Стібно

Розташування

Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 20 км на північний-схід від Перемишля та 71 км на схід від Ряшева[2].

Церква у св. Димитрія у Стібно перед руйнацією.

Історія

Перша писемна згадка про Стібно походить з 1358 р., коли Казимир Великий надав село двом шляхтичам: Симонові й Лайнові. До 1772 р. село входило до Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 146 будинків і 819 жителів, а на землях фільварку 9 будинків і 76 мешканців; 616 були греко-католиками, 222 — римо-католиками, а 67 — юдеями.[3]

У 1934-1939 рр. село було адміністративним центром ґміни Стубно Перемишльського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 1410 мешканців, з них 820 українців-грекокатоликів, 360 українців-римокатоликів, 100 поляків, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду і 30 євреїв[4]. 12 вересня 1939 р. село зайняла німецька армія, однак відповідно до угоди Рібентропа-Молотова наприкінці вересня 1939 р. село передане Червоній армії. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області[5], а 17 січня 1940 року — до Медиківського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР (переважно у село Забойки та Драганівку на Тернопільщині), решту в 1947 р. депортовано на понімецькі землі[6].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква

У 1898 р. українці збудували муровану греко-католицьку церкву Вмч. Димитрія. До їх депортації була парафіяльною церквою, яка належала до Медицького деканату Перемишльської єпархії. Після виселення українців в приміщенні плебанії деякий час розташовувався уряд ґміни, пошта і бібліотека. Не далеко також знаходилась "захоронка" українських монахинь, після виселення українців там знаходився відділ міліції. До нинішнього дня з церкви залишилися тільки рештки фундаменту.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 666 161 446 59
Жінки 665 153 400 112
Разом 1331 314 846 171

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стібно

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (пол.). 1 червня 2008.
  3. Stubno, po rusku Stibno... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 493. (пол.)
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
  5. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  6. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.