Стація

Ста́ція (пол. stacja від лат. statio)[1] або стан — повинність у Великому Князівстві Лититовському: дати князеві, його почтові чи магнатам приміщення й утримання під час його приїзду.

З часом стація замінено постійною, щорічною даниною в натурі, а з середини 16 століття — грошовим податком. Згодом вона була обов'язкова лише для селян великокняжих дібр.

Інший вжиток терміна

Стаціями називано також натуральну данину, що її платили селяни у Речі Посполитій у другій половині 16 — 17 століть на утримання королівського війська (пізніше замінена грошовим податком гіберною).

Стація на Гетьманщині у 17 — 18 століттях — місце постійного розміщення якоїсь частини охотницького війська.
Військовий постій загонів кварцяного війська Речі Посполитої в межах королівщин чи панських маєтностей, що практикувався в мирний час для матеріального утримання військ, мав назву «лежа». До лежі вдавалися також реєстрові козаки, які верталися із військових походів. Своє право на лежу вони обґрунтовували тим, що були на службі у польського короля.

Стація — натуральні побори (борошном, м'ясом та іншими продуктами), які у XIV — першій половині XVI ст. стягувалися з податного сільського населення та міщан Польщі, Литви, України, Білорусі, частково Росії на утримання королівського чи великокнязівського двору, урядовців, війська. У другій половині XVII — на початку XVIII ст. поступово замінена грошовим податком[2].

Ленунги

Ленунги — грошова данина для утримання каральних загонів, яку в 17–18 ст. запроваджували уряд Речі Посполитої або окремі польські магнати в місцевостях, що були охоплені повстанською соціальною боротьбою. Селян і міщан змушували сплачувати ленунги з розрахунку 2–3 злотих на жовніра за тиждень. Насильне стягнення ленунгів посилювало соціальну напругу й приводило до зростання антикріпосницької боротьби селянства[3].

Примітки

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р  Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с. ISBN 966-574-759-2
  3. Грабовецький В. В. Ленунги // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.