Станіслава Палеолог
Станіслава Філіппіна Палеолог (пол. Stanisława Filipina Paleolog; нар. 4 травня 1892 року, Грімне, Австро-Угорщина (село у Львівському районі (колишній Городоцький район) Львівської області) — пом. 3 грудня 1968 року, Пенлей, Уельс) — польська військовослужбовець, майор Війська Польського і комісар Державної поліції Польщі. Міністр польського уряду у вигнанні.
Станіслава Палеолог | |
---|---|
пол. Stanisława Filipina Paleolog | |
| |
Народження |
4 травня 1892 с. Грімне (нині — село у Львівському районі (колишній Городоцький район) Львівської області) |
Смерть |
3 грудня 1968 (76 років) Пенлей, Уельс |
Приналежність | Польща |
Рід військ | поліція, сухопутні війська |
Роки служби | 1918—1946 |
Звання | майор (комісар поліції) |
Війни / битви | |
Нагороди | |
Станіслава Палеолог у Вікісховищі |
Біографія
Навчалась у Львівській школі-інтернаті для дівчат сестер Бенедиктинок. Пізніше навчалася в Академії торгівлі у Львові[1].
Під час Першої світової війни брала участь у роботі Польської військової організації[2]. Під час польсько-української війни в листопаді 1918 року приєдналася до Цивільної сторожі, і у званні капрала брала участь в обороні Львова[3]. Служила на посадах кур'єра і санітарки. Було тяжко поранено[4]. У грудні 1918 року перейшла до складу Жіночої громадянської міліції, а потім до Добровольчого жіночого легіону, який допомагала створювати. В легіоні служила кур'єром (на такій же посаді служила в легіоні і її сестра Гелена[5]). Пізніше ад'ютантом командира легіону Олександри Загурської.
Після створення 1 квітня 1920 року відділу добровольчого жіночого легіону при мобілізаційній секції I відділу Штабу військового міністерства у званні підпоручика працювала ад'ютантом командира відділу майора А. Загурської[4]. Пізніше керувала рефератом кадрів. У 1920 році в складі легіону брала участь у бойових діях під Варшавою під час польсько-радянської війни[5].
З 1922 по 1924 рік працювала керуючим у шпиталі св. Лазаря у Кракові. У 1925 році переведена на службу в Державну поліцію. З 1925 року займалася організацією і керувала Жіночою секцією польської поліції, після чого була керівником медичної експертної VI бригади при Слідчому комітеті[Ком. 1][6]. Займалася боротьбою з проституцією та торгівлею людьми[2]. Отримала чин аспіранта 1 січня 1928 року. З 1935 по 1939 роки керувала рефератом офіцерів і рядових співробітників (кадровим управлінням) Жіночої поліції при Центральній слідчій служби головного управління Державної поліції. Їй було присвоєно чин підкомісара[7], а 1 січня 1939 року — комісара поліції.
Після початку Другої світової війни та німецької окупації Польщі служила в польській поліції Генерал-губернаторства. Одночасно брала участь у підпільних організаціях Союзу збройної боротьби і Армії Крайової. Використовуючи своє становище в поліції, займалася організацією і навчанням солдат розвідувально-наглядових бригад і жіночих розвідувально-диверсійних підрозділів[2]. Була одним з організаторів Корпусу державної безпеки підпілля. Була членом Головного штабу Армії Крайової. Брала участь у боях під час Варшавського повстання 1944 року у складі бойових груп I округу «Радвань» (Середмісце) і групи «Хробри II» як офіцер з розвідки[8]. Курувала виробництво озброєння. Після поразки повстання їй вдалося покинути Варшаву з групами цивільних.
10 серпня 1946 року під загрозою арешту залишила Польщу[2]. Спочатку приєдналася до частин Другого польського корпусу в Італії, потім вийшла у відставку і переїхала до Лондона. 15 жовтня 1954 року президент Польської республіки у вигнанні Август Залеський призначив її до складу польського Цивільного суду в Лондоні[9]. 11 жовтня 1955 року стала міністром у першому уряді Антонія Пайонка[10].
У 1957 року опублікувала книгу «The Women Police in Poland 1925—1939»[11]. Померла 3 грудня 1968 року в Пенлей (Уельс)[2].
