Стів Айзерман

На драфті 8 червня 1983 Айзерман був обраний в першому раунді під загальним 4-м номером [6] командою «Детройт Ред-Вінгс», пропустивши вперед Браяна Лаутона, Сільвена Туржона і Пета Лафонтена. Йому відразу ж вручили подарунок — інформаційний збірник з історії команди з іменами легенд клубу — Горді Хоу, Теда Ліндсея, Алекса Дельвеккіо, Террі Савчука.

«Я перегорнув його і миттєво зрозумів, що щасливий і гордий бути гравцем Детройта з його великими традиціями», — згадував Стів. Пізніше Джим Девельяно, в той час генеральний менеджер «Ред Вінгс», зізнався, що хотів вибрати Туржона або Лафонтена, але, на щастя для «Крил», Туржон і Лафонтен пішли під номерами 2 і 3 відповідно.

5 жовтня 1983 року, в 18 років, Айзерман дебютував у Національній хокейній лізі. У цьому ж матчі, що закінчився з рахунком 6:6, він забив свій перший гол у професійній кар'єрі — у ворота Дага Соетерта, який захищав кольори «Вінніпег Джетс». Цей голкіпер також знаменитий тим, що 23 лютого 1985 його замінив у воротах «Монреаль Канадієнс» Патрік Руа, вперше відігравши матч НХЛ. Прийшовши до ліги, Айзерман одразу зарекомендував себе нападаючим яскраво вираженого атакувального плану.

У першому ж сезоні 1983/1984 Айзерман встановив клубний рекорд по голах (39) та очками (87) для новачків. У середині сезону він потрапив на матч усіх зірок НХЛ, що зробило його наймолодшим гравцем в історії, який увійшов до збірної всіх зірок. Деякі спортивні видання називали його новачком року, але в голосуванні на Колдер Трофі він незначно поступився Тому Баррассо і був включений до складу Збірної всіх зірок новачків сезону. Завдяки своєму новачкові «Детройт» вперше за шість років зумів перервати свою невдалу серію і вийшов у плей-оф. У чотирьох матчах ігор «на виліт» Айзерман забив 3 голи і зробив стільки ж результативних передач.

У сезоні 1984/1985 Айзерман поділив друге місце у списку бомбардирів (89 очок), ставши з 59 передачами найкращим диспетчером в команді. «Детройт» знову потрапив в плей-оф, де Стів забив два голи у трьох іграх, але далі першого раунду команда пробитися не змогла. У наступному сезоні Стів зіграв лише 51 матч і набрав 42 очка через те, що зазнав перелому ключиці і вибув до кінця сезону. Без свого найкращого бомбардира «Ред Вінгс» залишилися за межею плей-оф.

Айзерман (зліва) і Ніклас Лідстрем

Вперше Айзерман одягнув светра з буквою «C» в сезон 1986/1987 у віці 21 року, ставши наймолодшим капітаном в історії команди. Він продовжував лідирувати в «Детройті» за очками і передачам, а «Червоні Крила» завоювали друге місце у своєму дивізіоні, поліпшивши торішній показник на 38 очок і здобувши вдвічі більше перемог. У матчах плей-оф Стів набрав у 16 ​​матчах 18 очок, а його команда дісталася до фіналу конференції Кемпбелла, де програла майбутньому переможцю Кубка Стенлі «Едмонтон Ойлерс».

Зігравши всього 64 гри в сезону 1987/1988, Стів став лідером у «Детройті» за всіма показниками (50 шайб, 52 передачі, 102 очки і +30). Його другий раз запросили на матч усіх зірок. А «Детройт» здобув перемогу у своєму дивізіоні, набравши 93 очки. Травма правого коліна не дозволила Айзерману закінчити сезон. Він зміг повернутися до фіналу конференції, де набрав чотири очки в трьох матчах.

У своєму шостому сезоні Айзерман встановив три рекорди клубу: по голах — 65, передачам — 90 і очкам — 155, які існують досі[7]. За підсумками сезону хокеїст отримав Нагороду Лестера Пірсона, а також посів друге місце в «бомбардирських» номінаціях — Харт Трофі і Арт Росс Трофі. «Детройт» вдруге поспіль виграв свій дивізіон. У плей-оф Стів забив 5 голів і набрав 10 очок в шести іграх.

До кінця сезону 1989/1990 Айзерман був лідером у «Крилах» відразу по семи категоріях: голам (62), передачам (65), очками (127), голам у більшості (16), в меншості (7), переможним голам (8) і кидків по воротах (332). У середині сезону було чергове запрошення на матч усіх зірок. Незважаючи на особисті заслуги гравця, «Детройт» вперше за 4 роки не потрапив в плей-оф.

На початку 90-х «Ред Вінгс», у складі яких вже перебувало кілька талановитих хокеїстів, таких, як росіянин Сергій Федоров, кілька разів вигравали регулярний чемпіонат, але першої перемоги в Кубку Стенлі команда добилася лише в 1997 році. Це був перший за 42 роки виграш «Детройта».

