Стінолаз

Загальна довжина 15.5-18 см, маса тіла 15-19 грам, розмах крил 27-32 см. Довжина крила самців 97-106 мм, самок 85-102 мм. Голос — низький свист «цііуу».

Спина темно-сіра, горло чорне, черевце чорно-сіре, темніше, ніж спина; першорядні махові пера мають округлі білі плями; верхні криючі пір'я крила і частково махові пера — червоні. У молодих птахів і птахів у зимовому оперенні горло білувате, верх голови буруватий; райдужна оболонка ока коричнева.

Стінолази тримаються виключно у високих скелястих горах, вибираючи найбільш круті і дикі кручі та урвища. Тут вони з надзвичайною швидкістю і спритністю лазять по стінах круч і обривів; при цьому птах не спирається на хвіст, а допомагає собі швидкими помахами крил.

Стінолаз утворює особливу підродину (де є єдиним видом) у родині повзикових. Він часто змінює місце проживання і веде поодинокий спосіб життя, проганяючи з території представників свого виду.

У польоті нагадує великого яскравого метелика.

Живиться комахами, яких збирає на урвищах, не любить спускатися на землю. Дрібних жуків і павуків ловить в повітрі.

Один з персонажів трилогії Анджея Сапковського «Сага про Рейневана» Біркарт фон Грелленорт — маг-чорнокнижник, алхімік, і некромант, організатор і командир Чорних Вершників, руками яких єпископ Конрад, намісник імператора Священної Римської імперії знищує запідозрених у співчутті гуситам жителів Сілезії, за необхідності перетворюється на велетенського стінолаза.

• Стінолаз (Tichodroma nuraria)