Визнання та нагороди
У 1929 році Daily Express назвав Палеолог «польською Жаною д'Арк», підкреслюючи її внесок у боротьбу з торгівлею людьми та сексуальною експлуатацією жінок.
У листопаді 2019 року на честь Станіслави Палеолог була встановлена меморіальною дошкою на місці її поховання в Манчестері до 100-річчя польської поліції. Дошка була ініціативою польської поліції, Генерального консульства Республіки Польща в Манчестері та польської Церкви Божого Милосердя.
Примітки
- Коментарі
- Перебував на вулиці Даниловчевській у Варшаві
- Джерела
- Ryszard Czerski. Komendantka. «Gazeta Policyjna». 41, 1999-11-07. s. 8.
- Jerzy Paciorkowski. Stawiano je za wzór (пол.). Процитовано 6 березня 2015.
- Semper Fidelis. Obrona Lwowa w obrazach współczesnych : [пол.]. — Lwów / Warszawa : Straż Mogił Polskich Bohaterów / Oficyna Wydawnicza Volumen, 1930 / 1990. — С. Tab. 192.
- Wanda Kiedrzyńska. Zarys Historii Wojennej O. L. K. (Ochotnicza Legia Kobiet). — Warszawa : Wojskowe Biuro Historyczne, 1931. — P. 9,19,31.
- Maria Bruchnalska. Z obrony bohaterskiego Lwowa i Małopolski Wschodniej. Udział ziemianel. — Lwów : Zjednoczenie Polskich Chrześcijańskich Towarzystw Kobiecych, 1930. — P. 8.
- Rozpusta z myszką. onet.pl (пол.). 2015. Процитовано 6 marca 2015.
- Stanisława Paleolog. audiovis.nac.gov.pl (пол.). Процитовано 6 marca 2015.
- Batalion „Chrobry II” (Zgrupowanie). pw44.pl (пол.). Архів оригіналу за 20 лютого 2010. Процитовано 6 marca 2015.
- Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej Nr 14, Londyn 2 listopada 1954 roku, s. 84. Karol Siemaszko, Sąd Obywatelski …, s. 44-46.
- K. Zimoń (1 marca 2015). 26 Lutego br. minęło 90 lat od przyjęcia pierwszej polskiej Policjantki do Policji. polskasiecpolicjantek.pl (пол.). Процитовано 6 marca 2015.[недоступне посилання з Май 2019]
- Stanisława Paleolog. The Women Police of Poland, 1925 to 1939 : [англ.] / Translation by Eileen Garlinska. — Westminster, 1957. — 145 p.
Література
- Pogrzeb bohaterki ś. p. Wandy Lechowin // Gazeta Lwowska : газета. — Nr 294 z 22 grudnia 1928. — S. 4.
- Stanisław Nicieja. Cmentarz Obrońców Lwowa. — Wrocław - Warszawa - Kraków, 1990. — P. 176.
- Karol Siemaszko, Sąd Obywatelski w Londynie. Organizacja i orzecznictwo, Wydawnictwo Rys, Poznań 2013, ISBN 978-83-63664-25-1.
- Sprengel B., Stanisława Filipina Paleolog — oficer Wojska Polskiego i Policji Państwowejw: Wojenna służba Polek w II wojnie światowej. Materiały IX sesji popularnonaukowej połączonej z II Zjazdem Kombatantek w Toruniu w dniach 6-7 listopada 1999 r., red. M. Golon, K. Minczykowska, Toruń 2000 r., s. 253—260.
Посилання
- Michał Krzysztof Wykowski, Przemysław Majewski. panstwowa.policja.pl (пол.). Paleolog Stanisława Filipina (1892 - 1968). Процитовано 6 marca 2015.
- Stanisława Filipina Paleolog. 1944.pl (пол.). Процитовано 6 marca 2015.
- Stanisława Filipina Paleolog (пол.). Policyjny Magazyn Historyczny. 2008. Процитовано 6 березня 2015.
- K. Zimoń (1 marca 2015). 26 Lutego br. minęło 90 lat od przyjęcia pierwszej polskiej Policjantki do Policji. polskasiecpolicjantek.pl (пол.). Процитовано 6 marca 2015.