Станиславівський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)
Станиславівський повіт (пол. Powiat stanisławowski, нім. Bezirk Stanislau) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австрійської імперії та Австро-Угорщини. Повіт існував у період з 1855 до 1918 року. Адміністративним центром було місто Станиславів.
Округ | Станиславівський (до 1867) |
Коронний край | Королівство Галичини та Володимирії |
Країна | Австрійська імперія Австро-Угорщина |
Центр | Станиславів |
Створений | 29 вересня 1855 |
Площа | 806,1 км² (1880) |
Населення | 86 700 (1880) |
Найбільші міста | Станиславів, Галич |
Історія
Проголошений у 1854 році[1] та утворений 29 вересня 1855 р. у складі 25 громад (гмін). 1867 року в ході адміністративної реформи до нього приєднано Галицький повіт з 35 громад, також передані громади Озерце, Кінчаки і Кремидів з Монастириського повіту, Тисменичани і Забережжя — з Надвірнянського повіту та Чукалівка — з Богородчанського повіту (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Галицький судовий повіт). Таким чином Станиславівський повіт охоплював територію Тисменицького та частково Богородчанського, Галицького, Калуського й Надвірнянського районів Івано-Франківської области.
Станом на 1879 рік, повіт налічував 75 населених пунктів, розподілених по 62 кадастрових кварталах[2].
У листопаді 1918 року повіт увійшов до складу ЗУНР, ставши одним з повітів цієї Української держави.
Урядники
Старости
- Юлій Прокопчиць
Див. також
Примітки
- Stupnicki H. Geograficzno-statystyczny opis królestwa Galicyi i Lodomeryi, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą. — Lwów : Madfes i Bodek, 1869. — S. 99. (пол.)
- Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879. — Lwów, 1879. (пол.)
Література
- Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. — Lwów 1871—1914. (пол.)