Степанська волость (Рівненський повіт)

Степанська волость — адміністративно-територіальна одиниця Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Степань.

Степанська волость
Центр Степань
Площа 53 414 (1885)
Населення 11 297 осіб (1885)
Густота 19.4 осіб / км²

Наприкінці ХІХ ст. до складу волості увійшли села Казимирка та Яблунька ліквідованої Печалівської волості, натомість до складу Стидинської волості відійшли села Златолин та Тростянець.

Станом на 1885 рік складалася з 18 поселень, 14 сільських громад. Населення — 11297 осіб (5420 чоловічої статі та 5877 — жіночої), 847 дворових господарства[1].

Основні поселення волості:

  • Степань — колишнє власницьке містечко при річці Горинь за 75 верст від повітового міста, 1250 осіб, 300 дворів; волосне правління; 3 православних церкви, костел, кладовищенська католицька каплиця, синагога, 2 єврейських молитовних будинки, богадільня, 41 лавка, базар по неділях, ярмарок. За 7 верст - смоляний завод.
  • Велике Вербче — колишнє власницьке село, 475 осіб, 60 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
  • Золотолин — колишнє власницьке село при річці Горинь, 501 особа, 70 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Колонія — колишнє власницьке село при річці Горинь, 190 осіб, 50 дворів, постоялий будинок, пивоварний завод.
  • Корост — колишнє власницьке село при річці Горинь, 830 осіб, 70 дворів, постоялий будинок, водяний млин.
  • Кричильськ — колишнє власницьке село при річці Горинь, 1076 осіб, 130 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, 2 водяних млини, смоляний завод.
  • Мале Вербче — колишнє власницьке село, 406 осіб, 50 дворів, постоялий будинок, водяний млин, винокурний завод.
  • Тростянець — колишнє власницьке село, 252 особи, 25 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.

У складі Польщі
Гміна Степань
1920—1939
Воєводство Поліське
Повіт Рівненський, Костопільський
Адмінцентр гміни Степань
Тип гміни Сільська
Громади 24 (1936)

Після окупації Волині поляками волость називали ґміна Степань і включили до Рівненського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було містечко Степань.

1 січня 1925 р. ґміну Степань включено до новоутвореного Костопільського повіту[2].

1 липня 1926 року вилучені зі Степанської ґміни Костопільського повіту колонії Ост і Фільварок та приєднані до Неновицької ґміни Сарненського повіту[3].

Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 24 громад[4]:

  1. Борок — колонія: Борок та хутори: Града і Осевичі;
  2. Бутейки — село: Бутейки та гаївка: Ясенок;
  3. Гута Степанська — село: Гута Степанська та хутори: Висока Хвойна і Закустя;
  4. Ільник Великий — колонія: Ільник Великий;
  5. Ільник Малий — колонія: Ільник Малий;
  6. Яблунька — село: Яблунька та урочище: Пішкова;
  7. Колонія — село: Колонія та урочища: Каменюха, Ріжкова і Сучина;
  8. Казимирка — село: Казимирка, хутори: Чорниці, Ляда, Новосілки, Осова, Підгірник і Підсукач, гаївка: Дубина та урочище: Града;
  9. Комарівка — село: Комарівка, урочища: Борок і Смолярня Стара та гаївка: Помірки;
  10. Корост — село: Корост, хутори: Корост Старий і Острогонець та урочища: Ординки і Ост;
  11. Кричильськ — село: Кричильськ, урочище: Безодня та хутори: Корне, Крушина, Поляна, Рихта і Запілля;
  12. Мельниця — колонії: Мельниця Мала і Мельниця Велика, гаївка: Кошари та хутір: Сергієве;
  13. Островки — колонія: Островки та хутори: Конотопи, Ліски і Виходи;
  14. Переспа — колонія: Переспа;
  15. Сідлисько — колонії: Сідлисько, Зівка Нова і Зівка Стара та урочища: Вали, Вирачків Огрод і Ракова Шия;
  16. Степань — містечко: Степань;
  17. Степань — село: Степань, військове селище: Батори, колонія: Двірець і Погулянка, хутори: Новина, Ситниця і Труди та фільварок: Труди;
  18. Темне — колонія: Темне, урочище: Лосьове Кубло та хутір: Стиртки;
  19. Угли — колонія: Угли, гаївки: Дівочий Брід і Ости, лісничівка: Графський Курінь, хутори: Неклюквин і Убереж та залізнична станція: Немовичі;
  20. Вербче Велике — село: Вербче Велике, хутори: Броди і Залісся та урочища: Острів Липний, Підплецик і Примищі;
  21. Вербче Мале — село: Вербче Мале, хутір: Острівець, урочище: Падищі та військове селище: Вербче;
  22. Волоша — село: Волоша та хутори: Антонова, Острів, Смолярня Нова, Велика Нива і Вутятина;
  23. Вирка — колонія: Вирка, урочище: Карабелля та хутір: Обозяни.

17 січня 1940 р. ґміну ліквідували через утворення Степанського району.

Джерела

Посилання
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 lipca 1924 r. w sprawie podziału powiatu rówieńskiego na dwie jednostki administracyjne i kreowania powiatu kostopolskiego tudzież regulacji granic powiatów: rówieńskiego, dubnowskiego, łuckiego, ostrogskiego, krzemienieckiego i horochowskiego. (пол.)
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 4 maja 1926 r. o niektórych zmianach granic województwa wileńskiego, nowogródzkiego, poleskiego i wołyńskiego. (пол.)
  4. Wołyński Dziennik Wojewódzki nr 1 z dnia 4 stycznia 1936 roku, s. 24 Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.