Сухий Павло Йосипович

Народився 22 липня 1895 в м. Глибоке Дісненського повіту Віленської губернії (нині м. Глибоке Вітебської області, Білорусь) в родині вчителя народної школи. Закінчив Гомельську гімназію (зараз — Гомельський державний технічний університет імені П.Й. Сухого).

У 1914 вступив до Московського університету, після першого курсу переводиться в Московське вище технічне училище.

З 1916 Павло Сухий в армії, закінчує школу прапорщиків, бере участь у Першій світовій війні. У 1918–1920 роках працює вчителем математики в школі в місті Лунинець (нині Брестська область, Білорусь), залізничній школі в Гомелі. Після відновлення діяльності вищих навчальних закладів Росії продовжив навчання у Московському вищому технічному училищі (1920), яке закінчив у 1925.

З 1925 працював в Центральному аерагідрадинамічним інституті імені М. Жуковського (ЦАГІ) і на заводі № 156 (інженер-конструктор, начальник бригади, заступник головного конструктора). У цей період Сухим під загальним керівництвом Андрія Туполєва створені винищувачі І-4, І-14, рекордні літаки АНТ-25 (бойовий варіант ДБ-1) і АНТ-37біс «Батьківщина» (бойовий варіант ДБ-2).

Брав участь у конкурсній розробці літака «Іванов», що закінчилася створенням бойового багатоцільового літака Су-2, що застосовувався в перші роки німецько-радянської війни.

В 1937 назначається начальником КБ заводу. Працює над проектом дальнього бомбардувальника ДБ-2. Варіант цього літака отримав назву рос. "Родина" (українською «Батьківщина»), був пристосований для дальнього рекордного перельоту.

В 1939–1940 роках головний конструктор на заводі №135 в Харкові. В 1940–1949 роках — головний конструктор КБ, яке базувалося на ряді заводів у Підмосков'ї і Москві, одночасно директор цих заводів. В 1942–1943 роках під його керівництвом створено броньований штурмовик Су-6. В 1949–1953 — знову заступник головного конструктора в КБ Туполєва. З 1953 — головний конструктор знову відтвореного свого КБ, з 1956 — генеральний конструктор.

У післявоєнні роки Сухий був у ряді перших радянських авіаконструкторів, які очолили роботи в області реактивної авіації, створивши кілька дослiдних реактивних винищувачів. Після відтворення КБ під його керівництвом розроблено ряд серійних бойових машин, в числі яких винищувач Су-7 зі швидкістю польоту, удвічі перевищила швидкість звуку, винищувачі-перехоплювачі Су-9, Су-11, Су-15, винищувачі-бомбардувальники Су-7Б з лижним і колісно-лижним шасі для базування на ґрунтових аеродромах і Су-17 із змінною в польоті стрілкою крила, фронтовий бомбардувальник Су-24, штурмовик Су-25, винищувач Су-27 та інші літаки. Були також розроблені ряд не реалізованих проектів, наприклад Су-13. Під керівництвом П. О. Сухого розроблено понад 50 конструкцій літаків.

У листопаді 1949 приймається рішення про розформування КБ та заводу, яким керує П. О. Сухий. П. О. Сухий переводиться на роботу в КБ Туполева заступником головного конструктора. Він керує літальними випробуванням бомбардувальника Ту-14.

У 1958–1974 роках депутат Верховної Ради СРСР.

1968. Липень. П. О. Сухому присвоєна Ленінська премія.

Помер 15 вересня 1975 у Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі в Москві.

• В 1977 в Гомелі було відкрито пам'ятник П. Й. Сухого.
• В 1985 в школі № 1 міста Глибоке створено музей П. Й. Сухого.
• В 1987 ім'ям П. Й. Сухого названа одна з вулиць Вітебська.
• В 1995 його ім'я присвоєно Гомельському державному технічному університету.
• В 1995 на честь сторіччя Павла Сухого пошта Білорусі видала поштову марку з його зображенням.
• У 2004 ім'ям П. Й. Сухого названа вулиця в Москві.
• У 2012 його ім'я присвоєно СШ № 1 міста Глибоке.

• А. Н. Пономарев. Павел Осипович Сухой // Советские авицационные конструктры. — Москва : Воениздат, 1980. — С. 121—128. — 100000 прим.

• Сухий Павло Йосипович. // Сайт «Герои страны» (рос.).