Сувадівська об'єднана республіка

Президент Сувадівської об'єднаної республіки Абдулах Афід Діді (1959—1963)

У 1947 р., під час розподілу Британської Індії на домініони Пакистан та Індія, питання незалежності не оминуло і уряд Мальдивів намагаючись взяти контроль над зовнішніми справами держави і таким чином отримати привілейовану частку від торгівлі з Південною Азією. Щоб якимось чином утримати контроль над султанатом, британці ввели візовий режим та паспорти для мореплавців до Цейлону[1].

У 1957 році султан призначив Ібрагіма Насира прем'єр-міністром султанату. Насир наказав британцям припинити всі будівельні роботи в Адду, таким чином скасувавши 100-літню оренду острова. У грудні 1958 року британський уряд оголосив про новий податок на човни. Такі дії спровокувало бунти на всіх атолах, що призвело до кількох нападів на урядові будівлі. 3 січня 1959 року, делегація Адду прибула до Ґану і оголосила про свою незалежність британцям просячи у них захист від можливих вторгнень з боку уряду султанату[2]. Президентом оголошеної республіки був обраний Абдулах Афід (1916—1993), який був освіченою людиною і добре розумів англійську мову працюючи перекладачем на британській військовій базі на атолі Ґан[3]. Нова самопроголошена республіка Суваніде об'єдналась з атолами Хувадху та містом Фувахмулах на атолі Гнавіяни. Проте уряд Мальдивів відреагував миттєво і відправив озброєних канонерський човен до Хувадху під командуванням прем'єр-міністра Ібрагіма Насира. Нарешті, початковий сепаратистський рух на цьому атолі був придушений до червня 1959 року. Інші два атоли уникнули збройної сутички завдяки допомозі британцям, які розмістили свої війська в Малаї. Через рік у 1960 році поміж урядом султанату та британцями було підписано угоду в якій Британія зазначила про припинення допомоги сувадівцям[2].

У 1961 р. на атолі Хувадху вибухнуло нове повстання. Спроби Насира вмовити скласти зброю і вирішити конфлікт мирним шляхом, не принесли ніякого успіху. На цей раз уряд Мальдивів жорстоко розправився з сепаратистами. Це спровокувало їх організувати напад на столичний атол. У відповідь 4 лютого 1962 року Ібрагім Насир без будь-яких переговорів організував висадку на острови військових, які проглядали кожен будинок і арештовувало бунтівників. Через погане ставлення та часті побиття у в'язницях більшість лідерів сепаратистів померли від побоїв, які вони зазнали. Без підтримки британців республіка Сувадіва опинилася на межі краху. Остаточно республіка була розбита британцями 23 вересня 1963 року, а території були повернуті до складу островів султанату[2]. Після падіння республіки Абдулла Афіфа було заслано на Сейшельські острови, де він помер через 30 років. Південні островитяни все ще згадують його, як «наш Афіда»[3].

• Hassan Ahmed Maniku (1983). The Islands of Maldives. Open Library. Malé, Republic of Maldives: Novelty Printers & Publishers.(англ.)
• Abdul Hakeem Hussein Manik, ed. (1997). Iyye [Yesterday]. Vol 1. Malé, Republic of Maldives: National Centre For Linguistic And Historical Research.(англ.)
• Hijrī Sādavana Satta ah Balailumeh. Council of Historical and Linguistic Research. Novelty. Malé 1986(англ.)
• Тhe Islands of Maldives by Hasan A. Maniku. Novelty. Male 1983.(англ.)
• Divehiraajjege Jōgrafīge Vanavaru by Muhammadu Ibrahim Lutfee. G. Sōsanī. Male' 1999.(англ.)