До цього успіху Айзерман в 1990-х роках ще чотири рази брав участь у матчі всіх зірок НХЛ. 23 лютого 1993 року, в матчі проти «Баффало Сейбрс», він набрав своє 1000-е очко, ставши 37-м гравцем в історії НХЛ, що перейшли цей рубіж в регулярних чемпіонатах. Це трапилося в його 737-м за рахунком матчі. Раніше з гравців «Детройту» таке вдавалося тільки Горді Хоу і Алексу Дельвеккіо.

У сезоні 1993/1994 Стів пропустив 26 ігор через проблеми з хребет ом, але зумів забити 24 голи і набрати 82 очки. Після свого повернення він набирав очки в 11 іграх поспіль (27 грудня — 19 січня). Після закінчення сезону він переніс операцію на спині. У скороченому сезоні 1994/1995 Айзерман набрав 38 очок у 47 іграх і привів «Детройт» до Президентського кубку. У плей-оф «Детройт» вийшов у фінал Кубка Стенлі, де вони програли «Нью-Джерсі Девілс». Стів набрав 12 очок у 15 іграх.

У сезоні 1995/1996 Айзерман другий рік поспіль підняв над головою Президентський кубок. А «Детройт», вигравши в 62 матчах, встановив рекорд ліги за перемогами. Стів лідирував в команді по голах у більшості (16) і був номінований на Приз Френка Дж. Селкі. 17 січня він забив свій 500-й гол у кар'єрі, ставши 22-м гравцем в історії ліги, кому підкорилася ця позначка. Ворота «Евеланш» тоді захищав Патрік Руа. У плей-оф «Детройт» вийшов у фінал західної конференції, завдяки переможному голу Айзерман у другому овертаймі сьомої гри півфінальної серії проти «Сент-Луїса». У фіналі конференції «Детройт» зазнав поразки від «Колорадо», веденим Джо Сакіком, Патріком Руа і Петером Форсбергом. У 18 іграх Айзерман набрав 20 очок.

Скотті Боумен, головний тренер «Детройта», перед сезоном 1996/1997 вирішив змінити схему гри і зажадав від своїх гравців більшої універсалізації. Це стосувалося переважно форвардів, які повинні були більше відпрацьовувати в обороні. Серед них був і Стів Айзерман. Його результативність пішла на спад, зате він регулярно виходив в меншості, добре виконуючи захисні функції. Нагородою за завзятість став Кубок Стенлі. 7 червня 1997 року «Детройт» із рахунком 2:1 виграв четвертий матч фіналу плей-оф у «Філадельфії». Капітан Айзерман отримав срібну чашу з рук комісіонера НХЛ Гері Беттмена та скоїв коло пошани по «Джо Луїс Арені».

У наступному році, як і в минулому, «Детройт» залишився на другому місці в дивізіоні, але знову виграв Кубок Стенлі. Айзерман віддавши 18 передач і набравши в підсумку 24 очки був визнаний найціннішим гравцем плей-оф і отримав Приз Конна Сміта. У сезоні 1998/1999 Стів набрав більше всіх очок в команді (74), а також посів перше місце в команді по забитих шайб у більшості (13). Незважаючи на запрошення, матч усіх зірок у цьому сезоні йому довелося пропустити через травму.

Наприкінці десятиліття Айзерман залишався лідером команди за очками (79) і голам у більшості (15). Він був обраний до першої команди всіх зірок за підсумками сезону, а також брав участь в своєму дев'ятому зоряному вікенді. 20 листопада 1999 року Стів набрав своє 1500 очко, 24-го грав у своїй 1200-ї гри в НХЛ, а 26-го забив 600-й гол за кар'єру. За підсумками сезону його визнали найкращим форвардом оборонного плану.

Стів Айзерман вручає президенту США Джорджу Бушу светр команди на церемонії вшанування «Детройта» після завоювання Кубка Стенлі 2002

У сезоні 2000-01, відігравши всього 54 гри, Айзерман забив 18 голів і набрав 52 очки. 26 січня він перемістився на шосте місце в списку бомбардирів всіх часів. 23 лютого Стів набрав 1600 очок за кар'єру. У першій же грі плей-оф Айзерман отримав травму. Можливо, це і стало причиною того, що «Детройт» програв у першому раунді.

Наступний сезон Айзерман знову не зміг відіграти повністю через проблеми з правим коліном. Однак в 52 іграх він віддав 35 результативних передач і набрав 48 очок. 20 січня у матчі проти «Оттави» він віддав свою 1000-у передачу. Пропустивши кінцівку сезону, повернувся Айзерман до початку ігор плей-оф і став одним з центральних гравців «Детройту», віддавши 17 передач і набравши 23 очки. Перемігши в п'яти матчах «Кароліну» Айзерман втретє у своїй кар'єрі виграв Кубок Стенлі. Це був останній сезон під керівництвом Скотті Боумена.

Останні три сезони травми переслідували Айзерман все більше. У сезоні 2002/2003 він відіграв всього 16 ігор, набравши в них 8 очок. У 2003/2004 Айзерман набрав 51 бал у 75 проведених матчах. В останньому своєму сезоні Стів був не результативним, віддавши 20 гольових передач і забивши 14 шайб.

У липні 2006 року Айзерман офіційно оголосив про завершення своєї професійної кар'єри.