Сума за клікою
Сума за клікою — теоретико-графова операція, що забезпечує комбінацію двох графів склеюванням їх за клікою, подібно до зв'язної суми в топології. Якщо два графи і містять кліки однакового розміру, сума за клікою утворюється з незв'язаного об'єднання графів ототожненням пар вершин із клік так, щоб утворити одну кліку, з подальшим видаленням деяких ребер[1]. Сума за -клікою — це сума за клікою, яка містить не більше вершин. Можна утворити суму за кліками і суму за -кліками більше ніж двох графів повторенням операції суми.
Пов'язані концепції
Суми за клікою тісно пов'язані з деревною шириною — якщо деревна ширина двох графів не перевершує , то сума за -клікою буде мати таку саму властивість. Будь-яке дерево є сумою за 1-кліками його ребер. Будь-який паралельно-послідовний граф, або, узагальнено, будь-який граф з деревною шириною, що не перевищує двох, можна побудувати як суму за 2-кліками трикутників. Той самий результат узагальнюється для великих — будь-який граф, деревна ширина якого не перевершує , можна побудувати як суму за кліками графів з не більше ніж вершинами, і в цьому випадку використовуються суми за -кліками[2].
Існує також близький зв'язок між сумами за кліками і зв'язністю графу — якщо граф не -зв'язний вершинно (так що існує множина з вершин, видалення яких призводить до втрати зв'язності), то граф можна подати у вигляді суми за -кліками дрібніших графів. Наприклад, SPQR-дерево двозв'язного графу є поданням графу як суми за 2-кліками його тризв'язних компонент.
Застосування в структурній теорії графів
Суми за кліками важливі в структурній теорії графів, де вони використовуються для опису деяких родин графів як графів, утворених сумою за кліками графів меншого розміру. Першим результатом такого типу[3] була теорема Вагнера[4], який довів, що графи, які не містять мінорами повних графів з п'ятьма вершинами, є сумою за 3-кліками планарних графів з графом Вагнера. За допомогою цієї структурної теореми можна показати, що проблема чотирьох фарб еквівалентна випадку гіпотези Хадвігера. Хордальні графи — це точно графи, які можна утворити як суми клік за кліками без видалення ребер, а стиснуті графи — це графи, які можна утворити як суми без видалення ребер за кліками клік і найбільших планарних графів[5]. Графи, в яких будь-який породжений цикл довжини чотири або більше утворює мінімальний розділювальний підграф (після його видалення граф розпадається на дві або більше незв'язних компонент, і жодна підмножина циклу не має такої ж властивості), є точно сумами за кліками клік і максимальних планарних графів, знову без видалення ребер[6]. Джонсон і Маккі[7] використовували суми за кліками хордальних графів і паралельно-послідовних графів для опису частково визначених[8] матриць, які мають додатно означене довизначення.
Можна отримати розклад за сумами за кліками для будь-якого сімейства графів, замкнутого відносно операції мінора — графи в будь-якому мінорно-замкнутому сімействі можна утворити з сум за кліками графів, які «майже вкладені» на поверхні скінченного роду, що означає, що вкладення дозволено щоб уникнути невеликого числа дахів (вершин, які можна з'єднати з довільним число інших вершин) і лійок (графи з малою шляховою шириною, які замінюють грані при вкладанні на поверхню)[9]. Ці описи використовувалися як важливий засіб під час побудови апроксимаційних алгоритмів і субекспоненціальних за часом точних алгоритмів для NP-повних задач оптимізації на мінорно-замкнутих сімействах графів[10][11][12].
Узагальнення
Теорію сум за кліками можна узагальнити від графів до матроїдів. Теорема розкладання Сеймура описує регулярні матроїди (матроїди, які представляють цілком унімодулярні матриці) як 3-суми графічних матроїдів (матроїди, що представляють головні дерева), кографічні матроїди і деякі 10-елементні матроїди[13].
Примітки
- Тут є деяка невизначеність. У книзі Окслі (Oxley, 1992) йдеться, що слід видалити всі ребра клік. Д. Епштейн (у поясненнях до англійського варіанта статті) стверджує, що в деяких застосуваннях можна вибирати, які ребра видаляти, а які можна залишити, а в деяких застосуваннях можна видаляти взагалі.
- Lovász, 2006.
- Як зазначили Криж і Томас (Kříž, Thomas, 1990), які перелічили деякі додаткові описи сімейств графів, що спираються на суми за кліками.
- Wagner, 1937.
- Seymour, Weaver, 1984.
- Diestel, 1987.
- Johnson, McKee, 1996.
- Частково визначена матриця — це матриця, не всі клітинки якої заповнено. Такі матриці використовують у теорії експертних оцінок, в рекомендаційних системах.
- Robertson, Seymour, 2003.
- Demaine (1), 2004.
- Demaine (2), 2005.
- Demaine (3), 2005.
- Seymour, 1980.
Література
- Erik D. Demaine, Fedor V. Fomin, MohammedTaghi Hajiaghayi, Dimitrios Thilikos. Subexponential parameterized algorithms on bounded-genus graphs and H-minor-free graphs // Journal of the ACM. — 2005. — Т. 52, вип. 6 (21 січня). — С. 866—893. — DOI: .
- Erik D. Demaine, MohammedTaghi Hajiaghayi, Naomi Nishimura, Prabhakar Ragde, Dimitrios Thilikos. Approximation algorithms for classes of graphs excluding single-crossing graphs as minors // Journal of Computing and Systems Sciences. — 2004. — Т. 69, вип. 2 (21 січня). — С. 166—195. — DOI: .
- Erik D. Demaine, Mohammed Taghi Hajiaghayi, Ken-ichi Kawarabayashi. Proc. 46th IEEE Symp. Foundations of Computer Science (PDF). — 2005. — 21 січня. — С. 637—646. — DOI: .
- Reinhard Diestel. A separation property of planar triangulations // Journal of Graph Theory. — 1987. — Т. 11, вип. 1 (21 січня). — С. 43—52. — DOI: .
- Igor Kříž, Robin Thomas. Clique-sums, tree-decompositions and compactness // Discrete Mathematics. — 1990. — Т. 81, вип. 2 (21 січня). — С. 177–185. — DOI: .
- Charles R. Johnson, Terry A. McKee. Structural conditions for cycle completable graphs // Discrete Mathematics. — 1996. — Т. 159, вип. 1–3 (21 січня). — С. 155–160. — DOI: .
- László Lovász. Graph minor theory // Bulletin of the American Mathematical Society. — 2006. — Т. 43, вип. 1 (21 січня). — С. 75–86. — DOI: .
- N. Robertson, P. D. Seymour. Graph minors XVI. Excluding a non-planar graph // Journal of Combinatorial Theory, Series B. — 2003. — Т. 89, вип. 1 (21 січня). — С. 43–76. — DOI: .
- P. D. Seymour. Decomposition of regular matroids // Journal of Combinatorial Theory, Series B. — 1980. — Т. 28, вип. 3 (21 січня). — С. 305–359. — DOI: .
- P. D. Seymour, R. W. Weaver. A generalization of chordal graphs // Journal of Graph Theory. — 1984. — Т. 8, вип. 2 (21 січня). — С. 241–251. — DOI: .
- Klaus Wagner. Über eine Eigenschaft der ebenen Komplexe // Mathematische Annalen. — 1937. — Т. 114 (21 січня). — С. 570–590. — DOI: .
- James G. Oxley. Matroid Theory. — New York, Tokyo : Oxford University Press, 1992. — С. 420. — ISBN 0-19-853563-5.