Грімне

Одна з перших згадок про село датується в документах 1410 роком. На початку XVI століття село Грімне згадується як Громно і Грумно або Румно. Ймовірним його засновником села може бути Станіслав Ходч, тодішній русинський воєвода і староста Камєнеця і Галичу, а згодом каштелян і староста Львова, староста генерал Русі, коронний польний гетьман і великий маршал Корони. У 1471 році він заснував у Грімні римо-католицьку парафію, яка належала до найстаріших церковних установ у цій місцевості. Старша була лише у Городку, заснована в 1372 році. Перша дерев’яна церква була побудована в Грімні у 1618 році, після чого вона була зруйнована татарами. Вона була відбудована у 1620 році й прослужив понад 100 років.

Дерев'яна церква Преображення Господнього.

За люстрацією 1515 р. в селі було 24 лани з кметями, корчма. Відомо що у 1602 році Пеленичка Андрій написав Євангеліє яке зберігалось у Грімні, а тепер у Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі.[2]

Село зазнавало набігів татар, так у 1648 р. половину жителів села було полонено, спалено церкву і корчму, а багато тих, що залишилися повмирали від різних хвороб. В 1880 р. у селі проживало 2239 осіб. За релігійною належністю було — 1428 греко-католиків, 763 римо-католиків, 31 єврей, 17 інших віросповідань. У 1880 році в Грімні проживало: 780 поляків (у тому числі 763 католики), 1442 русини (українці), 31 євреї та 17 німців (австрійці)[3]

У другій половині XIX століття у селі було придбані маєтки родом графа Ланцкоронських, який володів ними до 1939 року. Першим спадкоємцем цієї родини був Кароль Антоні, граф Ланцкоронський (1848-1933), тоді маєтком володіли його дочки: Аделаїда (1903-1980) та Кароліна (1898-2002). За їх ініціативою у 1936-1940 роках поруч із дерев’яною церквою було збудовано нову, цегляну. Вона була закінчена під час війни. На прохання радянської влади в 1940 році дерев'яну церкву зруйнували, хоча цегляну ще не добудували, і коли польське населення було змушене емігрувати під республіканські угоди, в 1953 р. влада наказала знести мурований храм.[4]

Церква УГКЦ в селі Грімне

Храм Успіння Пресвятої Богородиці

Вид з вікна одного із жителів

Грімненська сільрада утворилася 27 січня 1940 р. та знаходилася у будинку-плебанії, який тепер належить Українській греко-католицькій церкві. Під час Другої світової війни 60 жителів села було вивезено на примусові роботи в Німеччину, 139 чоловіків мобілізовано до Червоної армії. Деякі жителі села входили до лав УПА воюючи за незалежність Батьківщини. За даними радянських каральних органів велика кількість жителів Грімного активно діяла в підпіллі та допомагала ОУН. Провідником місцевої сітки ОУН був Тріль Онуфрій, який загинув у бою з військами МГБ. У 1944 р. відділи УПА ліквідували польську бойову пляцувку з 40 осіб, що знаходилась на території села, їх поховано на місцевому польському цвинтарі[5]. 23 лютого 1947 року в селі було оточено в одній із хат та вбито трьох вояків УПА. Тепер у центрі села знаходиться пам'ятний хрест воякам УПА які загинули у боротьбі за волю України.

У 1947 році у селі Грімне діяв підпільний штаб командира УПА Романа Шухевича. Ця криївка згадується у спогадах охоронця Романа Шухевича — Михайла Зайця — «Зенка». Зокрема Він розповідає, що підпільний бункер Р. Шухевича у с. Грімне Дарія Гусяк організувала у будинку священника Пантелеймона Місюренка. За свідченнями Марії Гусяк, 5 березня 1948 р. на цій підпільній квартирі М. Заєць убив міліціонера, який зайшов у будинок для перевірки документів і випадково побачив двох озброєних воїнів ОУН.

Стара хата в селі Грімне із деревом якому близько 100 років

Зараз у цій раніше конспіративній хаті ентузіасти засновали музей Романа Шухевича.

На південній околиці села стоїть дерев'яна церква Преображення Господнього, яка до 1990-х років належала православній громаді. Існуюча триверха церква збудована у 1777 р. на місці давнішої. На це вказує різьблений напис на надпоріжнику дверей до бабинця (переклад з «Інскрипції на дерев'яних церквах» В.Слободян): «Збудований дім Божий за священого ієрея Івана року Божого 1777 місяця травня 23». Під час одного з ремонтів добудована захристія з північної сторони вівтаря і частково нави, та присінок з заходу бабинця. Триярусний різьблений і золочений іконостас походить з XIX ст. Стіни церкви вкриває олійний живопис XX ст. Цікаво, що на південь від святині, одна біля одної, стоять дві дерев'яні дзвіниці: ліворуч — приземиста, стара, ще з 1777 року, частково пошкоджена пожежею 1980 року, праворуч — нова двоярусна стовпова з 1990 року, розміром 4,8×4,8 м, збудована майстром Іваном Рубахою з Кліцка. Дерев'яна церква доволі великих розмірів (20,0 х 10,7 м), має такі деталі, як трафаретні орнаменти на карнизах білого кольору. Бані храму незвично приплюснуті, а ось ліхтарики над ними навпаки витягнуті вгору, що додає церкві завершеного силуету. Церква належить громаді УГКЦ.

Поряд із дерев'яним храмом є нова мурована церква Успіння Пресвятої Богородиці, яка була освячена 21 серпня 2011 року владикою УГКЦ Тарасом (Сеньківим).

З північного боку села, знаходиться мурована церква Преображення Господнього, що належить громаді ПЦУ. Будівництво даного храму закінчено у 2001 р. Священник: Мирослав Попович[6]. Попередній священик був Синевський Павло. Православна церква була збудована на місці православної каплички.

У 2009 р. у Грімні була повінь. Центральну річку Гасисько розмило. За переписом 2017 р. населення Грімного налічувало 1290 осіб, та зареєстровано 384 господарські двори. У селі діють: Грімнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, дитячий садок, будинок культури «Просвіта».

Грімненська загальноосвітня школа

До 2011 директором був Голубник Григорій Федорович. З 2011 року директором школи є Кіндрат Богдан Федорович.

Панорама села Грімне поблизу православної церкви

Головою ради станом на 15 листопада 2015 року сiльським головою є Дiдик Олеся Василiвна. Членами сільради є 16 осіб з яких 93,8% становлять позапартійні депутати і 6,3 % Політична партія Всеукраїнське об'єднання «Свобода».

	Комарно, Кліцько	Льопи, Яструбків, Сороки	Гуменець
	Андріянів	𝒩	Дмитре
		𝒲    Грімне    ℰ
		𝒮
	Підзвіринець, Лівчиці	Татаринів	Велика Горожана, Трудове

В поселенні народився:

• Панас Андрій Степанович (1971—2013) — український політик, підприємець.
• Станіслава Філіппіна Палеолог (1892-1968) — польська військовослужбовець, майор Війська Польського і комісар Державної поліції Польщі. Міністр польського уряду у вигнанні.

• Грімненська загальноосвітня школа
• Грімненська сільська рада
• Музей підпільного штабу УПА генерала Романа Шухевича

• Погода в селі Грімне
• Погода в селі Грімне
• Дерев'яна церква в селі Грімне
• Rumno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 11. (пол.)