Стефанів Гнат
Гнат Стефанів (2 травня 1885, с. Топорівці, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 21 червня 1949, м. Регенсбург, Тризонія) — український військовий діяч. Начальний командант УГА. Полковник УГА й Армії УНР.
| Гнат Стефанів | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Полковник | ||||||
 | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження |
2 травня 1886 с. Топорівці, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, .svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина | |||||
| Смерть |
21 червня 1949 (63 роки) Регенсбург, Тризонія | |||||
| Військова служба | ||||||
| Приналежність |
 ЗУНР УНР  | |||||
| Рід військ | Морська піхота | |||||
| Війни / битви |
Перша світова війна Польсько-українська війна Листопадовий чин Українсько-радянська війна Перший зимовий похід | |||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
 Стефанів Гнат у Вікісховищі | ||||||
Життєпис
Військову освіту здобув у Цісарській і Королівській школі кадетів піхоти у Львові (K. und k. Infanterie Kadettenschule in Lemberg), яку закінчив 1905 року та отримав призначення в 10-й Галицький полк піхоти, штаб якого дислокувався у Перемишлі.[1]
У час Листопадового зриву 1918 року у званні сотника очолював встановлення української влади,[2] потім — організатор і комендант Золочівської округи ЗУНР, з 9 листопада 1918 року до 10 грудня 1918 (підвищений УНРадою до ступеня полковника) очолював Начальну Команду Українських Військ у Львові; під його проводом українське військо перейшло до наступу в боях з польським військом, але після його зміцнення залишило з наказу станцію Львів. 22 листопада 1918 року, боячись оточення.
Пізніше перейшов до Армії УНР: очолював Гуцульський кіш морської піхоти, запасну бригаду 3-ї Залізної стрілецької дивізії, командир 3-го кінного полку в Першому Зимовому поході; 1920 — командир запілля Армії УНР.
У серпні 1920 р. перейшов з групою генерала Антіна Кравса до Чехо-Словаччини й до 1923 р. очолював консулат ЗУНР в Ужгороді.
До 1939 жив у Карпатській Україні, потім у Відні, на Лемківщині й у Німеччині (з 1944), де й помер. Спогади «За Львів» в журналі «Український Скиталець» чч. 21 — 22, 1923).
Примітки
- «Gazeta Lwowska», 22 серпня 1905 року, № 190
- Золочів // «Галицька брама».— № 1—2 (145—146), 2007 (січень—лютий).— 40 с.— С. 6
Література
- В. І. Головченко. Стефанів Гнат // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Науменко К. Є. Стефанів Гнат Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 854. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.