Станіслав Нараєвський
Станіслав Нараєвський (пол. Stanisław Narajewski; 17 січня 1860, Куровичі — 23 лютого 1943, Львів — польський римо-католицький священник, доктор богослов'я, етик, професор і ректор Львівського університету (1922—1923).
| Станіслав Нараєвський | |
|---|---|
| Stanisław Narajewski | |
| Основні відомості | |
| Народження |
17 січня 1860 с. Куровичі, нині Золочівський район Львівська область Україна |
| Країна: |
.svg.png.webp){kind=small} Польська Республіка |
| Альма-матер: | Львівський університет, Інсбруцький університет |
| Заклад: | Львівський університет |
| Конфесія: | РКЦ |
| Смерть: | 23 лютого 1943 (83 роки) |
| м. Львів | |
| Місце поховання: | Личаківський цвинтар |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | священник |
| Основні інтереси: | богослов'я, канонічне право, катехитика, соціологія |
| Звання: | професор |
| Ступінь: | доктор богослов'я |
| Титул: | Ректор Львівського університету (1922—1923) |
Життєпис
Народився в сім'ї Яна і Олександри з Карасинських. У 1872—1879 роках навчався в Бережанській гімназії, потім — у Львівському університеті: право (1879—1883) і богослов'я (1884—1888). 22 липня 1888 року отримав священичі свячення. Продовжив богословські студії в Інсбруку в 1889—1892 роках і завершив їх докторським ступенем.
Після повернення до Львова був префектом в духовній семінарії та вчителем релігії в міській народній жіночій школі св. Антонія (1892—1897). Викладав також наукову методологію і катехитику на богословському факультеті Львівського університету. У 1894 році отримав габілітацію з морального богослов'я, 1897 року став заступником професора, а від 1899 року — надзвичайним професором, врешті 1902 року — звичайним професором. Викладав також соціологію, а після 1920 року — канонічне право. Тричі був деканом богословського факультету. У 1922—1923 академічному році був ректором Львівського університету, а наступного року виконував функції проректора. У 1933 році вийшов на пенсію. 15 грудня 1936 року отримав титул почесного професора богословського факультету Львівського університету[1].
Поза викладацькою діяльністю, працював у митрополичій курії, де був захисником подружнього вузла, референтом консисторії, просинодальним екзаменатором і цензором книг. Був почесним каноніком львівської капітули РКЦ. Помер у лютому 1943 у віці 83 років і був похований на 12 полі Личаківського цвинтаря.
Творчий доробок
Редактор і видавець місячника «Adoracja». Видав кілька праць:
- «Moralność chrześcijańska a etyka najnowsza» (1901)
- «Katechetyka w teorii i praktyce. Podręcznik dla katechetów w szkołach pospolitych ludowych» (1902)
- «O aktach moralnie dobrych» (1926)
- До видання «Encyklopedia. Zbiór wiadomości z wszystkich gałęzi wiedzy» (1898, 2 томи) опрацював гасла про релігію та історію Церкви.
Примітки
- Nominacje na Uniwersytecie Lwowskim i Politechnice // Gazeta Lwowska. — Nr 295 z 23 grudnia 1936. — S. 3.
Джерела
- Ludwik Grzebień. Stanisław Narajewski // Słownik polskich teologów katolickich. — tom VI: 1918—1981, K-P (pod redakcją Ludwika Grzebienia), Akademia Teologii Katolickiej. — Warszawa 1983.
- Stanisław Łoza. Czy wiesz kto to jest? Uzupełnienia i sprostowania. — Warszawa 1939 (тут подане місце народження Вижняни тепер Золочівського району).