Богородчанський повіт

Богородчанський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки і Польщі.

Богородчанський повіт
ОкругСтаніславський
Коронний край Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія
Австро-Угорщина
ЦентрБогородчани
Створений 1854
Площа 541,72 км²
Населення 51 892 (1869)
Найбільші міста Богородчани, Солотвин
Богородчанський

пол. Powiat Powiat bohorodczański

Місто Богородчани
Найбільше місто Богородчани
Країна  Польська Республіка
Регіон Станиславівське воєводство
Гміни 37
Населення
 - повне 52 895 (1921)
 - густота 61,9
Площа
 - повна 854 км²
Дата заснування 1867
Дата ліквідації 1 квітня 1932

Австрійська імперія, Австро-Угорщина

Богородчанський повіт утворений у 1854 р. У 1867 р. до Богородчанського повіту з 18 громад (ґмін) приєднано Солотвинський з 24 громад (гмін). Однак поділ судових органів у вигляді двох окремих адміністрацій зберігався попереднім.

На 1910 р. повіт поділявся адміністративно на 39 громад, земельно — на 34 кадастральні гміни та займав площу 893 км². Населення повіту становило: на 1900 р.— 61 665 осіб, на 1910 р. — 69 463 особи. Українці-грекокатолики становили 82 % населення повіту (1907)[1].

Посли до Галицького сейму

По округу № 29 IV курії (до 1867 р. включав Богородчанський і Солотвинський повіти, надалі збігався з укрупненим Богородчанським повітом) послами (в сучасному значенні — депутатами) до Галицького сейму були:

У складі ЗУНР

У листопаді 1918 р. проведені вибори до органів влади ЗУНР. Повіт входив до Станиславівської військової округи Станиславівської військової области ЗУНР. Повітовим комісаром був начальник суду Лев Ткачук, після нього — д-р Осип Охримович. Делегатом до УНРади обраний Дмитро Паневник.[2] Наприкінці травня 1919 року внаслідок наступу прибулої з Франції Армії Галлера при синхронному ударі в спину румунських військ повіт був окупований поляками, а частини УГА Гірська бригада УГА і група «Глибока» були відрізані та змушені перейти через Карпати на Закарпаття, де були інтерновані.

Під польською окупацією

Включений до складу Станіславського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 46 поселень (з них 1 місто, 36 сільських гмін і 7 фільварків) зі 12 467 житловими будинками. Адміністративним центром повіту було місто Богородчани, а загальна чисельність населення повіту складала 56 845 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 49 928 — греко-католики, 2 984 — римо-католики, 3 132 — юдеї, 801 — інших визнань. Площа повіту — 893 км².

Зміни адміністративного поділу

Повіт поділявся на самоврядні громади ґміни, які були утворені в 1867 р. під час адміністративної реформи.

Розпорядженням Ради міністрів 30 травня 1931 року села Майдан і Присліп передані з Калуського повіту до Богородчанського[3].

1 квітня 1932 року повіт ліквідовано, а його територію розділено між надвірнянським і станіславським повітами.

Міста (Міські ґміни)

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1923 рр. — 36

1923—1925 рр. — 35

1925—1931 рр. — 34

1931—1932 рр. — 36

  1. Біткув (Битків) — в складі повіту з 1920 до 01.04.1923. Передано до Надвірнянського повіту
  2. Молоткув (Молодків) — в складі повіту з 1920 до 01.07.1925. Передано до Надвірнянського повіту

Передані до Надвірнянського повіту після ліквідації:

  1. Бабче
  2. Боґрувка (Богрівка)
  3. Дзвіняч
  4. Ґрабовєц
  5. Журакі
  6. Зажече (Заріччя)
  7. Космач
  8. Кричка
  9. Кживєц (Кривець)
  10. Майдан — ґміна приєднана 02.05.1931 з Калуського повіту
  11. Манастерчани (Монастирчани)
  12. Манява
  13. Маркова
  14. Пороги
  15. Пжислуп (Присліп)— ґміна приєднана 02.05.1931 з Калуського повіту
  16. Раковєц (Раковець)
  17. Росульна (Росільна)
  18. м. Солотвіна
  19. Старуня
  20. Яблонка (Яблунька)

Передані до Станіславського повіту після ліквідації:

  1. Богородчани Старе (Старі Богородчани)
  2. Ґлембокє (Глибока)
  3. Глєбувка (Глибівка)
  4. Горохоліна
  5. Гринювка (Гринівка)
  6. Іванікувка (Іваниківка)
  7. Ляховце
  8. Лесювка (Лесівка)
  9. Лисєц (Лисець)
  10. Лисєц Стари (Старий Лисець)
  11. Нєвошин (Новошин)
  12. Похувка (Похівка)
  13. Посєч (Посіч)
  14. Садзава (Саджава)
  15. Стебнік (Стебник)
  16. Хмєлювка (Хмелівка)

* Виділено міста та містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Староста
  • Юзеф Новак

Сучасність

Нині на території Богородчанського повіту розташована адміністративна одиниця Івано-Франківської області — Богородчанський район.

Джерела
  • Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008.

Посилання

Примітки
  1. Українці. Частка у населенні повітів
  2. Павлишин О. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад-грудень 1918 року).
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 30 marca 1931 r. o zmianie granic powiatów kałuskiego i bohorodczańskiego w województwie stanisławowskiem. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.