Процитовано 23 вересня 2010.
  51. Cellar father refuses to explain. BBC News. 30 квітня 2008. Архів оригіналу за 2 May 2008. Процитовано 30 квітня 2008.
  52. Hall, Alan (15 травня 2008). Amstetten cellar victims thank town for support. The Independent (London). Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 15 травня 2008.
  53. Cellar incest girl 'will recover'. BBC News. 11 червня 2008. Архів оригіналу за 29 вересня 2008. Процитовано 12 червня 2008.
  54. Hall, Allan (21 серпня 2008). Fritzl's victims face life in care. The Age (Melbourne). Архів оригіналу за 5 September 2008. Процитовано 9 вересня 2008.
  55. Mulchrone, Patrick (25 липня 2008). Fritzl family split: Elisabeth kicks Rosemarie out of safe house. The Mirror. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  56. Austrian abuse victims slowly exposed. The Sydney Morning Herald. Associated Press. 12 липня 2008. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 25 травня 2016.
  57. Boyes, Roger (21 березня 2009). Elisabeth Fritzl seeks refuge with children in a fortress. Times Online (London). Архів оригіналу за 9 May 2009. Процитовано 22 березня 2009.
  58. Boyes, Roger (20 березня 2009). Josef Fitzl's upstairs, downstairs families united for a new life in the open. Times Online (London). Архів оригіналу за 4 June 2011. Процитовано 22 березня 2009.
  59. Whatever became of Elisabeth Fritzl?. The Independent. 21 квітня 2010. Архів оригіналу за 6 August 2011. Процитовано 29 липня 2011.
  60. Josef Fritzl's daughter's secret new life revealed 10 years after he was jailed. The Daily Mirror (London, England: Reach plc). 19 березня 2019. Архів оригіналу за 5 April 2019. Процитовано 5 квітня 2019.
  61. Josef Fritzl's cellar in Austria concreted in. BBC. 20 червня 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  62. Josef Fritzl's 'House of Horror' to be offered to ASYLUM SEEKERS - because no one wants it. London, England: Northern and Shell Media. 23 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  63. House where Josef Fritzl held daughter captive is sold. The Irish Times. 6 грудня 2016. Архів оригіналу за 7 December 2016. Процитовано 6 грудня 2016.
  64. Josef Fritzl (82) heißt jetzt mit Nachnamen Mayrhoff [Josef Fritzl (82) is now named by the surname Mayrhoff]. Heute (German). Heutectic. 12 травня 2017. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  65. Archived copy. Архів оригіналу за 5 April 2019. Процитовано 5 квітня 2019.
  66. Fritzl will nicht mehr leben [Fritzl does not want to live anymore]. OE24 (нім.) (Österreich, Germany). 16 березня 2019. Архів оригіналу за 6 квітня 2019.
  67. Olsen, Martine Berg (19 березня 2019). Josef Fritzl is ill and ‘doesn’t want to live anymore’. Metro. Архів оригіналу за 6 April 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  68. Monster: The Josef Fritzl Story. Процитовано 24 липня 2019.

48°07′03″ пн. ш. 14°52′14″ сх. д.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.