Стародубський повіт (Російська імперія)

Стародубський повіт (пол. Powiat starodubowski, рос. Стародубский уезд) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії та РРФСР. Центр повіту місто  Стародуб.

Стародубський повіт
Герб повітового центру
Губернія Чернігівська губернія
Центр Стародуб
Створений 1781
Площа 3421
Населення 144 833 осіб (1897)
Густота 42.3 осіб / км²
Попередники  Польща Стародубський повіт

Повіт створений в 1781 році в складі Новгород-Сіверського намісництва, в 1797 році перейшов до новоствореної Малоросійської губернії, з 1802 року в Чернігівській губернії. 1919 року повіт передано до Гомельської області РРФСР, а у 1926 — до Брянської області. 1929 року повіт скасовано, а землі поділено на райони.

Знаходився в північно східній частині губернії, межував на півдні з Новгород-Сіверським, заході Новозибковським, півночі Суразьким і Мглинським повітами Чернігівської губернії та з Орловською губернією на сході. З півночі на південь мав довжину в 61 версту (65 км), з заходу на схід — 71 версту (76 км). Площа повіту, за Стрельбицьким, становила 2 892 верст², за межуванням — 3006 верст² (3 421 км²). Населених пунктів було 384.

Адміністративний поділ

Мапа повіту

Повіт поділявся на 3 стани і 12 волостей:

Волость Волосний центр Кількість
сільських общин[1]
І стан
Понуровська Понуровка 27
Соловська Солова 27
Нижневська Нижне 36
Лищицька Лищичі 27
ІІ стан
Яцковська Яцковичі 47
Стародубська Стародуб 42
Гарцевська Гарцеве 23
Юдиновська Юдиново 38
ІІІ стан
Погарська Погар 23
Гриньовська Гриньов 53
Кистерська Кістер 23
Чаусовська Чауси 36

та міста:

  • Стародуб з передмістями Горбатовка, Гудовка, Коростельовка, Рубцовка.
  • заштатне місто Погар з передмістям Кургановка та слободою Веркиєвка.

Населення

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 73,8 %, росіян — 21,5 %, євреїв — 4 %, поляків — 0,1 %, циган — 0,03 %, німців — 0,03 %[2].

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 144 833 чоловік. Згідно з відверто сфальшованими даними 1-го Всеросійського перепису(по Стародубщині в цілому і повіту зокрема) з них 92,91 % — було зараховані до російськомовного населення, 6,79 %  становили євреї[3]. Про сфальшованість каже перед усім те, що за всіма 10-ма попередніми ревізіями населення українці становили абсолютну більшість населення повіту, зокрема за даними останньої 10-ї ревізії населення 1858 року кількість українців у повіті становила 77,7 тисяч осіб, або 76,6 %, менш спотвореними та все одно вкрай необ'єктивними були дані перепису Всеросійського перепису населення населення 1917 року, коли у повіті було нараховано 40,3 тисяч україномовних громадян, що складало 25,3 %  [4]. Співставними з цими, врахуваючи те, що частина українців були російськомовними, виглядають дані перших двох переписів населення СРСР. Так за даними Всесоюзного перепису 1920 року українці Стародубського повіту становили 40 347, що складало 30,1 % , а за подібним переписом 1926 року у було нараховано 57 726 осіб, або 36 %[5], або 16 %[6]. Та все одно навіть такі дані видатний український географ та демограф Володимир Кубійович піддавав ці дані істотними сумнівам.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.