Стара Любовня

Стара Любовня (словац. Stará Ľubovňa) — місто на Спиші над р. Попрад, розташоване на півночі східної Словаччини на українсько-словацько-польському етнічному пограниччі. Раніше (до 1920 року) це місто входило до складу комітату Спиш. Адміністративний центр Старолюбовнянського округу. Старолюбовнянський округ в 1961 р. мав 26 укр. сіл з 14 400 мешканців (на всіх 44 з 37 400 меш.).

Місто Стара Любовня
словац. Stará Ľubovňa  [?]

±к:нп, засновані 1292 ±к:нп, засновані 1292

герб
Любовн'янський Град
Любовн'янський Град
Основні дані
49°19′01″ пн. ш. 20°40′59″ сх. д.
Країна  Словаччина
Край Пряшівський
Округ Стара Любовня → SPARQL ←
Столиця для Стара Любовня
Перша згадка 1292 (Libenow)[1]
Засновано 1292
Водойма Попрад (річка)
Висота над р.м. 532 м
Площа 30,786 км²
Населення 16 348 осіб (31 грудня 2017)[2]
Міста-побратими Новий Сонч, Балчик
Телефонний код +421-052
Автомоб. ном. SL
Поштовий індекс 064 01
Місцева влада
Вебсторінка staralubovna.sk
Староста[3] Міхал Біґаніч
Ідентифікатори і посилання
код LAU (NUTS) SK526665[4]
OpenStreetMap ↑388238 ·R (Стара Любовня)
GeoNames 723505
Транспорт, відстані
До крайового центру
 — фізична 54 км
До Братислави
 — фізична 293 км
Карта
Стара Любовня (Пряшівський край)
Джерела:
    •  Стара Любовня у Вікісховищі

    Історія

    Вперше згадується 1292 року. У 1412–1772 Стара Любовня була головним містом 15 спиських міст, відданих 1412 угорським королем Жигмонтом Польщі. 8 листопада 1918 тут створилася Народна рада місцевих русинів-українців, яка висловилася за приєднання до Української держави.

    Культура

    Середньовічний замок, музей, скансен, гімназія. У місті є 3 римо-католицькі костели: костел св. Мікулаша з кінця 13 ст., костел св. Петра і Павла з 1999 р., костел св. Йозефа з 1943 р., греко-католицька церква, православна та протестантська громади міста свої церкви будують.

    Населення

    У місті проживає 16 338 осіб.

    Національний склад населення:

    Склад населення за приналежністю до релігії:

    Галерея
    • Вид на скансен в Старій Любовні з замку
    • Романська церква
    • Старо-Любовнянський замок
    • Старо-Любовнянський замок, з висоти пташиного польоту
    • Дерев'яна греко-католицька церква св. Архангела Михаїла в скансені

    Цікаві факти

    Саме у Старій Любовні виник перший після розпаду Австро-угорської монархії народний орган закарпатських українців — Руська Народна Рада, яка виступила під гаслом злуки з незалежною Україною. В ухваленому 8 листопада 1918 року «Маніфесті до русинів Угорщини» було заявлено: «На другому боці Карпат живуть такі ж самі русини, як і ми. Їх мова, звичаї такі ж, як і у нас, а тому вони наші брати. З ними ми етнографічно ставимо один великий багатомільйонний народ…»[5]. У 1919 році Старо-Любовнянська Народна Рада, об'єднавшись з Пряшівською Народною Радою, увійшла до складу Центральної Руської Народної Ради[6], першим головою якої став Августин Волошин[7].

    Відомі люди

    У місті народилась:

    Помер у місті:

    Примітки
    1. Vlastivedný slovník obcí na Slovensku / за ред. M. Kropilák — Bratislava: VEDA, vydavateľstvo Slovenskej akadémie vied, 1978. — Т. 3.
    2. Počet obyvateľov SR k 31. 12. 2019 — Братислава: Štatistický úrad Slovenskej republiky, 2020.
    3. Останні вибори до органів місцевого врядування Словаччини відбулися 11 листопада 2018 року. Дані про голову місцевого уряду можуть бути неактуальними.
    4. Stará Ľubovňa. ŠÚ SR: sodbtn.sk (словац.). // детальні статистичні дані
    5. Ірина Павлівна Невицька. // Українці Словаччини.
    6. Документи свідчать… (22) З архіву Миколи Мушинки
    7. Вегеш М. М. Бескид Антон Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
    8. Przyboś A. Potocki Dominik h. Pilawa (zm. 1683) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 803. (пол.)

    Література

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.