Сунжа (місто)

Сунжа (до 1851 року — Сунженська, в 1851—1939 роках — Слєпцовська, в 1939—2016 роках — Орджонікідзевська; інг. Сипсой-ГІала, рос. Сунжа) — місто республіканського значення в Росії, адміністративний центр Сунженського району Інгушетії. До 2015 року мало статус станиці[1], будучи таким чином найбільш населеним сільським населеним пунктом у Росії й одним з найбільших у світі. Статус міста з 2016 року.[2]

Місто
Сунжа
інг. Шолжа-Пхье
рос. Сунжа

Координати 43°19′ пн. ш. 45°04′ сх. д.

Країна Росія
Регіон Інгушетія
Муніципальний район Сунженський район
Дата заснування 1845
Попередні назви Сунженська, Спецовська, Орджонікідзевська
Площа 235,55 км²
Висота центру 320  м
Офіційна мова російська і Інгуська мова
Населення 63447 осіб (2014)
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 87341
Поштовий індекс 386200-386204
GeoNames 515083
Офіційний сайт sunjagrad.ru
Сунжа
Сунжа (Росія)
Сунжа
Сунжа (Інгушетія)

Географія

Станиця розташована в долині Сунжі, що за 22 км на північний схід від Назрані, та на 50 км західніше Грозного. Історичне ядро розташоване на лівому березі, але в теперішній час житлова забудівля станиці розкинулась по обох сторонах річки.

На північ від станиці розташований безлісий Сунженський хребет. Із заходу безпосередньо торкається станиця Троїцька, із сходу — станиця Сірноводська (колишня станиця Михайлівська). За 7 км на південь, у передгір'ї, розташована станиця Нестеровська.

Залізнична станція Слєпцовська на лінії «Грозний—Беслан».

Історія

Станиця Сунженська[3] була заснована у 1850 році під час Кавказької війни, у складі Сунженської лінії на землях, що до війни були населені інгушами та/або чеченцями, і населена козаками з лівобережжя Тереку.

В 1852 станиця була перейменована у Слєпцовську на честь учасника Кавказької війни генерал-майора Слєпцова.

У 1920-х роках станиця була адміністративним центром Сунженського козачого округу. У 1939 році станиця отримала назву Орджонікідзевська на честь радянського державного діяча — Серго Орджонікідзе, відомого як організатора «розкозачування» та примусового виселення козаків із станиць регіону. Після повернення інгушів з середньоазійського заслання, багато з них було розселено в Орджонікідзевській, і також в інших сунженських станицях.

Після розділення Чечено-Інгушетії по східній межі села проліг кордон із Чечнею. В районі станиці були розбиті палаточні містечка, в яких мешкали тисячі біженців з Грозного та інших районів сусідньої республіки.

Сучасна назва з 2016 року.[4]

Населення

Населення Сунжі — 70,0 тис. мешканців (2009, за переписом 2002 — 65,1 тис.). До 2015 року Сунжа (Орджонікідзевська) була станицею, будучи найбільшим сільським населеним пунктом у Росії та одним з найбільших у світі. Другий за чисельністю після Назрані населений пункт Інгушетії.

У місті, крім інгушів, мешкають росіяни, чеченці, терські козаки[джерело?].

Економіка

У місті розташований Сунженський маслосирзавод.

Відомі уродженці
  • Слободяник Геннадій Іванович (1964) - професор, доктор психологічних наук, кандидат медичних наук , місто Київ.
  • Оздоєв Магомед Мустафаєвич (1992) — російський футболіст, насамперед відомий виступами за «Локомотив» (Москва), а також молодіжну збірну Росії.

Посилання

Примітки
  2. Закон Республики Ингушетия от 25 ноября 2016 г. № 43-РЗ «О преобразовании поселка городского типа сунжа Сунженского района Республики Ингушетия» - Электронный фонд правовых и нормативно-технических документов (рос.)
  3. Не плутати з іншою станицею, що мала ту ж назву в інший проміжок сачу — сучасне село Сунжа.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.