Стельмах Ярослав Михайлович
Яросла́в Миха́йлович Сте́льмах (30 листопада 1949, Київ — 4 серпня 2001) — український дитячий письменник, драматург, кіносценарист, перекладач. Син письменника Михайла Стельмаха.
Ярослав Михайлович Стельмах | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народився |
30 листопада 1949 Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Помер |
4 серпня 2001 (51 рік) м. Київ ·дорожньо-транспортна пригода | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | Україна | |||
Діяльність | дитячий письменник, письменник | |||
Alma mater | Київський національний лінгвістичний університет | |||
Мова творів | Українська | |||
Батько | Стельмах Михайло Панасович | |||
Нагороди | ||||
|
Життєпис
Народився 30 листопада 1949 року у Києві. В 1971 році закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, у 1981 році — Вищі літературні курси в Москві, потім аспірантуру. Працював у вищих навчальних закладах перекладачем.
Літератор Абрам Кацнельсон згадував часи, коли він підтримав на Всесоюзному семінарі молодих письменників молодого українського драматурга Ярослава Стельмаха, порекомендувавши його п'єси знаменитому тоді Панасу Салинському — голові ради з драматургії Союзу письменників СРСР, що формував репертуар усіх театрів по країні. Ярослав Салинському дуже припав по душі і своїми талановитими творами і, головне, скромністю. У бесідах він жодного разу не згадав, що є сином класика української літератури, лауреата всіх тодішніх премій, Михайла Стельмаха.
Жив у Києві на Печерському узвозі, 8. Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. На Бориспільській трасі старенький автомобіль «Жигулі», в якому Стельмах їхав до себе на дачу, раптово втратив керування, врізався в автобус «Ікарус», вилетів на узбіччя і загорівся[1](51 рік) . Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком (ділянка № 2).
Творчість
Ярослав Стельмах відомий насамперед як драматург. П'єси «Привіт, Синичко!» та «Запитай колись у трав» входили до репертуару багатьох театрів колишнього СРСР. Також широкої популярності набули п'єси «Гра на клавесині», «Провінціалки», «Синій автомобіль», «Драма в учительській». Серед його п'єс є твори для дітей: «Шкільна драма», «Вікентій Прерозумний» та інші.
Кіносценарії: «Циганка Аза», (1987), «Провінціалки» (1990), «Кіценька» (1995) (в складі серіалу «Острів любові»).
Він також писав оповідання, повісті для дітей: «Вікентій Премудрий» «Голодний, Злий і Дуже Небезпечний», «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет», «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» та інші. Твори Стельмаха відзначаються захопливим сюжетом, тонким гумором, яскраво змальованими постатями маленьких героїв.
Перекладацтво
Переклав українською низку популярних п'єс, які йшли на сценах Києва і Львова. Здійснив майже 50 перекладів драматичних творів.
Вшанування пам'яті
20 листопада 2011 року в Києві на будинку № 8 на Печерському узвозі, де з 1981 по 2001 рік жив і працював письменник, за сприянням меценатів В. С. Балуха та М. М. Поплавського встановлено бронзову меморіальну дошку (погруддя, скульптор А. Валієв)[2].
Примітки
- kino-teatr.ru(рос.)
- Захопливий Київ
Посилання
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 268, 269.
- Віктор Жадько. У пам'яті Києва. — К., 2007. — С. 379.
- Фонд Михайла і Ярослава Стельмахів
- Твори Ярослава Стельмаха на сайті Читанка
- Ярослав Стельмах вмістив 43 лайки у 22 рядки[недоступне посилання з липня 2019] Газета по-українськи № 940 за 03.12.2009