Стецько Ярослава Йосипівна
Яросла́ва (Сла́ва) Йосипівна Стецько́ (уроджена Ганна Йосипівна Музика; 14 травня 1920, Романівка, нині Теребовлянський район, Тернопільщина — 12 березня 2003, Мюнхен) — українська політична діячка, журналістка, співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі та юнацтва ОУН, Антибільшовицького блоку народів (АБН). Дружина Ярослава Стецька. Голова ОУН(б) (1991—2001). Перший лідер партії Конгрес українських націоналістів (КУН). Депутат Верховної Ради України другого, третього та четвертого скликань.
Ярослава Йосипівна Стецько | |
---|---|
| |
5-та Голова ОУНР | |
1991 — 2001 | |
Попередник | Олеськів Василь |
Наступник | Андрій Гайдамаха |
2-й Голова АБН | |
1986 — 1996 | |
Попередник | Ярослав Семенович Стецько |
Наступник | посада скасована |
1-й Голова Конгресу Українських Націоналістів | |
1992 — 2003 | |
Попередник | посада заснована |
Наступник | Олексій Григорович Івченко |
Народилася |
14 травня 1920 село Романівка, нині Теребовлянський район, Тернопільська область |
Померла |
12 березня 2003 (82 роки) Мюнхен |
Похована | Байкове кладовище |
Відома як | політична діячка |
Громадянство | Україна |
Національність | українка |
Освіта | Національний університет «Львівська політехніка» |
Політична партія | Конгрес українських націоналістів |
У шлюбі з | Ярослав Семенович Стецько |
Релігія | греко-католичка |
Нагороди | |
Життєпис
Закінчила Теребовлянську українську гімназію, була діяльною в Марійській дружині[1]. Член ОУН із 1938 року[2]. У 1939 році закінчила навчання в гуманітарному ліцеї й стала вчителювати в селі Юшківці (тепер Стрийського району). 1941 року розпочала навчання на будівельному факультеті Львівської політехніки.
1943 року ув'язнена німцями у Львові. 1944 року за вказівкою Проводу ОУН виїжджає за кордон. 1945 року бере участь у звільненні з-під більшовицького арешту на території Чехії пораненого Ярослава Стецька. Член Проводу ОУН.
1946 року одружується з Ярославом Стецьком. У Мюнхені завершує технічні та мовні студії в Правничому інституті (німецька та французька мови).
Член Центральної Управи СУМ (1948—1953)[2]. з 1968 року — керівник сектора зовнішньої політики Проводу ОУНр. Була членом ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), президентом АБН, головним редактором ABN-Correspondence (з 1948), квартальника «Ukrainian Review» та різних видань АБН, організатором конференцій АБН та учасницею міжнародних антикомуністичних конгресів, співорганізатором Європейської Ради Свободи.
Після здобуття Україною незалежності 24 серпня 1991 року повернулася на Батьківщину, пробувши довгі роки у вимушеній еміграції й не набувши іноземного громадянства.
Очолювала Конгрес Українських Націоналістів з 1992 року. У 1991—2001 роках — голова проводу ОУН(б).
Депутат Верховної Ради України другого, третього та четвертого скликань від виборчого округу № 89 Івано-Франківської області. Найстаріший депутат, через це відкривала засідання новообраної Верховної Ради.
Померла в мюнхенській лікарні 12 березня 2003 року, не доживши двох місяців до свого 83-го дня народження. Була похована 16 березня на Байковому кладовищі в Києві (ділянка №49б).
Освіта
- Освіта вища. Львівська Політехніка, школа політичних наук (Мюнхен), конференц-перекладач.
- За фахом перекладач з англійської, французької та німецької мов. Володіла польською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською, словацькою, білоруською мовами.
- Спеціальність: соціолог, психолог, політолог. Магістр.
Література
- В. І. Головченко. Стецько Ярослава Йосипівна // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Дитинство Ярослави описане в книзі оповідань для дітей «Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько»[4]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Кушнерик Г., Мельничук Б., Субчак А. Стецько Ярослава Йосипівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 350—351. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Українська жінка у визвольній боротьбі (1940 —1950 рр.): Бібліографічний довідник / Упорядник Мудра Н. П. Вип. 2. — Львів : Світ, 2006. — 192 с.
- Черченко Ю. А. Стецько Ярослава Йосипівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 855. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Примітки
- Кушнерик Г., Мельничук Б., Субчак А. Стецько Ярослава Йосипівна… — С. 350.
- Роздум про Славу Стецько (Спогад-виступ на 100 річчя з народження) // Конгрес українських націоналістів
- Указ Президента України від 12 травня 2000 року № 682/2000 «Про нагородження орденом княгині Ольги»
- Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько: оповідання для дітей молодшого та середнього шкільного віку[недоступне посилання з травня 2019] / Анна Багряна. — К. : Грані-Т, 2010. — 96 с. — (Серія: «Життя видатних дітей»). — Наклад 2000 штук. Тверда обкладинка. — ISBN 978-966-465-266-4.
Посилання
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
У Тернополі відкриють кімнату-музей Слави Стецько на YouTube // Борис Машлянка. — 2013. — 23 травня. |
- Тарас Батенко. Вічна революціонерка // Поступ. — 2000. — № 84 (513).
- Василь Заєць. «А ти, славна Україно, не забудь за мене!..» // Нація і Держава. — 2005. — № 80.
- Ольга Скотникова, Ольга Крупник. Жінка–легенда // Україна молода, № 143, 16.08.2011
- Квазіенциклопедія ОУН-УПА
- Довідник «Хто є хто в Україні» // «К. І. С.».
- Вірші-присвяти Славі Стецько
Попередник Василь Олеськів Зеновій Красівський (Голова поводу ОУНР на українських землях) |
5-й Голова ОУНР 1991 — 2001 |
Наступник Андрій Гайдамаха |