Стеценко Степан Омелянович

Степа́н Омеля́нович Стеце́нко (* 22 грудня 1903, с. Стоянівка[1], Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія 9 листопада 1989, Київ) — радянський український державний та політичний діяч, один із організаторів і керівників підпільного та партизанського руху під час німецької окупації. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го, 6-го, 7-го, та 8-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання (в 1948—1950 роках). Член Ревізійної Комісії КПУ в 1956—1971 р. Член ЦК КПУ в 1971—1976 р.

Стеценко Степан Омелянович
Стеценко Степан Омелянович
Народився 22 грудня 1903(1903-12-22)
с. Стоянівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 9 листопада 1989(1989-11-09) (85 років)
м. Київ
Поховання Київ
Громадянство Російська імперія,  УНР,  СРСР
Національність українець
Діяльність політик, чиновник
Партія КПРС
Нагороди
медалі

Біографія

Народився в бідній селянській родині на Єлисаветградщині. У 1920 році вступив до комсомолу.

У 1920—1922 роках — у Червоній армії. Від 1922 року — на комсомольській та партійній роботі. Очолював революційний комітет у селі Стоянівці на Єлисаветградщині. Член ВКП(б) з 1926 року.

Після закінчення в Єлисаветграді 1923 року радянської партійної школи працював у партійних, комсомольських та профспілкових органах Єлисаветградської, потім Зинов'ївської округи. У 1930—1932 — редактор Зинов'ївської міської газети «Зинов'ївський пролетарій».

Від 1932 року — завідувач відділу, 2-й секретар Луганського (із 1935 Ворошиловградського) міського комітету КП(б)У. 1937 року переведений на посаду секретаря партійного комітету Ворошиловградського паровозобудівного заводу імені Жовтневої революції.

1 червня 1938 року заарештований за звинуваченням у керівництві правотроцькістською змовою. 18 березня 1940 року звільнений з-під варти, а справу було припинено за відсутністю складу злочину[2].

Після звільнення, у 1940—1942 роках — завідувач Ворошиловградського обласного відділу лісової промисловості.

Під час німецько-радянської війни очолював Ворошиловградський підпільний обласний комітет Комуністичної партії (більшовиків) України (1942—1943)[3].

У 1943—1948 роках — 2-й секретар Ворошиловградського міського комітету КП(б)У.

У 1948—1950 роках — голова виконавчого комітету Ворошиловградської обласної ради депутатів трудящих.

У 1950—1955 роках — 1-й секретар Чернівецького міського комітету КПУ. У 1955 році працював інспектором в апараті ЦК КП України.

У 1955 — січні 1963 року — 2-й секретар Черкаського обласного комітету КПУ.

У січні 1963 — грудні 1964 року — голова виконавчого комітету Черкаської сільської обласної ради депутатів трудящих. У грудні 1964 — квітні 1967 року — голова виконавчого комітету Черкаської обласної ради депутатів трудящих.

У квітні 1967 року  переведений на посаду першого заступника голови Президії Верховної Ради Української РСР.

1975 року вийшов на пенсію. Похований в місті Києві.

Нагороди

Нагороджений трьома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної зірки, орденом Жовтневої Революції, орденом Дружби народів, орденом Вітчизняної війни І ступеня, іншими орденами та медалями.

Публікації

  • Стеценко С. Е. Некоторые вопросы организации и деятельности партийного подполья на Ворошиловградщине (июль 1942 — февраль 1943) // Коммунистическая партия — организатор освобождения Советской Украины от фашистских захватчиков. — К., 1975. — С.203-208.

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.